Агассіз (озеро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Агассіз
Зображення
Названо на честь Луї Агассіз
Країна Flag of Canada (Pantone).svg Канада і Flag of the United States.svg США
Адміністративна одиниця Саскачеван
Наступник Вінніпег
Ширина 476 км
Вертикальна глибина 200 м
Площа 440 000 км²[1]
Розташування на мапі
Map
CMNS: Агассіз у Вікісховищі

Координати: 51° пн. ш. 98° зх. д. / 51° пн. ш. 98° зх. д. / 51; -98

Льодовикове озеро Агассіз — колишнє величезне прильодовикове озеро, що розташовувалось в центрі Північної Америки. Отримуючи льодовиковий стік в кінці останнього льодовикового періоду, воно за площею було більше, ніж всі сучасні Великі озера, разом узятих, і мало обсяг води більший, ніж всі озера у світі[2]. Назване на честь Жана Луї Агассіза — видатного швейцарсько-американського природодослідника.

Геологічна історія[ред. | ред. код]

Протягом останнього льодовикового періоду, північ Північної Америки була покрита льодовиком, який поперемінно зростав та зменшувався зі зміною клімату. Цей континентальний льодовик, що утворився у період між 30 000 і 10 000 років тому, зараз відомий як Вісконсинське заледеніння і покрив велику частину центральної частини Північної Америки. Під час танення льодовика він утворив величезне передльодовикове озеро[3].

Близько 13 000 календарних років до сьогодення (майже 12 000 тому згідно з аналізом на основі ізотопу вуглецю 14С), озеро займало більшу частину Манітоби, західну частину провінції Онтаріо, північ Міннесоти, схід Північної Дакоти і Саскачеван. У час найбільшої трансгресії озеро займало 440 000 км², це більше ніж будь-яке сьогоденне озеро (включаючи Каспійське море).

Озеро дренувалось в різні часи на південь через Траверс-Гап в Льодовикову річку Воррен[4], на схід через озеро Кельвін (сучасне озеро Ніпігон) і далі в сучасне озеро Верхнє[5] або на захід через річки Маккензі через територію Юкон і Аляску.[2] Кліматологи вважають, що під час найбільшої повені, близько 13 000 тому, озеро скинуло великий об'єм води через район Великих озер і річку Св. Лаврентія в Атлантичний океан. Це могло бути причиною стадіалу пізній дріас[2][6]. Через поновлення льодовика і наступного його танення, близько 9 900 років тому, озеро знову зазнало трансгресії. Ці події мали значний вплив на клімат, рівень моря і, можливо, на ранню людську цивілізацію.

Більша частина остаточного дренування озера Агассіз могло відбутися в дуже короткий час, можливо, всього лише за один рік. Остання велика повінь сталося близько 8 400 календарних років до сьогодення (майже 7 700 тому згідно з ізотопом вуглецю 14С), коли озеро скинуло свою воду до Гудзонової затоки. Остаточне дренування озера відбулося протягом наступних 1 000 років або близько того.

Залишки озера[ред. | ред. код]

Вінніпег, Вінніпеґосіс, Манітоба, озеро Лісове та Дощове озеро є залишками стародавнього Агассізу. Обриси і об'єми цих сучасних озер як і раніше, повільно змінюються в зв'язку з диференціальним ізостатичним підскоком.

Інші геологічні і геоморфологічні докази існування озера Агассіз також можна побачити і сьогодні. Піднятий пляж, розташовано за багато кілометрів від будь-якої водойми, позначує межі колишнього озера в різний час. Родючі ґрунти долини Ред Рівер, що тепер дренуються річкою Північний Ред, утворені озерними відкладеннями мулу з озера Агассіз.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Quaternary Science ReviewsElsevier BV, 2002. — ISSN 0277-3791; 1873-457X; 0277-3791doi:10.1016/S0277-3791(01)00148-2
  2. а б в Perkins (2002)
  3. Ojakangas & Matsch (1982), pp. 106-10. The retreat of glacial margins is not caused by a reversal of the glacier's flow, but rather from melting of the ice sheet. Id.
  4. Fisher (2003), pp. 271-72
  5. Leverington (2003)
  6. Broecker (2006)

Джерела[ред. | ред. код]