Аганов Сергій Христофорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аганов Сергій Христофорович
Sergey Aganov 2017 stamp of Armenia.jpg
Народився 4 червня 1917(1917-06-04)
Астрахань, Російська імперія
Помер 1 лютого 1996(1996-02-01) (78 років)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність військовослужбовець
Alma mater Військова академія імені М. В. Фрунзе
Учасник Радянсько-фінська війна і німецько-радянська війна
Військове звання Маршал Радянського Союзу
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Кутузова I ступеня орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня медаль Жукова ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За відвагу» медаль «За бойові заслуги» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Японією» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «За зміцнення бойової співдружності»
Державна премія СРСР

Сергій Христофорович Аганов (Оганян) (вірм. Սարգիս Քրիստոփորի Օհանյան, 22 травня (4 червня) 1917, Астрахань - 1 лютого 1996, Москва) - радянський воєначальник, маршал інженерних військ (1980).

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Зазвичай вказується, що за національністю С. Х. Аганов росіянин, але після 1990 року у вірменській літературі часто вказується, що він вірменин (Оганян). Його дід переїхав в Астрахань з Нагірного Карабаху. Після закінчення середньої школи працював на Московському електрокомбінате, був бригадиром складальної бригади. У Червоній Армії з 1938 року. Закінчив Московське військово-інженерне училище в 1940 році. Брав участь в боях радянсько-фінської війни на посаді командира саперного взводу. З березня 1940 командував саперною ротою, потім був начальником школи молодших командирів саперної бригади Ленінградського військового округу.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

У Другій світовій війні брав участь з червня 1941 року. Командував саперної ротою, з жовтня 1941 року - ад'ютант старший (за сучасною термінологією відповідає посаді начальника штабу) саперного батальйону, з лютого 1942 року - заступник командира мотоінженерного батальйону, з квітня 1942 року - помічник начальника штабу інженерних військ 54-ї армії. Воював на Ленінградському і Волховському фронтах.

У листопаді 1942 року відкликаний з фронту для подальшої служби в штабі інженерних військ РККА. Служив помічником, потім старшим помічником начальника оперативного відділу. У складі групи представників Ставки Верховного Головнокомандування неодноразово виїжджав в діючу армію. Надавав допомогу військам в організації інженерного забезпечення операцій на Південно-Західному, Брянському, Воронезькому, 3-му Білоруському, 1-му Прибалтійському і 2-м Прибалтійському фронтах. Член ВКП (б) з 1942 року.

Післявоєнний час[ред. | ред. код]

Після війни продовжував службу в штабі інженерних військ Радянської Армії, був старшим офіцером відділу. У 1950 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. З 1951 року - заступник начальника відділу, з січня 1952 року - начальник відділу штабу інженерних військ Радянської Армії. У 1955 році закінчив Вищу військову академію імені К. Є. Ворошилова.

З листопада 1955 року служив у військах - начальник інженерних військ 8-ї гвардійської армії в Групі радянських військ у Німеччині. Потім переведений на викладацьку роботу і в серпні 1960 був призначений старшим викладачем, а в грудні 1963 році - заступником начальника кафедри Військової академії Генерального штабу. З січня 1967 року - начальник інженерних військ Групи радянських військ у Німеччині. З січня 1970 року - заступник начальника інженерних військ Міністерства оборони СРСР. З квітня 1974 року - начальник Військово-інженерної академії імені В. Куйбишева.

З березня 1975 року - начальник інженерних військ Міністерства оборони СРСР. Приділяв велику увагу поліпшенню організаційної структури інженерних військ і їх технічного оснащення, виробленню ефективних способів інженерного забезпечення бойових дій військ, підготовці інженерних кадрів. Вніс великий внесок в організацію та здійснення заходів щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Генерал-полковник інженерних військ (25.04.1975). Військове звання маршал інженерних військ присвоєно 7 травня 1980 року.

З березня 1987 року - в Групі генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

З 1992 року - у відставці. Жив в Москві. Похований на Троєкуровському кладовищі.

12 грудня 2017 року у Вірменії вийшла поштова марка, присвячена темі «100-річчя від дня народження маршала інженерних військ СРСР Сергія Аганова».

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Советская военная энциклопедия в 8 томах, 2-е изд. Под ред. М. А. Моисеева. М.: Военное издательство, 1990. — Том 1:"А"—"Бюлов". — 544 с. — С.75. — ISBN 5-203-00298-3.
  • Книга Памяти Военной академии Генерального штаба Вооруженных сил Российской Федерации. — М.: «Подмосковье», 2016.
  • Біографія на сайті Міністерства оборони РФ.