Ага (титул воєначальників)
Аґа́[1][2] (осман. أغا, ağa, «пан», «господар», «голова») — в Османській імперії начальник, хазяїн, головний слуга у маєтку[1].
Офіцерський титул і військове звання в османському війську: яничарський ага (тур. Yeniçeri ağası, єнічері агаси)[1], сипаський ага (тур. Sipahi ağası, сіпахі агаси)[3]. Після ліквідації яничарів у 1826 році — назва молодших і середніх офіцерів османської армії.
Звертання, складова частина імені, подібно до українського і польського «пан» або англійського «лорд». У турків — звернення до заможних землевласників. В багатьох тюркських мовах означає «старший брат» та використовується як поважне звертання до старших за віком.
- Ак-ага — в Османській імперії білий євнух у султанському палаці.
- ↑ а б в Іналджик, Г. Османська імперія: класична доба 1300—1600… — С. 244.
- ↑ Аґа // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ У документах «Архіву Коша Нової Запорозької Січі» 1734—1775 років словом «ага» позначаються офіцери яничарів або командири Османів (Лащенко, Х. 'Вживання букв ґ/кг (чи інших написань) в історичному розвитку мови' [Архівовано 13 липня 2003 у Wayback Machine.], Перекладацька Майстерня 2000—2001)
- Панашенко В. В. Ага [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 28. — ISBN 966-00-0734-5.
- Іналджик, Г. Османська імперія: класична доба 1300—1600 / Пер. з англ. О. Галенко; наук. ред. В. Остапчук; Інститут сходознавства НАН України. — Київ: Критика, 1998. — С. 244.
- Ага (титул) [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