Авіаційна промисловість України
Авіаційна промисловість України — галузь машинобудування України. Авіабудівництво, відновлення авіатехніки та авіаційні перевезення, є стратегічно важливими для України і являються одними з базових напрямків національної економіки.[1]
Історія[ред. | ред. код]
1899 року, в Києві розпочався рух за створення п'ятого, повітроплавного відділення Київського політехнічного інституту, який очолив один з найбільш відданих прихильників авіації, професор Микола Артем'єв, і яке було засновано 8 листопада 1909 року та називалося Київське товариство повітроплавання. Члени товариства, в тому числі Олександр Кудашев розробляли проєкти літальних апаратів, будували та випробовували їх, виконували польоти на право одержання диплома пілота-авіатора, організовували змагання, влаштовували виставки тощо.
Отже, Україна можливо, є однією з держав-піонерів літакобудування, адже ще 1909 року, українським благодійником, авіаконструктором і підприємцем Федором Терещенком на теренах маєтку Федора Федоровича Терещенка в селищі Червоне (Житомирщина) був побудований авіаційний завод (авіамайстерні) з аеродромом, на якому було розроблено та випущено кілька літаків, за участю видатного майбутнього українського авіаконструктора — випускника Київської політехніки Дмитра Григоровича.
Вже з 1910 року, у Києві існувало Куренівське цивільне летовище, побудоване також зусиллями Федора Терещенка, де виконувалися польоти аеропланів.
Цікаво, що найбільший літак у світі того часу, «Ілля Муромець» був зроблений 1913 року, українським авіаконструктором Ігорем Сікорським за проєктом Київського товариства повітроплавання, теж на кошти Терещенка.
23 березня 1923 року в Харкові, що мав на той час чин столиці України, постановою Раднаркому УРСР за сприяння Товариства авіації та повітроплавання України і Криму та Головного управління повітряного флоту Червоної армії, було організовано акціонерне товариство «Укрповітрошлях» — першу авіакомпанію на теренах республіки. 51% її акцій належало державі. Статутний капітал товариства становив 550 тис. золотих карбованців. Звідти пролягли повітряні маршрути Харків → Полтава → Київ, та Харків → Полтава → Кременчук → Одеса. 25 травня 1924 на військове льотне поле біля Жулян, прибув пробним рейсом із Харкова літак Укрповітрошляху «Червоний хімік» (системи «Дорньє Комета»), що вважається початком роботи аеропорту Жуляни.
Стан[ред. | ред. код]
Україна належить до небагатьох країн світу, що мають повний цикл (макротехнологією) створення авіаційної техніки, та посідає провідне місце на світовому ринку в секторі транспортної та регіональної пасажирської авіації. За рівнем розвитку літакобудування Україна належить до найбільш розвинених держав. Таку промисловість мають п'ять - шість країн, які застосовують високі технології. Виробництво великих пасажирських літаків взагалі освоїли всього кілька держав. Найбільші літаки — аеробуси: вони вміщають близько 850 (Airbus A380) пасажирів. Їх випускають компанії «Airbus» (Євросоюз) і «Boeing» (США). Літаки, розраховані на меншу кількість пасажирів, виробляються в країнах ЄС (компанії «ATR» і «Saab AB»), в Канаді («Bombardier»), в Бразилії («Embraer»), в Ірані (HESA) і в Україні — на Харківському авіазаводі і на київському «Антонові». Почати пасажирське авіабудування збирається Китай — там величезна потреба в цьому виді авіатехніки. Деякі моделі літаків типу «Ан», випереджають аналогічні світові зразки, на три - чотири роки. Літакобудування є однією з найбільш прибуткових і в той же час найбільш капіталоємних галузей машинобудування.
2007 року, було створено державний авіабудівний концерн «Авіація України», який об'єднав 10 підприємств авіапрому, в тому числі АНТК ім. Антонова, київський авіазавод «Авіант», Харківське державне авіаційне виробниче підприємство (Харківський авіазавод), Запорізьке машинобудівне КБ «Прогрес». Концерн створювався задля «об'єднання розробників і виробників авіаційної техніки в єдиний комплекс з централізованим керуванням». При цьому корпорацію «Національне об'єднання "Антонов "» було ліквідовано.
В 2010–2012 роках, підприємствами авіабудування виготовлено та передано замовникам 19 літаків.[1]
2013 року, прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про розвиток літакобудівної промисловості" щодо державної підтримки збуту авіаційної техніки вітчизняного виробництва».
