Автотрофність людства

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Автотро́фність лю́дства — поняття, запропоноване Володимиром Вернадським (1937[1]) як розвиток ідей Костянтина Ціолковського для позначення створення штучної цивілізації за межами біосфери. У такій новій системі припускалося створення штучних біогеохімічних циклів, зокрема розглядався процес отримання людством їжі і енергії за рахунок енергії Сонця без участі продуцентів.[2][3].

Низка радянських дослідників другої половини XX століття, зокрема Ігор Петрянов-Соколов[ru] та Микита Моїсеєв[ru] розглядали поняття «автотрофність» як загальне зменшення тиску на біосферу завдяки безвідхідним і маловідходним технологіям виробництва.[2]

Соціально автотрофне людство[ред. | ред. код]

Соціально автотрофне людство — поняття і теорія Володимира Вернадського і рух практиків активістів, які здійснюють науковий експеримент над собою автотрофного живлення способом симбіозу між організмом людини і мікрофлорою кишечника.

Історія виникнення поняття автотрофного живлення[ред. | ред. код]

Вважається, на Володимира Вернадського сильно вплинули голодомори в Україні, особливо в 1933 році. Люди гинули від голоду в країні, яка найбагатша природними ресурсами. Вернадський не хотів, щоб люди вмирали від голоду. Тому він написав працю про автотрофність людства і створив теорію, в якій пропонував людству перейти на нову форму харчування — автотрофне живлення. Також з 1933 року Порфирій Іванов почав своє практичне загартування, щоб побудувати життя без потреби в їжі та знайти в природі засоби до безсмертя.

Концепція і теорія Вернадського за працею «Автотрофність людства»[ред. | ред. код]

Вернадський стверджував у своїй праці про шлях людства у майбутньому до наукового пошуку нових форм харчування. Землеробство зі зростанням населення Землі не зможе забезпечити все людство якісною їжею, тому Вернадський запропонував шукати нові форми харчування на основі синтезу бактерій у людському організмі. Такі бактерії входять до складу флори кишечника людини. Люди із синтезом їжі від флори є автотрофні істоти, бо харчуються речовинами, синтезованими у власному організмі. Проблемою є знайти практичні методи переходу від гетеротрофного до автотрофного живлення. Завдяки автотрофності відновиться біологічна і соціальна еволюція людини.

Володимир Вернадський говорить у праці, що в його час сотні тисяч людей вмирають або животіють в Росії внаслідок нестачі харчування, а більше 10 – 15 мільйонів людей стали жертвами вчинених соціальних помилок. Проблеми харчування і виробництва повинні бути переглянуті. Внаслідок цього обов'язково настане переворот у самих соціальних принципах, які керують суспільною думкою. Для вирішення соціального питання необхідно змінити форму харчування і джерела енергії, які використовуються людиною. Безпосередній синтез їжі, без посередництва організованих істот, змінить майбутнє людини докорінно, як тільки він буде відкритий. Що означав би подібний синтез їжі в житті людей і в житті біосфери? Його створення звільнило б людину від її залежності від інших живих істот. Людина стала б з істоти соціально гетеротрофної істотою соціально автотрофною. Наслідки такого явища в механізмі біосфери були б величезні. В силу цього факту на земній корі з'явилася б у перший раз в геологічній історії земної кулі автотрофна істота, автотрофна хребетна. Створення автотрофної людини дасть їй можливості духовного розвитку; воно відкриє реально перед нею шлях кращого життя.

Вернадський наголошує, що людина стане істотою соціально автотрофною. Тобто людина як біологічна істота стане автотрофною і суспільство стане відповідно автотрофним, це перетворення буде відбуватися одночасно. Перетворення людини як біологічної істоти і соціальне перетворення є дві частини одного цілого. Без соціального перетворення не буде переходу до біологічної автотрофної людини, бо стара соціальна система буде заважати людству перейти на автотрофний стан.

Практичний перехід на автотрофний стан — біологічне перетворення[ред. | ред. код]

Симбіоз[ред. | ред. код]

Симбіоз, мутуалізм є співжиття організму і мікрофлори кишечника, яке взаємно корисне. Організм зберігає, живить бактерії, дає їм місце для життя в тонкій кишці, а бактерії живлять організм. Бактерії в травній системі перероблюють свою їжу, яка потрапляє в систему, на білок, який відкладається в цитоплазмі бактерій. Бактерії можуть живитися простими речовинами: вуглекислота, вода тощо. Коли організм голодує, бактерії живляться простими речовинами. Одна частина бактерій у травній системі гине під дією хімічних речовин і розщеплюється на білок тощо, інша частина бактерій розмножується шляхом ділення. Білок бактерій у травній системі розщеплюється на амінокислоти, які проходить через епітеліальний покрив ворсинок тонкої кишки і попадають у кров, далі вони транспортуються до клітин. В клітинах амінокислоти синтезуються на білок, властивий організму. Білки можуть перетворюватися на жири і вуглеводи, також на енергію. Людина з симбіозом організму і флори може не потребувати і не вживати їжу із живих істот як білок. Людина потребує, крім білків, вітаміни, різні неорганічні речовини для повноцінного живлення. Тому людина повинна отримувати гетеротрофне живлення і автотрофне, щоб було повноцінне живлення організму. Практика праноїдів підтверджує цей висновок. Маса флори кишечника дорівнює приблизно 1кг. Організм живиться сам від себе білком, тому називається автотрофним.

