Автотранспортний коледж Національного гірничого університету

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Автотранспортний технікум Національного гірничого університету
Автотранспортний технікум Національного гірничого університету
Автотранспортний технікум Національного гірничого університету
Основні дані
Засновано 23 червня 1930 рік
Приналежність Міністерство освіти і науки України
Контакт
Ключові особи директор Беседін В'ячеслав Леонідович
Адреса 49054, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 111
Веб-сторінка www.atngu.dp.ua
E-mail atngu@ukrpost.ua

Автотра́нспортний те́хнікум Націона́льного гірни́чого університе́ту є державним вищим навчальним закладом першого рівня акредитації у місті Дніпрі.

Згідно з державною національною програмою «Освіта» і Законом України «Про освіту» технікум створює умови для реалізації кожним громадянином його здібностей, таланту, різностороннього розвитку, забезпечує фундаментальну і професійну підготовку, отримання громадянином відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, через систему виховання формує освічену, творчу особу з високими моральними і фізичними якостями дає можливість громадянам підвищувати свій освітній і кваліфікаційний рівень шляхом навчання без відриву від виробництва. Рішення цих функцій закладені в системі організації діяльності технікуму, в структурі навчальних дисциплін, в організаційній і методичній документації, в діяльності адміністративно — викладацького персоналу.

Технікум має сучасну матеріально-технічну базу, що дозволяє на високому рівні забезпечити навчально-виховний процес. Навчальні кабінети, лабораторії, комп'ютерні класи, бібліотека, читальна зала, спортивна зала, гуртожиток для студентів. Працюють гуртки художньої самодіяльності, спортивні секції. В технікумі створена діюча Рада студентського самоврядування. Кожен студент може отримати консультацію практичного психолога, юриста.

Спеціальності[ред. | ред. код]

«Організація перевезень і управління на автотранспорті»
Кваліфікація: технік-технолог.
Техніків-технологів готують до роботи на підприємствах автомобільної галузі на посадах:
 — технік-технолог (механіка);
 — диспетчер автомобільного транспорту;
 — диспетчер з міжнародних перевезень;
 — диспетчер служби перевезень;
 — диспетчер станційний.
За період навчання студенти вивчають, окрім гуманітарних, соціально-економічних та загально-технічних дисциплін, дисципліни професійної та практичної підготовки: «Вантажні автоперевезення», «Пасажирські автоперевезення», «Основи менеджменту», «Організація міжнародних автоперевезень», «Основи митного законодавства», «Транспортне право», «Економіка підприємства», « Комп'ютерна техніка та інформаційні технології», «Правила та безпека дорожнього руху», «Основи податкової системи», «Комерційна робота на транспорті» та інші.
Практичні навички та вміння студенти здобувають на практиках:
 — на вантажних та пасажирських автопідприємствах;
 — комп'ютерна;
 — технологічна;
 — переддипломна.
В процесі навчання студенти також здобувають робітничі професії:
 — оператор персонального комп'ютера;
 — водій автомобілів категорії «В, С».

«Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів»
Кваліфікація: технік-механік.
Техніків-механіків готують до роботи на підприємствах автомобільної галузі на посадах:
 — механік;
 — механік з ремонту транспортних засобів;
 — технік-конструктор;
 — механік виробництва;
 — механік автоколони;
 — майстер виробничого навчання.
За період навчання студенти вивчають, окрім соціально-гуманітарних та загально-технічних дисциплін, дисципліни професійної та практичної підготовки: «Автомобілі», «Технічна експлуатація автомобілів», «Електрообладнання автомобілів», «Основи технології ремонту автомобілів», «Правила і безпека дорожнього руху автомобілів» та інші.
Практичні навички та вміння студенти здобувають на практиках:
 — слюсарна;
 — верстатна;
 — демонтажно-монтажна;
 — практика з технічного обслуговування та ремонту автомобілів;
 — технологічна;
 — переддипломна.
В процесі навчання студенти також здобувають робітничі професії:
 — слюсар з ремонту автомобілів 2-3 розряду;
 — водій автомобілів категорії «В», «С».

