Авіаційна промисловість України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Авіаційна промисловість України — галузь машинобудування України. Авіабудівна галузь є стратегічно важливою для України і однією з базових галузей національної економіки.[1]

Ан-225 «Мрія» — найбільший та найпотужніший у світі транспортний літак

Стан[ред. | ред. код]

Україна належить до небагатьох країн світу, що володіють повним циклом (макротехнологією) створення авіаційної техніки, і займає провідне місце на світовому ринку в секторі транспортної та регіональної пасажирської авіації. За рівнем розвитку літакобудування Україна належить до найбільш розвинутих держав. Таку промисловість мають п'ять — шість держав, які застосовують високі технології. Виробництво великих пасажирських літаків взагалі освоїли всього кілька держав. Найбільші літаки - аеробуси: вони вміщають близько 300 пасажирів. Їх випускають компанії «Airbus» (Євросоюз) і «Boeing» (США). Літаки, розраховані на меншу кількість пасажирів, виробляються в країнах ЄС (компанії «ATR» і «Saab AB»), в Канаді («Bombardier»), в Бразилії («Embraer»), в Ірані (HESA) і в Україні — на Харківському авіазаводі і на київському «Антонові». Зайнятися пасажирським авіабудуванням збирається Китай - там колосальна потреба в цьому виді авіатехніки. Деякі моделі літаків типу Ан випереджають аналогічні світові зразки на три — чотири роки. Літакобудування є однією з найбільш прибуткових і в той же час найбільш капіталоємних галузей машинобудування.

В 2010–2012 підприємствами авіабудування виготовлено та передано замовникам 19 літаків.[1]

В 2013 продовжується виконання контракту державним підприємством «Завод 410 цивільної авіації» щодо ремонту літаків Ан-32 для військово-повітряних сил Індії.[1]

Потенціал[ред. | ред. код]

Галузь нараховує понад 60 підприємств, на які припадає близько 25 відсотків зайнятих у машинобудуванні в Україні. Основу галузі становлять п'ять великих підприємств, на яких зосереджено дві третини працівників галузі. Потенціал авіаційної промисловості дає змогу збільшувати обсяги розроблень і виробництва авіаційної техніки, зокрема:

  • регіональні пасажирські та транспортні літаки,
  • авіаційні двигуни та агрегати,
  • бортове радіоелектронне обладнання, орієнтоване на використання супутникових систем зв'язку, навігації та спостережень,
  • вертольоти та літальні апарати малої авіації, зокрема безпілотні.

До перспективних розробок галузі можна віднести:

До авіабудування України виявляють інтерес російські, європейські та китайські інвестори.

Державним підприємством «Антонов» укладено контракт на виготовлення 47 літаків Ан-148 та їх модифікацій для іноземних замовників.[1]

Досягнуто принципової згоди з Російською Федерацією щодо відновлення спільного виробництва літака Ан-124 «Руслан» та закінчення робіт з розроблення та виробництва літака Ан-70.[1]

Прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України „Про розвиток літакобудівної промисловості“ щодо державної підтримки збуту авіаційної техніки вітчизняного виробництва», виконання якого сприятиме здешевленню авіаційної техніки для авіакомпаній та підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних авіакомпаній.[1]

Проблеми[ред. | ред. код]

Станом на 2011:

  • потребує оновлення 80 відсотків виробничих потужностей, насамперед на заводах із серійним випуском продукції.
  • існує роз'єднаність розробників, виробників та баз технічного обслуговування і ремонту авіаційної техніки.
  • старіють кадри
  • дефіцитними є фінансові ресурси
  • існує залежність більш як на 70 відсотків від імпорту сировини та комплектувальних виробів,
  • знижується виробнича кооперація з Росією.

За останні роки кількість замовлень зменшилася на чверть — іноземні фірми витісняють Україну не тільки із світового ринку, але і з ринку СНД, який на даний час має значні перспективи розвитку — пасажирообіг у країнах СНД у 6-10 разів менший, ніж у США та Канаді.

Перспективи[ред. | ред. код]

Під час виставки IDEX 2019, що проходила в Абу-Дабі 17–21 лютого, була представлена детальна інформація про новий безпілотний бомбардувальник великого радіуса дії (UCAV).

Саудівська компанія Science Technology разом з партнерами з Південної Кореї, США та України запускає програму, яка використовуватиме новітні технології та досвід бойових дій для розробки нової безпілотної повітряної платформи, яка зможе перевозити декілька тонн високоточного озброєння.[2]

Авіабудівні компанії і підприємства України[ред. | ред. код]

Авіаімпекс КТ-112
Аерокоптер АК1-3
Skyline SL-231


Надлегка авіація[ред. | ред. код]

Авіаційні заводи[ред. | ред. код]

Авіаремонтні заводи[ред. | ред. код]

Виробники гелікоптерів[ред. | ред. код]

Виробники двигунів[ред. | ред. код]

Сервісні центри[ред. | ред. код]

  • Ніжинський сервісний центр авіаційної безпеки МВС (обслуговування гелікоптерів Airbus Helicopters)[5]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Савин В. С. Авиация в Украине: Очерки истории. — Х.: Основа, 1995. — 264 с.: ил. — Библиогр.: с. 248–251 (317 назв.).
  • Механіка руйнування і міцність матеріалів : довід. посіб. / під заг. ред. В. В. Панасюка ; [НАН України, Фіз.-мех. ін-т ім. В. Г. Карпенка]. — Львів : Сполом, 2005— . — 24 см. — ISBN 978-966-665-493-2.
Т. 9 : Міцність і довговічність авіаційних матеріалів та елементів конструкцій / О. П. Осташ, В. М. Федірко, В. М. Учанін [та ін.] ; ред.: О. П. Осташ, В. М. Федірко. — 2007. — 1066 с. : іл., табл. — Парал. тит. арк. англ. — Частина тексту парал.: укр., англ. — Бібліогр. в кінці розд. — Б. т. — ISBN 978-966-665-498-7