Агнеса Анхальт-Дессау
| Агнеса Ангальт-Дессау | |
| Agnes von Anhalt-Dessau | |
 |
|
| 7-а герцогиня-консорт | |
| Початок правління: | 3 серпня 1853 |
|---|---|
| Кінець правління: | 23 жовтня 1897 |
| Попередник: | Марія Луїза Мекленбург-Шверінська |
| Наступник: | Адельгейда цу Шаумбург-Ліппе |
| Дата народження: | 24 червня 1824 |
| Місце народження: | Дессау |
| Країна: | Саксен-Альтенбургу |
| Дата смерті: | 23 жовтня 1897 (73 роки) |
| Місце смерті: | Хуммельсхайн |
| Дружина: | Ернст I |
| Діти: | Марія, Георг |
| Династія: | Асканії |
| Батько: | Леопольд IV |
| Мати: | Фредеріка Вільгельміна Пруська |
Агнеса Ангальт-Дессау, повне ім'я Фредеріка Амалія Агнеса Ангальт-Дессау (нім. Friederike Amalie Agnes von Anhalt-Dessau), (нар. 24 червня 1824 — пом. 23 жовтня 1897) — принцеса Анхальт-Дессау з династії Асканії, донька герцога Анхальтського Леопольда IV та пруської принцеси Фредеріки Вільгельміни, дружина герцога Саксен-Альтенбурзького Ернста I.
Життєпис[ред. • ред. код]
Агнеса народилась 24 червня 1824 року в Дессау. Вона була другою донькою в родині герцога Ангальт-Дессау Леопольда IV та його дружини Фредеріки Вільгельміни Пруської. Однак, старша сестра Августа померла ще до її народження, і Агнеса стала старшою з трьох дітей, які вижили. Мала молодшого брата Фрідріха та сестру Марію Анну Ангальт-Дессау.
У віці 28 років пошлюбилася із 26-річним спадкоємцем престолу герцогства Саксен-Альтенбург Ернстом. Весілля відбулося 28 квітня 1853 в Дессау. На урочистостях був присутній король Прусії Фрідріх Вільгельм IV.
За місяць правлячий герцог передав Ернсту ведення справ у країні, а у серпні того ж року пішов з життя. Чоловік Агнеси став офіційним правителем Саксен-Альтенбургу.
Їхній шлюб виявився щасливим. Ернст дуже кохав дружину. У пари народилося двоє дітей:
- Марія Фредеріка (1854–1898) — дружина Альбрехта Пруського, мала трьох синів;
- Георг Леопольд (1—29 лютого 1856) — помер немовлям.
Резиденцією подружжя був Альтенбурзький замок.[1] Пожежа 1868 знищила палац принца та зерносховище, після чого його довелося відбудовувати.[2] Літо родина проводила у замку Гуммельсхайн, що слугував мисливським маєтком та літньою резиденцією.[3] 1872 там також відбулась пожежа, що знищила все західне крило. Ернст вирішив, що доречніше збудувати нову будівлю. Новий літній замок був готовий 1885.[4]
Герцогиня вважалася талановитою художницею. Як і більшість аристократок, займалася благодійністю. Брала участь у догляді за пораненими в ході франко-пруської війни 1870—71 років. Чоловік в цей час очолював один із військових загонів на фронті.
1873 донька Марія пошлюбилася із пруським принцем Альбрехтом і оселилася із ним у Каменецькому замку в Силезії.[5] За кілька років у Агнеси та Ернста з'явилося троє онуків.
1878 срібне весілля правлячого подружжя урочисто відзначалося по всій країні. Ернст презентував дружині зменшений лицарський хрест I класу ордена Саксен-Ернестинського дому, так званий «Хрест принцес».
28 квітня 1893, з приводу 40-ї річниці весілля герцогської пари, поблизу містечка Шмьольн, на схилі гори, була відкрита 30-метрова оглядова вежа, збудована за зразком Ейфелевої. Вона дістала назву «Вежа Ернста та Агнес».[6]
Тоді ж у 1893 вийшла праця Агнеси «Слово до Ізраїля» («Ein Wort an Israel»), що стосувалася антисемітизму та християнства в Німеччині. Наступного року книгу перевели на італійську.[7]
Агнеса померла 23 жовтня 1897 у Гуммельсхайні у віці 73 років. За наказом Ернста у 1903–1905 у Альтенбурзі була збудована меморіальна церква Herzogin-Agnes-Gedächtniskirche, де тіло герцогині перепоховали.
Чоловік пережив її трохи більше, ніж на десять років, і пішов з життя 7 лютого 1908. Оскільки, син помер немовлям, країну успадкував небіж Ернста—Ернст II.
Нагороди[ред. • ред. код]
- Великий хрест ордену Святої Катерини (Російська імперія).
Вшанування пам'яті[ред. • ред. код]
- На честь герцогині названа площа «Agnesplatz» у Альтенбурзі.
Генеалогія[ред. • ред. код]
Примітки[ред. • ред. код]
Література[ред. • ред. код]
- Martin, Frederick (1866). The Statesman's Year Book, 1866. London: Macmillan and Co.[8]
- Schoeppl, Heinrich Ferdinand: Die Herzoge von Sachsen-Altenburg. Bozen 1917, Neudruck Altenburg 1992.
- Семенов И. С. Христианские династии Европы, ОЛМА Медиа Групп, 2002 — стр: 492 ISBN 5224025168, ISBN 9785224025169 [9]
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Агнеса Анхальт-Дессау |
- Профіль на Geneall.net (нім.)
- Профіль на Thepeerage.com (англ.)
- Генеалогія Агнеси Анхальт-Дессау (англ.)