Історія технікуму[ред. | ред. код]

Створений на базі Дніпропетровського автотракторного технікуму, який був організований згідно з постановою ЦВК і РНК СРСР № 237 від 23 червня 1930 року і мав назву Дніпропетровський автомобільний технікум (з робочим вечірнім відділенням), який був підпорядкований Головному дорожньому управлінню УРСР.

У 1944 році технікум був перейменований в автомобільно-дорожній і підпорядкований Міністерству автомобільного транспорту УРСР. Технікум готував техніків-механіків автомобільного транспорту. Окрім цього з 1954 по 1959 рік технікум проводив підготовку техніків-будівельників за фахом «Будівництво і експлуатація автомобільних доріг і мостів» і тому називався Дніпропетровським автомобільно-дорожнім.

З 1961 року технікум розпочав підготовку техніків-експлуатаційників і став називатися Дніпропетровським автотранспортним технікумом (ДАТТ).
У 1997 році згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.97 № 526 «Про удосконалення мережі вищих і професійно-технічних навчальних закладів» ДАТТ був розформований. Наказом Міністерства освіти України за № 218 від 20.06.97 був створений Дніпропетровський транспортно-економічний технікум. Навчальний автотранспортний центр є самостійною структурною одиницею Дніпропетровського транспортно-економічного технікуму.

Зараз технікум здійснює підготовку молодших фахівців на денній формі навчання осіб, які отримують документи державного зразка про базову загальну середню освіту і про повну загальну середню освіту; на заочній формі навчання тільки фахівців, які мають документ державного зразка про повну загальну середню освіту по двох спеціальностях: 5.090240 «Обслуговування і ремонт автомобілів і двигунів» і 5.100404 «Організація перевезень і управління на автотранспорті».

Талісман технікуму[ред. | ред. код]

ЗіС-5 вважався найкращою радянською довоєнною вантажівкою. Його ресурс до капітального ремонту становив 70 тис. км, а нерідко «Захари» ходили більше 100 тыс. км. Їх двигуни могли працювати майже на усьому, що горить: бензині з октановим числом 55-60, бензолі, суміші спирту з бензином або бензолом, в жарку погоду — на гасі.

Коли почалося виробництво ЗіС-5, то разом з основною моделлю випускалися модифікації з подовженою (ЗіС-11, ЗіС-12, ЗіС-14) базою. Шасі ЗіС-11 призначалося для пожежних автомобілів (довжина — 7500 мм), а шасі ЗіС-12 і ЗіС-14 — для різних спеціальних автомобілів. Тривісні отримали індекс ЗіС-6 (1934 р.), газобалонний — ЗіС-30. Були також газогенераторні (ЗіС-13, ЗіС-21, ЗіС-31), напівгусеничні (ЗіС-22 і ЗіС-42) і повноприводні ЗіС-32.

Модель поставлялася до Туреччини, Ірану, прибалтійських республік і Монголії. Експортний варіант зовні відрізнявся наявністю переднього бампера, який, як і облицювання радіатора, був нікельований. Всього до війни встигли виготовити понад 325 тис. «Захарів», приблизно третина з них була відправлена до армійських частин. На базі ЗіС-5 виготовлялися самоскиди, цистерни, хлібні фургони, автобуси… Перші легендарні «катюші» також збиралися на шасі ЗіС-5.

Всього за роки випуску 1934—1948 було випущено 532 311 автомобілів ЗіС-5, а модель ЗіС-5В випускали з 1941 по 1958 роки, ЗіС-50 (1948), ЗіС-11 в 1934-41 роках, ЗіС-12 в 1935-41 роках, ЗіС-14 в 1936-40 роках.

Джерела[ред. | ред. код]