Того-ж року, тривало виконання контракту державним підприємством «Завод 410 цивільної авіації», щодо ремонту літаків Ан-32 для військово-повітряних сил Індії.[1]
Крім продовження терміну служби і нового двигуна АІ-20 виробництва «Мотор Січі», осучаснений Ан-32RE отримує: новий радар, систему попередження про наближення до землі, систему запобігання зіткнень, систему супутникової навігації, обладнання для вимірювання відстані і модернізовані радіовисотоміри. Кабіну оснащено вдосконаленими сидіннями екіпажу, новою кисневою системою і двома багатофункціональними дисплеями. Станом на листопад 2015 року, Індії вже було передано 40 осучаснених літаків Ан-32.[2]
У травні 2016 року, було створено Корпорацію «Українська авіабудівна компанія», до складу якої увійшли ДП «Антонов», УкрНДІАТ, ДП «Новатор», Харківський машинобудівний завод «ФЕД», Харківське агрегатне конструкторське бюро і завод «Маяк».
Можливості[ред. | ред. код]
Галузь нараховує понад 60 підприємств, на які припадає близько 25 відсотків зайнятих у машинобудуванні в Україні. Основу галузі становлять п'ять великих підприємств, на яких зосереджено дві третини працівників галузі. Потенціал авіаційної промисловості дає змогу збільшувати обсяги розроблень і виробництва авіаційної техніки, зокрема:
- регіональні пасажирські та транспортні літаки,
- авіаційні двигуни та агрегати,
- бортове радіоелектронне обладнання, орієнтоване на використання супутникових систем зв'язку, навігації та спостережень,
- вертольоти та літальні апарати малої авіації, зокрема безпілотні.
До перспективних розробок галузі можна віднести:
- літаки типу Ан-74, Ан-38, Ан-70, Ан-124, Ан-140, Ан-148, Ан-178, Ан-225 та їх модифікації,
- серійне виробництво двигунів Д-27, Д-18Т четвертої серії, АІ-450, АІ-222-25, ВК-2500,
- український гвинтокрил.
До авіабудування України виявляють інтерес російські, європейські та китайські інвестори.
Державним підприємством «Антонов» укладено контракт на виготовлення 47 літаків Ан-148 та їх модифікацій для іноземних замовників.[1]
2013 року, було досягнуто принципової згоди з Російською Федерацією щодо відновлення спільного виробництва літака Ан-124 «Руслан» та закінчення робіт з розроблення та виробництва літака Ан-70 (після російської агресії щодо України, програму заморожено).[1]
11 квітня 2014 року завершилися державні випробовування Ан-70 і літак був рекомендований для прийняття на озброєння МОУ.
19 січня 2015 р. — тодішній міністр оборони України генерал-полковник Степан Полторак підписав наказ про прийняття транспортних літаків типу АН-70, на озброєння військово-повітряних сил України.
За оцінками «Антонова», потреба світового ринку в літаках типу Ан-70 на період до 2035 року, становить 300 машин.[3]
У грудні 2020-го, підприємство "Мотор Січ" освоїло виробництво композитних лопатей головних гвинтів для вертольотів Мі-8 та металевих лопатей до вертольотів Мі-24 українського виробництва. Такі технології мають лише п'ять держав світу.[4]
Перешкоди[ред. | ред. код]
Станом на 2011:
- потребувало оновлення 80 відсотків виробничих потужностей, насамперед на заводах із серійним випуском продукції,
- існувала роз'єднаність розробників, виробників та баз технічного обслуговування і ремонту авіаційної техніки,
- старіли кадри, які оновлювалися завдяки випускникам Національного авіаційного університету та Національного аерокосмічного університету імені М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»,
- нестача фінансових ресурсів,
- існувала залежність більш як на 70 відсотків, від імпорту сировини та комплектувальних виробів,
- знижувалася виробнича кооперація з Російською Федерацією.
Після початку російсько-української війни 2014 року, галузь зазнає кризи через зупинку з 16 червня 2014 року, взаємодії з РФ у військовій сфері, що призвело до взаємного припинення постачань з України та Російської Федерації, авіаційних комплектувальних виробів для літакобудування і зосередження української авіаційної промисловості на співпрацю з західними компаніями, що потребує часу.
За останні роки кількість замовлень зменшилася на чверть — іноземні фірми витісняють Україну не лише зі світового авіаційного ринку (в основному, завдяки більшій економічності та комфортності пасажирських лайнерів західного виробництва), але і з власного ринку та ринку СНД, який на даний час (2020 роки), має значні перспективи розвитку — пасажирообіг авіаперевезень в Україні та в країнах СНД у 6-10 разів менший, ніж у США, Канаді та ЄС.
