Автотрофне людство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Автотрофне людство[ред. | ред. код]

Автотрофне людство — це є група активістів волонтерів, котрі основуються на теорії академіка Вернадського Володимира Івановича про автотрофне людство, вони проводять науковий експеримент над собою, вони пробують здійснити перехід на автотрофне живлення способом відновлення симбіозу між організмом людини і флорою кишечника.

Автотрофність людства - поняття і теорія Вернадського Володимира Івановича[ред. | ред. код]

Автотрофність людства – поняття, запропоноване Вернадським Володимиром Івановичем (1937) для позначення процесу отримання людством їжі й енергії за рахунок енергії Сонця без участі продуцентів. Наприклад, отримання їжі з рослин за допомогою методів штучного фотосинтезу.

Автотрофність людства – це теоретично можливе отримання людством хемосинтетичної їжі й енергії безпосередньо від Сонця, без використання інших організмів (рослин, тварин). Вернадський припускав можливість перетворення людини з істоти соціально гетеротрофної на істоту соціально автотрофну.

Автотрофи (від autos – «сам» та trophe – «їжа», «харчування») – організми, що синтезують із неорганічних речовин (головним чином води, діоксиду вуглецю, неорганічних сполук азоту) всі необхідні для життя органічні речовини, використовуючи енергію фотосинтезу (фототрофи – всі зелені рослини) чи хемосинтезу (хемотрофи – деякі бактерії). Автотрофи – основні продуценти органічної речовини в біосфері. Вони забезпечують існування решти організмів. Живлення – процес отримання із навколишнього середовища і засвоєння організмом речовин та енергії, що використовуються ним для підтримання життєдіяльності, росту та розмноження.

Гетеротрофи (від heterone – «інший» і «trophe» – «живлення») – організми, що потребують органічних сполук, як джерела вуглецю, для росту і розвитку. Гетеротрофи відомі як споживачі в харчовому ланцюжку. Гетеротрофи є протилежністю автотрофам, які використовують неорганічні речовини, вуглекислоту, як єдине джерело вуглецю. Всі тварини є гетеротрофи.

Вернадський говорить у названій праці про шлях людства у майбутньому до наукового пошуку нових форм харчування. Бо продуктів не буде вистачати на всіх людей. Землеробство не допоможе прогодувати все населення Землі. Соціально-економічний устрій не дасть вихід. Вернадський говорить про можливий вихід це бактерії, які синтезують їжу. На основі синтезу бактерій можна відкрити нові форми харчування для всього людства. Такі бактерії входять до складу флори кишечника людини. Люди із синтезом їжі від флори є автотрофні створіння, бо харчуються своїм, а не чужими створіннями. Фактично тут створена Вернадським наукова програма і теорія автотрофного живлення людини на майбутнє. Залишилось знайти практично методи переходу від гетеротрофного до автотрофного живлення. І такі методи переходу практично знайдені на сьогодні, про це буде далі. Нова форма харчування на основі синтезу бактерій докорінно змінить все людство в бік кращого життя. Люди отримають шлях духовного розвитку, відновиться біологічна і соціальна еволюція людини.

Мікрофлора кишечника і організм[ред. | ред. код]

Мікрофлора кишечника – мікроорганізми бактерії, що звичайно живуть у травній системі та виконують ряд корисних функцій для своїх хазяїв, частина нормальної флори. Кількість і різноманітність мікроорганізмів у різних відділах травного тракту залежить від багатьох факторів, зокрема pH, активності перистальтики, а також дієти. Так у шлунку, у зв'язку з високою кислотністю і швидкою перистальтикою, флори майже немає, в той час як повільні рухи і нейтральне pH товстого кишечнику і нижніх відділів тонкого сприяють інтенсивному розмноженню різноманітних мікроорганізмів бактерій.

Кількість мікробів у кишечнику людини сягає близько 10 у 14-й степені, тобто приблизно у десять разів перевищує кількість власних клітин організму. Більшу частину кишкової флори становлять бактерії. За оцінками на 2016 рік кількість бактерій в організмі людини є фактично того ж порядку, що і кількість людських клітин, а маса всієї мікрофлори кишечника людини складає приблизно 200 грамів.