Способи практичного переходу на автотрофний стан організму[ред. | ред. код]

В організм людини попадають різні токсини разом із їжею, водою, ліками, хімічними добавками, консервантами, повітрям, також після перетравлення продуктів. Токсини накопичуються поступово в організмі, можуть викликати різні хвороби, вони пригнічують ріст і розмноження мікрофлори кишечника, і це робить неможливим автотрофне живлення. Тому кожному необхідно очищати організм від токсинів, це перше звдання при переході на автотрофне живлення. Група учених, дієтологів, практиків — доктор Герберт Шелтон, Ніколаєв Ю. С., Пол Брегг, Порфирій Іванов, праноїди та інші — практично довели, що голодування організму є простий, природний, найефективніший засіб очищення організму від токсинів. Пол Брегг рекомендує очищати організм голодуванням одну добу щотижня і 7 — 10 діб кожні три місяці. Порфирій Іванов рекомендує очищати організм сухим голоданням 42 години щотижня і шість діб декілька раз на рік. Під час голодування організм відпочиває від перетравлювання їжі, надходження токсинів в організм припиняється, організм направляє всі життєві сили на виведення токсинів з організму. Процес очищення організму від старих, хворих клітин пояснює науково явище апоптоз. При голодуванні стара клітина розпадається на частини, а інша сусідня стара клітина ділиться на дві молоді, одна з них займає вільне місце. Так через деякий час вся маса клітин заміняється поступово на молоді. При цьому багато невикористаних частин клітин залишається, їх треба використовувати поступово. Вони використовуються в процесі автофагії, це є поїдання клітиною своїх залишків, яке запускається одноденним голодуванням організму. Періодичне голодування — це перший крок до переходу на автотрофне живлення. Практика показує, що симбіоз між організмом і мікрофлорою існує тоді, коли організм тривалий час харчується однією рослинною їжею в житті. При цьому відповідна флора утворюється, бактерії живляться простими речовинами під час голодування організму і живлять організм білком, організм переходить на автотрофне живлення.

Порфирій Іванов пропонує для переходу на автотрофне живлення очищати організм від токсинів сухим голодуванням шість діб декілька раз на рік за індивідуальними можливостями. Він говорив, що людям доведеться їсти на тиждень в одну неділю, терпіти без їжі протягом двох тижнів, потім один місяць, його треба завоювати досвідом, потім протерпіти шість місяців, і слідом за цим терпіти рік, і зовсім розпрощатися із цією їжею. Якщо спочатку це зробити важко, то можна робити поступово. Спочатку можна проводити сухе голодування чотири або п'ять діб, потім шість діб. Кожен повинен робити поступово, враховуючи індивідуальні можливості, щоб не нашкодити собі. Люди очікують шестиденку як свято, в котре люди радіють і веселяться. Люди переходять поступово з соціально гетеротрофного стану на соціально автотрофний стан. Іванов пропонує людям жити без їжі на райському місці на землі в Україні, де є умови і можливість бути кожному без усяких потреб.

Люди є в світі такі, які досягли автотрофного живлення, вони не вживають їжу багато років, вони називають себе пранаїдами, сонцеїдами. Вони будують свої системи пранічного живлення на основі релігії. Вони пояснюють життя без їжі з точки зору містичних тонких енергій, вищих сил. Більшість людей не можуть зрозуміти і прийняти це пояснення. Потрібно пояснити ці процеси з точки зору науки. Хоча вони базуються на релігії, вони досягли значних успіхів, вони показали людству на практиці, що може бути симбіоз організму і мікрофлори кишечника, завдяки якому люди можуть жити без їжі рослинної і тваринної. У них є корисний для людства досвід, людство дякує їм. Очищення організму від токсинів складається з двох процесів: спалювання і вимивання. При голодуванні організму відбувається спалювання всіх токсинів тощо. При вимиванні відбувається виведення токсинів з організму. Інформацію про них можна знайти в пошуковій системі Google. Це Джасмухін, Баранова Зінаїда Григорівна та інші. Ніхто нікого не примушує і не просить переходити на автотрофний стан. Людство саме стає автотрофним свідомо поступово.

Практичний перехід на автотрофний стан — соціальне перетворення[ред. | ред. код]

Порфирій Іванов пропонує шлях побудови автотрофного суспільства. Це є соціальна система, основою якої є взаємні стосунки людей у житті.

