Агафон
| Агафон | |
|---|---|
| Народився | 445 до н. е.[1] Афіни |
| Помер | 400 до н. е.[1] Пелла, Пелла[d], Пелла, Центральна Македонія, Македонія та Фракія, Греція |
| Країна | Стародавні Афіни |
| Діяльність | автор трагедій, письменник |
| Знання мов | давньогрецька |
| Мова творів | давньогрецька |
| | |

Агато́н, також Агафо́н (грец. Αγάθων, 446-401 до н. е.) — афінський трагічний поет, молодший сучасник Евріпіда.
Хорові партії трагедії він перетворив на вокальні інтермедії, не пов'язані зі змістом твору — свого роду музичний дивертисмент між окремими актами драми. Намагався звільнити трагедію від зв'язку з міфологією, пишучи п'єси на вигадані сюжети з вигаданими особами. Від творів Агатона збереглись лише незначні уривки.
Народився в 446 р. до н. е., переселився в 408 р. в Пеллу, де царював Архелай. Відрізнявся красою, багатством та вишуканістю манер, був найкращим грецьким трагіком після Есхіла, Софокла та Евріпіда.
Віланд зробив його першим героєм роману «Агатон» (Geschichte des Agathon, 1766), започаткувавши тим самим жанр німецького роману виховання.
Агафон був сином Тісамена[2] та коханцем Павсанія Афінського, з яким він з'являється як у «Бенкеті», так і в «Протагорі» Платона.[3] Разом із Павсанієм, близько 407 року до нашої ери, він переїхав до двору Архелая, правителя Македонії, який вербував драматургів; саме тут він, ймовірно, помер близько 401 року до нашої ери. Платон зображує Агафона як гарного юнака, добре одягненого, з вишуканими манерами, якого захоплювала мода, багатство та мудрість Афін, і який роздає гостинність з легкістю та вишуканістю.
Надзвичайна фізична краса Агатона неодноразово згадується в джерелах; історик В. Ріс Робертс зазначає, що «ὁ καλός Ἀγάθων (ho kalos Agathon) стало майже стереотипним виразом».[4]
- 1 2 Bell A. Agathon — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
- ↑ Oxford Classical Dictionary (вид. 2). с. 25.
- ↑ Pierre Lévêque, Agathon (Paris: Societe d'Edition Les Belles Lettres, 1955), pp. 163-4.
- ↑ Roberts, W. Rhys (1900). Aristophanes and Agathon. The Journal of Hellenic Studies. 20: 50. doi:10.2307/623742. JSTOR 623742. S2CID 163986386.
- Літературна енциклопедія [Архівовано 16 вересня 2009 у Wayback Machine.](рос.)