Автомобільна промисловість в США

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Штаб-квартира GM
Штаб-квартира Ford
Штаб-квартира Chrysler

Автомобільна промисловість США — галузь економіки США.

Автомобільна промисловість США веде свою історію з 1890-х років. Вона швидко стала найбільшою у світі за результатами розміру внутрішнього ринку і використання масового виробництва. У 1980-х Японія тимчасово обігнала США за обсягом виробництва автомобілів. І тільки у 2008 році Китай перевершив Сполучені Штати за цим показником. В даний час США займають друге місце серед найбільших виробників у світі із обсягом у 8-10 мільйонів автомобілів щорічно. Винятками були 5,7 мільйона автомобілів, вироблених у 2009 році (через кризу в автомобільній промисловості 2008—2010 років) та піковий рівень виробництва у 13-15 мільйонів одиниць протягом 1970-х та на початку 2000-х.[1][2][3]

Автомобільна галузь починала свій розвиток із появою сотень різних виробників, але до кінця 1920-х років залишилося всього три великих компанії: General Motors, Ford Motor Company та Chrysler Corporation. Після Великої депресії та Другої світової війни ці компанії продовжили розвиток і виробили близько трьох чвертей всіх автомобілів в світі до 1950-го року (8,005,859 із 10,577,426).[2][3] Починаючи з 1970-х років поєднання високих цін на нафту і посилення конкуренції з боку іноземних виробників автомобілів серйозно вплинуло на американські компанії. До 2008 року галузь опинилася у кризі. В результаті, General Motors і Chrysler навіть були оголошені банкрутами. Але відповідно до Autodata Corp, червень 2014 з урахуванням сезонних коливань в річному численні, обсяг продажів є найбільшим в історії із 16,98 мільйонама автомобілів і таким чином був побитий попередній рекорд липня 2006 року.[4]

До початку 1980-х років, більшість виробничих потужностей належали до Великої трійки (GM, Ford, Chrysler) та AMC. Їх частка на ринку США почала стрімко падати коли численні іноземні автомобільні компанії побудували свої заводи в США.

Toyota мала 31,000 прямих працівників в США в 2012 році, що означало загальний фонд заробітної плати у близько 2,1 млрд. $, порівняно із 80,000 працівників у Ford, який забезпечував свої 3,300 дилерських центрів та 71,100 працівників у Chrysler, який забезпечував свої 2,328 дилерських центрів.[5]

Історія[ред. | ред. код]

До 1930-го року[ред. | ред. код]

Ford Model T (1908–1927)

Розвиток автономних транспортних засобів супроводжувався численними технологіями і компонентами. Різні типи джерел енергії використовувалися на ранніх автомобілів, включаючи паровий, електричний і бензиновий двигуни. Тисячі підприємців були залучені в розробку, монтаж і маркетинг ранніх автомобілів на невеликому і місцевому масштабі. Збільшення обсягу продажів сприяло виробництву у великих масштабах на заводах з більш широким розподілом ринку. Ренсом E. Олдс і Томас Б. Джеффері почали масове виробництво своїх автомобілів. Генрі Форд зосередився на виробництві автомобіля, який багато представників американського середнього класу могли собі дозволити.

Основні моделі[ред. | ред. код]

1930-1945-ий роки[ред. | ред. код]

У 1930-ті роки розпочався занепад багатьох автовиробників через економічні наслідки Великої депресії. В той час ринок розкішних автомобілів формувала еліта американського автомобілебудування, так звані «три П» — «Packard» (Пакард), «Pierce-Arrow» (Пірс-Ерроу) і «Peerless» (Пірлесс). У роки Великої депресії виробникам дорогих автомобілів, довелося туго, багато з яких — Peerless, Franklin, Marmon, Ruxton, Stearns-Knight, Stutz, Duesenberg, Auburn і Pierce-Arrow — протягом 1930-х років були змушені взагалі згорнути виробництво легкових автомобілів.

Коли США вступили в Другу світову війну, все місцеве виробництво легкових автомобілів припинилося в лютому 1942 року.

Основні моделі[ред. | ред. код]

1945-1950-ті роки[ред. | ред. код]

Початкове виробництво автомобілів після Другої світової війни було уповільнене. Проте, американська автомобільна промисловість відображає повоєнне процвітання кінця 1940-х років і 1950-х років. Автомобілі виросли в загальному розмірі, а також в розмірі двигуна протягом 1950-х років.

Chevrolet Corvette і Ford Thunderbird, представлені в 1953 і 1955 роках відповідно, були розроблені, щоб захопити ринок спорткарів. Проте, Thunderbird виріс в розмірах в 1958 році і перетворився в особистий автомобіль підвищеної комфортності (personal luxury car).

Основні моделі[ред. | ред. код]

1960-ті роки[ред. | ред. код]

Великі зміни відбуваються у розвитку автомобілебудування в 1960-ті роки, а «Велика трійка» займає домінуюче становище в промисловості. Volkswagen Beetle був бестселером.

До 1960 року Rambler був третім найпопулярнішим автомобільним брендом в Сполучених Штатах після Ford та Chevrolet. У відповідь на це місцеві автовиробники розробили автомобілі компактного розміру, такі як Ford Falcon, Chevrolet Corvair, Studebaker Lark і Plymouth Valiant.

Понікари були представлені в 1964 році з появою Ford Mustang. Цей автомобіль поєднував спортивний довгий капот, невелику задню частину кузова і невелике заднє сидіння. Автомобіль виявився вельми успішним і невдовзі виникли імітатори, в тому числі Chevrolet Camaro, Pontiac Firebird, Plymouth Barracuda (фактично представлений за два тижні до Ford Mustang) і Dodge Challenger, AMC Javelin і AMC AMX, а також «люкс» версія Ford Mustang — Mercury Cougar.

Маслкари також були представлені в 1964 році з появою Pontiac GTO. Вони поєднали середньорозмірний корпус з високою вихідною потужністю двигуна. Конкуренти також були швидко представлені, в тому числі Chevrolet Chevelle SS, Dodge R/T (Coronet і Charger), Plymouth Road Runner/GTX, Ford Torino, та AMC SC/Rambler.

Основні моделі[ред. | ред. код]

1970-ті роки[ред. | ред. код]

До 1969 року, імпортні виробники автомобілів (в першу чергу Volkswagen і Toyota) збільшили свою частку на автомобільному ринку США. У відповідь на це, місцеві виробники автомобілів представили нові компактні і субкомпактні автомобілі, такі як Ford Pinto і Ford Maverick, Chevrolet Vega та AMC Gremlin, AMC Hornet і AMC Pacer.

Першим серйозним ударом по Великій трійці стала Нафтова криза 1973 року, яка викликала 4-кратне зростання цін на нафту, що призвело до політики зменшення розмірів кузовів і обмеження потужності багатолітрових двигунів американських легкових автомобілів, а друга нафтова криза 1979-80 рр. через Ірано-іракську війну призвела до різкого зльоту цін на пальне і введення корпоративних норм обмеження витрати палива (CAFE), а також до значного посилення конкуренції на американському ринку з боку іноземних виробників компактних і економічних автомобілів. Це змусило Велику трійку перевести основну частину своїх модельних лінійок на передній привід і почати впровадження систем вприску пального, що збіглося з посиленням екологічного контролю та широким застосуванням систем каталітичних нейтралізаторів.

Основні моделі[ред. | ред. код]

1980-ті роки[ред. | ред. код]

До середини 1980-х років ціни на нафту різко впали, допомагаючи привести до активізації американської автомобільної промисловості. У той час як Ford і Chrysler скорочували витрати виробництва, GM вкладає значні кошти в нові технології.

У 1980-х також з'явився новий клас економічних сімейних мінівенів, наприклад, проект Chrysler T115. На початку 1980-х японські виробники Honda, Toyota і Suzuki організували в США складальні філії, а відстала у впровадженні сучасних технологій Велика трійка почала створювати з ними спільні підприємства, наприклад, NUMMI — СП між GM і Toyota в Каліфорнії. Ряд виробників вантажівок Autocar, Freightliner, Mack, Navistar втратили самостійність, фактично ставши філіями європейських компаній Volvo Trucks, Mercedes-Benz. Позбулася виробництва важких вантажівок і Велика трійка.

Основні моделі[ред. | ред. код]

1990-ті роки[ред. | ред. код]

У 1990-ті роки почалося десятиліття в рецесії, що призвело до слабких продажів автомобілів і операційних втрат. Проте, автовиробники оговтались досить швидко.

Автовиробники також продовжили тенденцію покупки або інвестицій в зарубіжних автовиробників. Корпорація GM придбала контрольний пакет акцій Saab в 1990 і Daewoo Motors в 2001 році. Ford купив Volvo в 1999 році і Land Rover в 2000 році.

У 1990-х престижними стали позашляховики і пікапи, які в 2000-х серйозно потіснили легкові моделі. Також з кінця 1990-х в США почалися продажі гібридних легкових автомобілів Honda Insight і Honda Civic Hybrid, Toyota Prius і Toyota Camry Hybrid.

Основні моделі[ред. | ред. код]

2000-ні роки[ред. | ред. код]

2000-ні роки почались зі спаду на початку 2001 року. У 2001 році Chrysler закрив свій бренд Plymouth, а в 2004 році GM закрив свій підрозділ Oldsmobile.

У 2000-х в автомобілебудуванні отримали значний розвиток різні електронні системи підвищення безпеки, економічності і комфорту.

До 2008 року галузь опинилася в кризі. В результаті, General Motors і Chrysler навіть були оголошені банкрутами, але завдяки державним позикам і реструктуризації, а у випадку з Chrysler і черговий продажу іноземної власнику (Fiat) змогли вижити і знову почати розвиватися.

Основні моделі[ред. | ред. код]

2010-ті роки[ред. | ред. код]

У 2010-х на відновити американському ринку з'явилися серійні електромобілі, наприклад, помітного прогресу досягла фірма Tesla підприємця Ілона Маска. Так в 2017 році капіталізація компанії Tesla Inc. виросла на 46% і склала $ 52,3 млрд, випередивши капіталізацію концерну Ford Motor і поступаючись тільки концерну GM, при тому що фізичні продажу електромобілів Tesla на американському ринку склали лише 55,12 тис. (+13,1%) (світові поставки електромобілів Tesla в 2017 році склали 104 тис., що на 33% більше, ніж в 2016 р) проти 2 млн 575,2 тис. (-0,9%) реєстрацій у Ford і 3 млн 2,2 тис. (-1,3%) реєстрацій у GM. Активно розвивається напрямок безпілотних автомобілів, які можуть почати серійно виготовляється вже з кінця 2010-х.

Основні моделі[ред. | ред. код]

Виробники[ред. | ред. код]

Великі[ред. | ред. код]

Малі[ред. | ред. код]

Обсяг виробництва[ред. | ред. код]

Romulus Engine (GM)
Livonia Transmission (Ford)
Trenton Engine (Chrysler)
Tesla Factory
Рік Обсяг виробництва
1945 725,215
1950 8,005,859
1955 9,204,049
1960 7,905,119
1965 11,137,830
1970 8,283,949
1975 8,986,513
1980 8,009,841
1985 11,652,743
1990 9,782,997
1995 11,985,457
2000 12,799,857
2005 11,946,653
2006 11,263,986
2007 10,780,729
2008 8,705,239
2009 5,711,823
2010 7,761,443
2011 8,653,560
2012 10,328,884
2013 11,066,432
2014 11,660,699
2015 12,100,000
2016 12,232,605
2017 11,314,705
2018 11,189,985

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Burgess-Wise, David; Wright, Nicky (1980). Classic American Automobiles. New York: Galahad Books. ISBN 0-88365-454-7. 
  • Coffey, Frank; Layden, Joseph (1996). America on Wheels: The First 100 Years: 1896-1996. Los Angeles: General Pub. Group. ISBN 1-881649-80-6. 
  • Collier, James L. (2006). The Automobile. New York: Marshall Cavendish Benchmark. ISBN 0-7614-1877-6. 
  • Crabb, A. Richard (1969). Birth of a Giant: The Men and Incidents That Gave America the Motorcar. Philadelphia: Chilton Book Co. OCLC 567965259. 
  • Georgano, G. N.; Wright, Nicky (1992). The American Automobile: A Centenary, 1893-1993. New York: Smithmark. ISBN 0-8317-0286-9. 
  • Peterson, J. S. (1987). Auto Work. American automobile workers, 1900-1933 (). Albany: State University of New York Press.
  • Mechler, Katharine (2007) General Motors: Innovations in American Social Class Structure
  • Hugill, P. J. (1982). Good Roads and the Automobile in the United States 1880-1929. Geographical Review, 72 (3), 327-349.
  • Brungardt, A. O. Book Review:The Automobile Industry: Its Economic and Commercial Development. Ralph C. Epstein. Journal of Business of the University of Chicago, 1, 390-392.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 2013 production statistics. Oica.net. Процитовано 2014-08-16. 
  2. а б OICA: Production Statistics
  3. а б Ward's: World Motor Vehicle Data 2007. Wards Communications, Southfield MI 2007, ISBN 0910589534
  4. U.S. June auto sales hit level not seen since July 2006. July 1, 2014. 
  5. O'Dell, John (2013-06-19). Foreign Cars Made in America: Where Does the Money Go?. Edmunds.com. Процитовано 2014-08-16. 
  6. Originally named Consulier.

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]