Люди повинні бути вільні в житті. Люди мають бути незалежні від адміністративної особи, незалежні від потреб їжі, одягу і житлового дому, отримувати автотрофне живлення. У всіх має бути однакове життя, однакова зарплата. Людям пропонується будувати однакове життя для всіх на основі соціальної рівності, любові і справедливості, щоб не було бідних і ображених. Всі люди всього світу запрошуються на таке будівництво. Люди отримують здоров'я за системою Іванова. Люди повинні звільнити всіх ув'язнених. Між людьми буде одна любов, люди будуть прощати з любов'ю людям провини і не будуть карати, люди будуть любити один одного за такий учинок. Перше завдання всіх людей — прийняти однакову для всіх зарплату і звільнити всіх ув'язнених. Лікарні й в'язниці не буде. Земля є спільна. Люди не будуть присвоювати землю, вона буде вважатися спільною, люди не будуть воювати за землю, мир буде. Всім людям буде легше і краще в житті. Пропонується зробити з ворога любимого друга. Люди повинні робити своє, а іншим не заважати. Всі соціальні перетворення відбуваються шляхом реформ, без усякого насилля. Віра в живого чоловіка Бога є правильна. Партія еволюційна і природна є громадська організація.[4]

Критика концепції[ред. | ред. код]

Російський учений і філософ Микита Моїсеєв[ru] вважав, що перехід до повної автотрофності людства в сенсі незалежності від сучасної біосфери є «чистою фантастикою».[5]

Література[ред. | ред. код]

  • Вернадский В. И. Автотрофность человечества. Русский космизм / Владимир Иванович Вернадский.- М.: Педагогика-Пресс, 1993. — С. 288–303.
  • Моисеев Н. Н. Восхождение к разуму // Лекции по универсальному эволюционизму и его приложениям. — М.: Наука, 1993. — С. 50-73.
  • Петрянов-Соколов И. В. Избранные труды. Сер.: Памятники отечественной науки. XX век. — М.: Наука, 2007.- 458 с.
  • Скачков А. С. Автотрофность человечества как социально-философская проблема //Социально-гуманитарные знания. — 2007. — № 5. — С. 342–347.
  • Біологічний словник / За ред. К. М. Ситника, В. О. Топачевського. — 2-ге вид. — К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. — 679 с.
  • Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев, 1989.
  • Зверев А. Т. Основные законы экологии. — М.,: Издат. дом Паганель, 2009. — 171 с.
  • Кондратюк Е. М., Хархота Г. І. Словник-довідник з екології. — К.: Урожай, 1987. — 147 с.
  • Миркин Б. М., Розенберг Г. С. Толковый словарь современной фитоценологии. — М.: Наука, 1983. — 130 с.
  • Реймерс Н. Ф. Природопользование: Словарь-справочник. М.: Мысль, 1990. — 639 с.
  • Реймерс Н. Ф., Яблоков А. В. Словарь терминов и понятий, связанных с охраной природы. — М.: Наука, 1982. — 144 с.
  • Словарь ботанических терминов / Под общей редакцией И. А. Дудки. — Киев, «Наукова думка», 1984. — 308 с. (рос.)
  • Словарь-справочник по экологии / К. М. Сытник, А. В. Брайон, А. В. Гордецкий и др. — К.: Наук. думка, 1994. — 663 с.
  • Allee W.С., Park T. Concerning ecological principles//Science. — 1939. — Vol. 89. — P. 166–169.
  • Allee W. C, Park O., Emerson A.E., Park Т., Schmidt K.P. Principles of Animal Ecology. — Philadelphia: W. B. Saunders Co., 1949. — 837 p.
  • Bennett R.J., Chorley R.J. Environmental systems: Philosophy, analisis and control. — London: Methuen and C Ltd., 1978. — 624 p.
  • McIntosh Robert P. The Background of Ecology: Concept and Theory. Cambridge University Press. Cambridge. — London, N.-Y., New Rochelle, Sydney, Melbourne, 1985. — 383 p.
  • Watt К. Е.F. Principles of Environmental Science. — McGraw-Hill Inc., 1973. 319 p.

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Ярош О. Б. Парадигма ноосферного развития: генезис и современная трактовка

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вернадский В. И. О пределах биосферы // Изв. АН СССР. ОМЕН. Сер. геол. — 1937. — № 1. — С.З-24.
  2. а б О. Б. Ярош. Парадигма ноосферного развития: генезис и современная трактовка // Культура народов Причерноморья. — 2012. — Т. 227 (22 червня).(рос.)
  3. Реймерс Н. Ф. Экологический словарь терминов [1] Архівовано 6 January 2014[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  4. Автотрофне суспільство[неавторитетне джерело]
  5. СИСТЕМА «УЧИТЕЛЬ» И СОВРЕМЕННАЯ ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ ОБСТАНОВКА. Моисеев Н.Н. Историческое развитие и экологическое образование. — М.: Изд-во МНЭПУ, 1995. —53 с.(рос.)