Автопортрет (Арчімбольдо)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Автопортрет Арчімбольдо)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Автопортрет»
Giuseppe Arcimboldo.jpg
італ. Autoritratto
Творець: Джузеппе Арчімбольдо
Час створення: 1570
Розміри: 23 × 15,7 см
Висота: 230 міліметр
Ширина: 157 міліметр
Матеріал: Малюнок на тонованому папері
Жанр: автопортрет
Зберігається: Прага, Чехія
Музей: Національна галерея

Автопортрет Арчімбольдо  — малюнок художника, де він зображений сам.

Віртуоз графік[ред. | ред. код]

Картини Арчімбольдо олійними фарбами, незвичні за виконанням і образами, затьмарили славу його віртуозних малюнків. Різнобічно і багато обдарований художник, Арчімбольдо робив вітражі, гербові щити, військові прапори, ескізи для гобеленів. Звичайно, він працював не один, бо замовники вимагали швидкого виконання. Все починалось з проекту і малюнку. Саме їх і робив Арчімбольдо. А вже після допомагав монтувати вітраж, виправляв невдалий силует, готував фарби, контролював якість виконання.

Як і більшість ранішніх майстрів — маньєристів, Арчімбольдо був високо освіченим і віртуозним малювальником-графіком. Він займався режисурою придворних свят, маскарадів і невпинно проектував нові костюми, знаряддя для ходи́, нові оздоби. Він виконав сотні малюнків. Тільки у 1585 році імператор Рудольф 2-й отримав від художника 148 малюнків, а казначей імператора 13 ескізів для виготовлення коштовних тканин. На жаль, більшість малюнків Арчімбольдо втрачена, а збережені можна бачити в Кабінеті малюнків Флоренції, в Празі тощо.

Власний автопортрет[ред. | ред. код]

Нам не відомі портрети Арчімбольдо, виконані іншими художниками. Можливо, спрацьовувало гальмо, бо художник мав великий авторитет віртуоза і зберіг високу посаду придворного художника при двох австрійських імператорах. Серед малюнків 43-річного майстра і знайшли його автопортрет. Що спонукало художника малювати самого себе — невідомо. Можливо, бажання залишити свій образ для позашлюбного сина. Знаючи про це, імператор наказав визнати сина Бенедетто законним.

Опис твору[ред. | ред. код]

На невеликому аркуші паперу швидкий, але точний малюнок тоненьким пером. Видовжене обличчя, нестрижені вуса, плоєний комір без мережива, бо воно дорого коштувало, одяг з пишним малюнком. Аби прибрати зайву полегшеність, художник пройшов весь малюнок синім тоном — всі тіні і тло. Ніяких зайвих аксесуарів — пензлів, масок, Аполлонів і Амурів поряд. Тільки обличчя з напруженим і допитливим поглядом. Виконаний не олійними фарбами автопортрет став в один рівень з віртуозними автопортретами Джорджо Вазарі, Баччо Бандінеллі, Луки Камб'язо і Тінторетто, найталановитіших сучасників-італійців Арчімбольдо.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тананаева Л. И. Некоторые концепции маньеризма и изучение искусства Восточной Европы конца XVI и XVII века // «Советское искусствознание». — М.: 1987. — Вып. 22. — С. 123–167.
  • Тананаева Л. И. Рудольфинцы: Пражский художественный центр на рубеже XVI–XVII вв. — М.: Наука. — 1996.
  • Арчимбольдо : Альбом. Авт. текста Ролан Барт, пер. с фр. Веры Мильчиной, с итал. Наталии Ставровской. — М.—Рим: Мир Знаний, Франко Мария Риччи, 1997. — 181 с. — (Следы человека). — ISBN 88-216-7021-X
  • Громов Н. Н. Карнавалы Джузеппе Арчимбольдо // Итальянский сборник. СПб., № 5. С. 79-95.
  • Thomas DaCosta Kaufmann. Arcimboldo: Visual Jokes, Natural History, and Still-Life Painting (University of Chicago Press; 2010) 313 pages

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]