Авіаносці типу «Інвінсібл»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Авіаносці типу «Інвінсібл»
HMS Invincible During T200 Celebrations MOD 45144681.jpg
Авіаносець «Інвінсібл»
Служба
Тип/клас Легкий авіаносець
Держава прапора Naval Ensign of the United Kingdom.svg Велика Британія
Параметри
Тоннаж 20 600 т (повна)
Довжина 209 м
Ширина 36 м
Осадка 8 м
Технічні дані
Силова установка 4 ГТД Rolls-Royce Olympus TM3B
Потужність 100 000 к.с.
Швидкість 28 вузлів (максимальна)
18 вузлів (крейсерська)
Автономність плавання 7000 миль
Екіпаж 650 моряків
350 чоловік — авіакрило
до 500 десантників
Озброєння
Зенітне озброєння 2×20 мм ЗРК Phalanx CIWS
Авіація до 22 літаків та вертольотів

Авіаносці типу «Інвінсібл» (англ. Invincible-class) — серія британських легких авіаносців 1980-2010-х років. Були створені після скасування програми будівництва авіаносців CVA-01.

Історія створення[ред.ред. код]

На початку 1970-х років більшість британських спеціалістів вважали, що використання палубної авіації неефективне, і її слід замінити вертольотами, розміщеними на фрегатах та есмінцях. Закладений у 1973 році авіанесучий корабель «Інвінсібл» початку планувалось озброїти саме вертольотами.

Але у цей час був створений британський літак вертикального зльоту та посадки Hawker Siddeley Harrier. У 1971 році його випробували на авіаносці «Арк Роял». Випробування показали, що в режимі чисто вертикального зльоту літак може брати на борт дуже мало озброєння та палива. Тому було запропоновано здійснювати зліт за допомогою трампліна. Випробування літака з використанням трампліна у 1977—1979 роках дозволили збільшити корисне навантаження літака на 800 кг, після чого авіаносець «Інвінсібл» був оснащений трампліном з кутом нахилу 7°.

Оскільки уряд лейбористів був проти будівництва авіаносців, кораблі цієї серії до 1980 року класифікувались як авіанесучі крейсери. Всього було збудовано три кораблі серії. Основним їх завданням було патрулювання північної Атлантики та полювання за радянськими підводними човнами.

Конструкція[ред.ред. код]

Корпус[ред.ред. код]

Авіаносці типу «Інвінсібл» мали подовжену острівну надбудову з двома трубами. Кораблі мали 2 галерейні палуби та 6 суцільних. Бронювання та протиторпедного захисту не було, непотоплюваність суден забезпечували подвійне дно та подвійні борти.

Польотна палуба спочатку мала розміри 168×12,2 м та трамплін з кутом нахилу 7°. Після модернізації її збільшили до 183×13,5 м, кут нахилу трампліна збільшили до 12° («Арк Роял» отримав такий трамплін зразу).

Ангар довжиною 130 м і висотою 7,6 м був розділений на 3 частини двома протипожежними жалюзями. 2 літакопідйомники нової конструкції з гідроприводами були легшиими за традиційні ліфти з електромоторами і дозволяли поперечну подачу літаків на польотну палубу. Катапульт та аерофінішерів не було.

Енергетична установка[ред.ред. код]

Енергетична установка кораблів складалась з чотирьох газотурбінних двигунів «Rolls-Royce Olympus TM3B» потужністю 28 000 к.с. кожен. Вони розміщувались попарно у носовій (по правому борту) та кормовій (по лівому борту) частинах. Вони могли працювати як разом, так і окремо, що дозволяло проводити ремонтні роботи на ходу, перебуваючи у морі.

Для вироблення електричної енергії використовувались 8 дизель-генераторів загальною потужністю 14 000 кВт.

Озброєння[ред.ред. код]

Початково всі кораблі серії були озброєні одним ЗРК «Sea Dart». Після Фолклендської війни на всіх кораблях додатково встановили по 2 зенітні гармати «Ерлікон» та по 2 (на «Арк Роял» — 3) американські ЗРК Phalanx CIWS. Наприкінці 1990-х років їх замінили на ЗРК Goalkeeper CIWS.

Зазвичай на авіаносцях базувались по 5 літаків та 9 вертольотів (Westland Sea King та AgustaWestland AW101). Під час бойових дій кількість літаків була збільшена до 10.

Крім того, авіаносці могли брати до 500 чоловік десанту.

Радіолокаційне обладнання[ред.ред. код]

Радіолокаційне обладнання було наступне:

  • радар дальнього слідкування за цілями типу 965
  • радар слідкування за надводними і повітряними цілями та цілевказування типу 992R;
  • два радари керування вогнем типу 909;
  • навігаційний радар типу 1006;
  • гідроакустична станція 2016

Крім того, на авіаносцях встановлювалась система зв'язку ISC-3 та бойова інформаційно-керуюча система ADAWS-6.

Представники[ред.ред. код]

Назва Номер Будівництво Закладений Спущений на воду Вступив у стрій Доля
Інвінсібл
Invincible
R05 Vickers Shipbuilding and Engineering 12 липня 1973 року 3 травня 1977 року 11 липня 1980 року зданий на злам в 2011 році
Іластріес
Illustrious
R06 Swan Hunter 7 жовтня 1976 року 1 грудня 1978 року 20 червня 1982 року зданий на злам в 2016 році
Арк Роял
Ark Royal
R07 Swan Hunter Грудень 1978 року 2 червня 1981 року 1 листопада 1985 року зданий на злам в 2013 році

Характеристика проекту[ред.ред. код]

Після побудови авіаносці даного класу не справили особливого враження. Вони були набагато меншими від американських ударних авіаносців. Крім того, літаки вертикального зльоту та посадки теж оцінювались неоднозначно. Але досвід Фолклендської війни повністю розвіяв ці сумніви. Літаки «Інвінсібла» та «Гермеса» завоювали панування у повітряному просторі, здійснивши більше 1600 вильотів, часто у несприятливих погодних умовах. Вони збили 23 аргентинські літаки, не зазнавши бойових втрат (8 літаків було втрачено через небойові причини).

Початкова вартість будівництва кожного корабля оцінювалась у 60 млн. фунтів стерлінгів. Реально вартість побудови «Інвінсібла» склала 184,5 млн ф.ст. Ремонт та модернізація «Арк Рояла» у 1999—2001 роках обійшлась у 147 мнн. ф.ст.

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Авіаносці типу «Інвінсібл»

Література[ред.ред. код]

  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1947—1995 / US Naval Institute Press, Annapolos, Maryland. ISBN 978-0870219139
  • К. Шант, К. Бишоп. Авианосцы. Самые грозные авианесущие корабли мира и их самолеты. Иллюстрированная энциклопедия /Пер с англ. — Москва: Омега, 2006 — 256 с. (рос.)
  • Энциклопедия авианосцев. Под общей редакцией А. Е. Тараса / Минск, Харвест; Москва, АСТ, 2002
  • * С. А. Балакин — Авианосцы мира 1945—2001. Великобритания, Австралия, Аргентина, Бразилия, Канада, Индия, Испания, Италия, СССР и Россия, Таиланд