Майбутнє[ред. | ред. код]
Під час виставки IDEX 2019, що проходила в Абу-Дабі 17–21 лютого, було представлено докладні дані про новий безпілотний бомбардувальник великого радіусу дії (UCAV).
Саудівська компанія Science Technology разом з партнерами з Південної Кореї, США та України запускає програму, яка використовуватиме новітні технології та досвід бойових дій для розробки нової безпілотної повітряної платформи, яка зможе перевозити декілька тонн високоточного озброєння.[5]
Авіабудівні компанії і підприємства України[ред. | ред. код]
Надлегка авіація[ред. | ред. код]
Авіаційні заводи[ред. | ред. код]
Авіаремонтні заводи[ред. | ред. код]
- Вінницький авіаційний завод
- Євпаторійський авіаційний ремонтний завод
- Запорізький державний авіаційний ремонтний завод «МіГремонт»
- Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон»
- Львівський державний авіаційно-ремонтний завод
- Луцький ремонтний завод «Мотор»
- Луганський авіаційний ремонтний завод
- Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП»
- Одеський авіаційний завод
- Чугуївський авіаційний ремонтний завод
Виробники гелікоптерів[ред. | ред. код]
- Авіаімпекс
- Авіакон
- Авіант
- Аерокоптер
- ВіАЗ
- Горизонт-12
- Закарпатський машинобудівний завод
- Мотор Січ
- Софтекс-Аеро
- Вібстон Аеро
- Київська авіакомпанія «Вектор»[6][7]
- Севастопольське авіаційне підприємство
Виробники двигунів[ред. | ред. код]
Сервісні центри[ред. | ред. код]
- Ніжинський сервісний центр авіаційної безпеки МВС (обслуговування гелікоптерів Airbus Helicopters)[8]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Державна програма активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки. Урядовий портал. 27 лютого 2013. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 4 червня 2013.
- ↑ Модернизацию индийских Ан-32 продлят еще на 8 лет. cfts.org.ua (рос.). Процитовано 20 жовтня 2020.
- ↑ Ан-70 без уникального российского агрегата воссоздать практически невозможно - "Антонов". cfts.org.ua (рос.). Процитовано 20 жовтня 2020.
- ↑ "Мотор Січ" освоїла виробництво лопатей для Мі-8 та Мі-24: відбулись перші випробування | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 28 грудня 2020.
- ↑ Україна разом з США та Кореєю запускає програму з розробки стратегічного безпілотного бомбардувальника. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 22 лютого 2019. Процитовано 22 лютого 2019.
- ↑ Хто може стати партнером у створенні нового універсального українського гелікоптера. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 1 грудня 2018. Процитовано 1 грудня 2018.
- ↑ Максим Писаревський (27 листопада 2018). Політ «Джмеля»: хто стане партнером у створенні українського вертольота?. https://innovationhouse.org.ua/. Дім інновацій. Процитовано 1 грудня 2018.
- ↑ У Ніжині створять сервісний центр для гелікоптерів Airbus. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 25 вересня 2018. Процитовано 25 вересня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Постанова Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2011 р. № 1130 «Про затвердження Державної програми розвитку внутрішнього виробництва» Розділ «Машинобудування»
- Українське авіабудування на 7 років звільняється від податків. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 25 січня 2018. Процитовано 26 січня 2018.
Література[ред. | ред. код]
- Савин В. С. Авиация в Украине: Очерки истории. — Х.: Основа, 1995. — 264 с.: ил. — Библиогр.: с. 248–251 (317 назв.).
- Механіка руйнування і міцність матеріалів : довід. посіб. / під заг. ред. В. В. Панасюка ; [НАН України, Фіз.-мех. ін-т ім. В. Г. Карпенка]. — Львів : Сполом, 2005— . — 24 см. — ISBN 978-966-665-493-2.
- Т. 9 : Міцність і довговічність авіаційних матеріалів та елементів конструкцій / О. П. Осташ, В. М. Федірко, В. М. Учанін [та ін.] ; ред.: О. П. Осташ, В. М. Федірко. — 2007. — 1066 с. : іл., табл. — Парал. тит. арк. англ. — Частина тексту парал.: укр., англ. — Бібліогр. в кінці розд. — Б. т. — ISBN 978-966-665-498-7
| |||||||||||
| Це незавершена стаття з промисловості. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |