Автономний дихальний апарат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пожежник використовує дихальний апарат (Торонто)

Автономний дихальний апарат або Дихальний Апарат - ізолюючий респіратор, який часто використовується при проведенні рятувальних робіт, гасіння пожежі і в інших ситуаціях, коли вдихання навколишнього повітря може представляти миттєву небезпеку для життя та/або здоров'я. Подібні пристрої можуть використовуватися і під водою. Дихальні апарати є Ізолюючими респіраторами (тобто вони не використовують навколишній повітря для дихання після очищення) і вони не залежать від зовнішнього джерела чистого повітря (як шлангові респіратори). См. Класифікація респіраторів Конструкція і принцип дії дихальних апаратів можуть бути різними.

Зазвичай в автономних дихальних апаратах є переносне джерело придатного для дихання повітря, регулюючий пристрій і лицьова частина, що запобігає попадання в органи дихання навколишнього повітря.

Існують дихальні апарати із замкнутим контуром і з відкритим контуром[1].

Дихальні апарати із закритим контуром[ред. | ред. код]

В дихальному апараті із закритим контуром выдохнутый повітря фільтрується, збагачується киснем і знову використовується для дихання. Такі дихальні апарати використовуються тоді, коли потрібно виконання тривалої безперервної роботи - під час гірничорятувальних робіт, в довгих тунелях і тоді, коли потрібно працювати в обмеженому просторі, де важко використовувати дихальний апарат з відкритим контуром з великими громіздкими балонами. До того, як були розроблені дихальні апарати з відкритим контуром, в промисловості використовували такі пристрої, як , Siebe Gorman Savox, або Siebe Gorman Salvus.

Старовинний дихальний апарат (шахтарський) Siebe Gorman

У дихального апарату із закритим контуром є недолік. При очищенні повітря від вуглекислого газу з допомогою хімічного поглинача виділяється тепло[2], і температура вдихуваного повітря підвищена. Це створює додаткову фізіологічну навантаження на робітника.

Дихальні апарати з відкритим контуром[ред. | ред. код]

У промисловості дихальні апарати з відкритим контуром частіше використовують стиснене очищений повітря, а не стиснений кисень. У такого типового дихального апарату є 2 регулятора; Перший зменшує тиск до величини, що дозволяє подавати його до лицьової частини, а другий знижує його майже до атмосферного, перед подачею під маску. Для подачі повітря під маску використовують клапан, який забезпечує або «подачу за потреби», або «подачу за потреби під тиском». У першому випадку повітря подається тоді, коли при вдиху тиск під маскою стає нижче атмосферного, а в другому - коли надлишковий тиск під маскою знижується нижче заданої величини (тобто навіть при вдиху воно вище зовнішнього). Постійне надлишкове тиск запобігає просочуванню невідфільтрованого повітря під маску через зазори, і значно підвищує очікувану ступінь захисту респіратора. Але при нещільному приляганні до обличчя маски дихального апарату з подачею повітря за потреби під тиском може відбутися швидке видування чистого повітря, яке сильно скоротить запас повітря в балонах і тривалість роботи. Це може статися, наприклад, при знятті і надіванні маски.

Пожежний дихальний апарат з відкритим контуром складається з полнолицевой маски, регулятора подачі повітря, балонів зі стисненим повітрям, манометра, регульованих ременів для перенесення і попереджувальної сигналізації, що попереджає про те, що залишилося мало повітря. Тривалість використання залежить від запасу повітря в балонах і інтенсивності його витрачання, яка залежить від виконуваної роботи.

Схема дихального апарату.

В дихальному апараті можуть використовуватися балони із сталі, алюмінію або з композиційних матеріалів (зазвичай - вуглепластика). Балони з композиційних матеріалів найлегші, і тому більш бажані. Так як використання дихального апарату створює сильну фізіологічну навантаження на пожежника/робочого (значно збільшується частота серцевих скорочень, споживання кисню тощо), бажано використовувати більш зручні ЗІЗОД[3].

Використання[ред. | ред. код]

Дихальні апарати широко використовуються в промисловості [1] та при гасінні пожеж[4].


У пожежних дихальних апаратах основна увага приділяється тепло - і вогнестійкості, а не вартості. Тому пожежники дихальні апарати зазвичай коштують дорожче - в них використовуються спеціальні матеріали. Крім того, нові пожежні дихальні апарати в розвинених країнах встановлюється спеціальні системи безпеки, які подають сигнал лиха, якщо пожежний не рухається якийсь час (15-30 секунд). Конструкція пожежного дихального апарата не повинна перешкоджати виконанню рятувальних робіт (винесення потерпілого тощо).

Інший областю застосування дихальних апаратів є промисловість. Історично дихальні апарати широко використовували при видобутку корисних копалин, і це залишило слід у Європі потрібно, щоб металеві деталі дихальних апаратів були іскро-безпечні. Дихальні апарати використовуються нафтової, хімічної і атомної промисловості. Конструкція промислових дихальних апаратів різноманітна - як і пропоновані до них вимоги (від гранично дешевих до максимально надійних, в яких дихальний апарат є частиною захисного костюма, який може піддаватися дезактивації). При використанні дихального апарату в промисловості для подачі повітря часто використовують шланги, а запас повітря в балонах використовують для евакуації та при переході від одного шланга до іншого.

Із-за відмінностей в умовах застосування респіраторів в промисловості і при гасінні пожеж, при сертифікації в США до пожежних дихальних апаратів пред'являють більш суворі вимоги[5], ніж у промисловості[6] (два незалежних датчика, що попереджають про зниження запасу стиснутого повітря, подача повітря під повну маску так, щоб під нею було надлишковий тиск при миттєвому споживанні повітря понад 230 літрів в хвилину і ін.).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б NIOSH Respirator Selection Logic 2004. Есть перевод: PDF (рус.) в Викиучебнике
  2. Ненсі Боллінджер, Роберт Шюц «NIOSH Guide to Industrial Respiratory Protection» NIOSH, 1987 р. Есть перевод: «Руководство по применению респираторов в промышленности» (1987) PDF Wiki
  3. Study of the physiological effects of wearing breathing apparatus by RG Love и др. Institute of Occupational Medicine Research Report TM/94/05
  4. М. Вассерман. Дихальні прилади 1931р. PDF.
  5. Стандарт NFPA для дихальних апаратів з відкритим контуром NFPA 1981 редакція 2013р
  6. Вимоги до автономних дихальних апаратів у США при сертифікації Есть перевод (рус.): PDF Wiki

Державні стандарти України та РФ (засновані на стандартах Європейського Союзу)[ред. | ред. код]

  • ДСТУ EN 137-2002 Засоби iндивiдуального захисту органiв дихання. Апарати дихальнi автономнi резервуарнi зi стисненим повiтрям. Вимоги, випробування, марковання (EN 137:1993)
  • ДСТУ EN 1061:2004 Засоби iндивiдуального захисту органiв дихання для саморятування. Автономнi дихальнi апарати з замкненим дихальним контуром. Апарати з хiмiчно зв'язаним киснем ((NaClO3) для евакуацiї. Вимоги, випробування, маркування (EN 1061:1996)

Додаткова література (рус.)[ред. | ред. код]