Симбіоз оргвнізму і флори кишечника[ред. | ред. код]

Автотрофне живлення є чисто білкове живлення. Флора є чистий білок, у складі якого є амінокислоти тощо. Симбіоз є співжиття організмів різних видів, яке взаємно корисне. Симбіоз організму і флори дає взаємну користь. Наприклад, ссавцям симбіоз організму і флора дає дуже калорійну їжу. Подібний симбіоз організму і флори відбувається в людини. Коли відбувається симбіоз організму людини і флори, то організм очищає флору від патогенної флори, живить простими речовинами з повітря через дихання. А флора перетворює прості речовини на біологічні речовини, амінокислоти, вона дає достатньо білка й енергії для живлення організму та існування. Людина може не потребувати і не вживати рослинну і тваринну їжу. Маса флори кишечника дорівнює приблизно 1,5 кг. Симбіоз організму і флори приносить їм взаємну користь. Такий організм живиться сам від себе, тому називається автотрофним. Він не вживає звичайну їжу і його вага в житті не зменшується, залишається незмінною. Він може пити воду, може не пити. Якщо виникає дисбактеріоз, то патогенна флора отруює організм, і автотрофне живлення припиняється, тому треба очищати організм від дисбактеріозу. Симбіоз організму і флори є первинна причина. Після виникнення симбіозу відбуваються наслідки: розвиток еволюційний, фізичний, психічний, енергетичний тощо. Теорія Вернадського Володимира Івановича про автотрофне людство отримала зараз практичне підтвердження.

Методи переходу з гетеротрофного на автотрофне живлення[ред. | ред. код]

Автотрофна система Іванова Порфирія Корнійовича[ред. | ред. код]

Іванов готував людей поступово до життя без потреб, тобто без їжі тощо. Перехід на автотрофне живлення у всіх є поступовий, покроковий, починається з підготовки. Це є вегетаріанство, сироїдіння, оздоровлення за системою Іванова, очищення організму від шлаків і паразитів, отримання свідомості від вчення, і головне, автотрофна система покрокова, котра у кожного автора індивідуальна, своя. Голодування треба повторювати багато разів, поки вага тіла не буде зменшуватися без їжі. Якщо на голодуванні вага тіла зменшується, то це означає, що відбувається голодування, а автотрофне живлення не наступило. Якщо організм довго мав гетеротрофне живлення, то і його флора була гетеротрофна. Гетеротрофну флору треба вивести, а ввести автотрофну, на це треба багато часу терпіння. Суть сухого голодування в тому, щоб без їжі й води гинула патогенна, шкідлива, гетеротрофна флора, а здорова залишалася. Гетеротрофні люди, які вживають тваринну і рослинну їжу, мають відповідну гетеротрофну флору, між організмом і флорою нема симбіозу. У автотрофного організму існує відповідна автотрофна флора, між організмом і флорою є симбіоз. Критерій автотрофного стану людини є постійна вага тіла без їжі тривалий час. Ми повинні вимірювати вагу тіла щодня. Вимиванням служить очищення товстого кишечника природним пташиним способом власною сечею щодня вранці.

Система Іванова покрокового переходу на автотрофне живлення: шість діб проводити сухе голодування, потім одну добу вживати їжу. Шестиденні голодування треба робити два тижні поспіль, потім один місяць і так далі. Це автотрофна система Іванова. Послідовники Іванова виконують шестиденки системи Іванова. 1982 року Іванов сказав учню усно про автотрофну систему: «Терпіти без їжі чотири дні недостатньо, треба шість діб бути без їжі, а на сьому добу їсти. Так пробувати терпіти без їжі два тижні, потім пробувати терпіти без їжі місяць. Пробувати ходити без сорочки, ти у мене збоку». Іванов показав три кроки. Іванов написав у праці про автотрофну систему і що це дасть: «Нам доведеться їсти у тиждень в одну неділю один місяць, досвідом його треба завоювати, потім шість місяців, і слідом за цим самим рік протерпіти, і зовсім розпрощатись із цією їжею. Це буде завоювання для всього світу всіх наших людей безсмертя. Воно робилось і робиться на указаному місці, там де всі умови є отримати можливість, щоби життя без потреби засяяло в людях. Ми виженемо смерть як таку. Ми не будемо вмирати більше так ось, а ми будемо жити вічно. Це буде наше діло». 8302-91. «У кожної людини є найдорожча ідея бути без усякої потреби. Це є наше райське місце, чоловікові слава безсмертна».

Іванов говорить. 8204-164: «Ми не будемо вживати їжу й воду всі шість днів, жити доведеться за рахунок однієї неділі. Це період життя буде такий». Іванов писав у 1983 році: «Тепер час настав такий, треба їсти в тиждень раз в неділю. Це є щастя одне в житті – любити природу, як матір рідну». 8302-89. Якщо люди не вживають їжу рослинну, тваринну від природу – це любов до природи на ділі. Природа полюбить Вас за таку любов.

Синонім автотрофного живлення є незалежність від їжі. Іванов вживає поняття незалежність від їжі і залежність від їжі. Він прийшов до висновку, що незалежність від їжі веде людей до життя вічного, а залежність від їжі веде людей до смерті.

Іванов пропонує жити без їжі на райському місці в Луганській області, де він народився, де є всі умови бути без потреб. Іванов обрав, освятив це місце, назвав його райським, благословив усіх людей жити без їжі навколо райського місця. Іванов не дав будь-кому права не допускати до райського місця кого-небудь жити без їжі, кожній людині дозволено бути на райському місці. 8102-158. «Паршек є за те місце, за ті умови, за ту можливість, що знайшов на Чувілкіному бугрі, куди чоловік із своїм бажанням прийде і буде жити без усякої потреби життям вічного характеру. Ось, що треба нам, усім людям, – життя вічного характеру всім». Автотрофна система є проста, ефективна, доступна для багатьох, вона працює. Послідовник Ош Валентин перейшов на автотрофне живлення, свідчить.

Автотрофна система Джасмухин[ред. | ред. код]

20 років тому Джасмухин почала розповсюджувати ідею життя без їжі. Система Джасмухин: 7 діб сухе голодування і два тижні виходу з голоду на соках. Така система близька до автотрофної системи Іванова, яка має шість діб сухого голодування і одна доба без голодування. Зараз Джасмухин відмовилась від цієї системи. Зараз вона дає 8 діб голоду з водою і медитації. Модифікація системи: три доби сухого голодування, три доби розбавлені соки, три дні соки не розбавлені.

Автотрофна система Баранової Зінаїди Григорівни[ред. | ред. код]

Підготовчий період Баранової: оздоровлення за системою Іванова, вегетаріанство, сироїдіння, очищення організму від шлаків і паразитів, отримання свідомості. Потім система: голодування з водою 21 день, потім голодування без води до автотрофного стану, коли вага тіла не зменшується без їжі. Так вона живе без їжі й води понад 20 років.

Автотрофна система Ольги Подаровської[ред. | ред. код]

Ольга Подаровська припустила існування в житті симбіозу організму і флори, на основі припущення вона створила систему переходу на автотрофне живлення, потім систему перевірила на тисячах послідовників, припущення підтвердилося на практиці. Багато людей перейшли на автотрофний стан. Симбіоз організму і флори є первопричина, наслідком його є розвиток еволюційний, фізичний, психічний, енергетичний тощо. Ольга Подоровська ввела поняття випалювання і вимивання замість поняття дозованого голодування сухого і голодування з водою. Природні процеси випалювання і вимивання міняють один одного, поки не наступить автотрофне живлення. Методика не будується на основі сухого голодування. Природні і фізіологічні процеси. Організм природним шляхом перестає відчувати потребу в уживанні їжі й води.

Система. Перший крок. Переконатися, що організм не потребує їжі — прямий перехід на автотрофне живлення. Другий крок. Провести глибоку дезінтоксикацію організму натуральними продуктами. Для кожного треба підбирати індивідуальну програму в залежності від здоров’я, психічного стану.

Актуальність автотрофного стану[ред. | ред. код]

Чому перехід на автотрофний стан треба робити зараз? Природа дає нам все для життя, але сили природи вичерпаються скоро, через 20 – 30 років. Глобальні екологічні проблеми виникають і будуть виникати, наприклад, збереження клімату. Населення Землі росте дуже швидко, якісної їжі не буде вистачати на всіх людей, люди будуть гинути масово. Тому ми всі повинні зменшувати потреби їжі вже зараз, ставати автотрофними. Ми всі повинні зберегти природу, а вона збереже людей. Автотрофні люди стають незалежні від речей і особи, вони стають вільні.

Цитати з праці В. І Вернадського. Автотрофність людства[ред. | ред. код]

9. Більше 30 років тому російський біолог С. Н. Виноградський ] вніс в цю картину нову важливу рису, яка доводить ще більшу складність будови живого цілого. відкрив існування живих автотрофних істот, позбавлених хлорофілу. Це істоти невидимі, бактерії, що рясніють в грунтах, в верхніх шарах земної кори, що проникають глибокі товщі всесвітнього океану.Їх величезне розмноження, незрівнянно більше розмноження одноклітинних зелених водоростей, змушує розглядати їх існування як явище, по порядку своєму родинне з життям зелених рослин. Без сумніву, число видів автотрофних бактерій незначно. воно не перевищує однієї сотні, між тим як видів зелених рослин відомо до 180 000. Але одна бактерія може призвести в одну добу принаймні кілька трильйонів особин, між тим як одна одноклітинна зелена водорість, з усіх зелених рослин найбільш швидко розмножується, дає в той же проміжок часу лише кілька особин, і здебільшого набагато менше, близько однієї особини в 2-3 дня. Бактерії, відкриті С. Н. Виноградским, незалежні в своєму харчуванні не тільки від інших організмів, але безпосередньо і від сонячних променів. Вони вживають для побудови свого тіла хімічну енергію хімічних земних з'єднань, мінералів, наприклад багатих киснем. Цим шляхом вони виробляють в біосфері величезну геохімічну роботу, як розкладаючи ці сполуки, так і створюючи, як наслідок цього розкладання, нові синтези. Їх роль значна в історії вуглецю, сірки, азоту, заліза, марганцю і, ймовірно, багатьох інших елементів нашої планети. Не підлягає сумніву, що вони складають частину того ж єдиного цілого – моноліту життя, в який входять всі інші організми, бо вони є їх їжею, використовуючи в свою чергу їхні покидьки рештки.

13.Проблема, яка в даний час постає перед людством, чітко виходить за межі суспільної ідеології, створеної соціалістами і комуністами всіх шкіл, які в своїх побудовах упустили цілющий дух науки, її соціальну роль. Наше покоління стало жертвою спроби втілення цієї ідеології, як це очевидно з трагічних подій в моїй країні, однією з найбагатших у світі природними ресурсами. А в результаті ми маємо загибель і голод величезної кількості людей і економічний провал комуністичної системи, що представляється незаперечним. Але провал соціалізму на ділі ще глибше. Соціалізм ставить соціальну проблему з більш ніж обмеженою точки зору; він залишається на поверхні.

14. Для вирішення соціального питання необхідно підійти до основ людського могутності – необхідно змінити форму харчування і джерела енергії, що використовуються людиною. XIV. Для вирішення соціального питання необхідно підійти до основ людського могутності – необхідно змінити форму харчування і джерела енергії, що використовуються людиною. XVI. Безпосередній синтез їжі, без посередництва організованих істот, як тільки він буде відкритий, докорінно змінить майбутнє людини. 16. Відкриття цього синтезу чекають, і його великі наслідки в житті не забаряться проявитися.

17. Що означав би подібний синтез їжі в житті людей і в житті біосфери? Його створення звільнило б людину від його залежності від іншої живої речовини. З істоти соціально гетеротрофної вона стала б істотою соціально автотрофною. Наслідки такого явища в механізмі біосфери були б величезні. Це означало б, що єдине ціле – життя – знову розділилося б, з'явилося б третє, незалежне її відгалуження. В силу цього факту на земній корі з'явилося б в перший раз в геологічній історії земної кулі автотрофне тварина – автотрофна хребетна. Нам зараз важко, можливо неможливо, уявити собі всі геологічні наслідки цієї події; але очевидно, що це було б увінчанням довгої палеонтологічної еволюції, стало б не дією свобідної волі людини, а проявом природного процесу. Людський розум цим шляхом не тільки створив би нове велике соціальне досягнення, але ввів би в механізм біосфери нове велике геологічне явище.

18. Потрібно вже зараз готуватися до розуміння наслідків цього відкриття, неминучість якого очевидна. Лише окремі мислителі передчувають наближення нової ери. Вони по-різному уявляють її наслідки… Зрештою майбутнє людини завжди здебільшого створюється нею ж самою. Створення нової, автотрофної істоти дасть їй досі відсутні можливості використання її вікових духовних прагнень; воно реально відкриє перед ним шлях кращого життя.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Вернадский В. И. Автотрофность человечества. Русский космизм / Владимир Иванович Вернадский.- М.: Педагогика-Пресс, 1993. – С. 288–303. (рос).
  • Вернадский В. И. О пределах биосферы // Изв. АН СССР. ОМЕН. Сер. геол.— 1937.— №1.— С.З-24. (рос).
  • Реймерс Н. Ф. Экологический словарь терминов [http://rejmers.ru/a/55-avtotrofnost-chelovechestva.html. (рос).
  • Белянська В. Як правильно голодувати. Народні і наукові методи лікувального голодування. — М: Современный литератор, 2002. — 320 с. (рос).
  • Малахов Г. П. Очищення організму. – изд. 2. – СПб.: АО «Комплекс». 1995. – 360 с. (рос).
  • Малахов Г. П. Голодування. – СПб.: «Невский проспект», 2003. – 192 с. (рос).

Посилання[ред. | ред. код]

  • Сайт послідовників Іванова: www.osh.kiev.ua
  • Баранова Зінаїда Григорівна – пошук у Google.
  • Ольга Подаровська – пошук в Google.