Агнета Плейєль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Агнета Плейєль
Agneta Pleijel 2011.jpg
Народилася 26 лютого 1940(1940-02-26)[1] (80 років) або 16 лютого 1940(1940-02-16)[2] (80 років)
Стокгольм, Швеція[3]
Громадянство
(підданство)
Flag of Sweden.svg Швеція
Діяльність письменниця, журналістка, поетеса, літературна критикиня
Alma mater Гетеборзький університет
Мова творів шведська
Жанр роман і поезія
Членство Товариство Дев'яти[4]
Батько Åke Pleijeld
Мати Sonja Berg Pleijeld
Брати, сестри Sonja Pleijeld
У шлюбі з Maciej Zarembad
Діти Lina Pleijeld
Нагороди
Сайт: agnetapleijel.com

CMNS: Агнета Плейєль у Вікісховищі

Агнета Крістіна Плейєль Білавська (народилася 26 лютого 1940 року в Стокгольмі) — шведська авторка, письменниця, професорка Емерита у питаннях культури та історії літератури. Вона працювала під ім'ям Агнети Плейєль як письменниця, із серією нагороджених романів, поетичних збірок та драматичних сцен. Вона виступала як культурний дебатер та очолювала Шведський ПЕН-клуб. З 1988 по 2015 роки вона була членкинею Товариства Де Ніо.

У своїх книгах Плейєль часто представляла відомих людей в історії Стокгольма, зокрема Ларса Гьортсберга, Альберта та Ісака Бергів. Вона одружена з журналістом Мацеєм Зарембою.

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчання та праця в газетах[ред. | ред. код]

Агнета Плейєль — донька математика Оке Плейєля та авторки і музикантки Соні Берг Плейєль, яка народилася на Яві. Вона також є сестрою телепродюсера Соні Плейель. Кар'єра батька привела родину до міста Лунд у Швеції, а потім до еміграції в США, а згодом Агнета Плейєль повернулась на батьківщину до Стокгольма.

Агнета Плейєль на Гельсінській виставці книг 2009 року.

Вивчала етнографію, філософію та історію літератури в Гетеборзькому університеті У 1973 році Плейєль розпочала свою кар'єру літературної критикеси. Вона була членкинею культурної редакції Aftonbladet з 1968 по 1972 роки, а потім стала редакторкою <i id="mwNg">Ord & Bild</i> у 1972—1975 рр.. У 1975 році вона повернулася в Афтонбладет, де чотири роки обіймала посаду директора культури.

Плейєль очолювала шведський PEN-клуб у 1988—1990 рр., була стилісткою в Біблійній комісії з 1991 по 1999 роки, а також членкинею редколегії <i id="mwQA">Нового часу</i> з 1992 по 1999 роки. У 1992—1996 роках вона працювала професокою драми в Драматичному інституті .

Творчість[ред. | ред. код]

Плейєль дебютувала у 1969/1970 роках як драматург із Ординським правилом у Берліні, написаним разом з Ронні Амберсонсом. У 1977 році вона написала драму «Коллонтай», що стосувалася радянського посла в Швеції Олександри Коллонтай. Драма була надрукована у 1979 році і була поставлена у «Драматені» під керівництвом Альфа Шеберга та з Маргаретою Крук у головній ролі.

Агнета Плейєль написала кілька драм, а також сценаріїв до фільмів, зокрема Гору на задній частині місяця про жінку-професорку математики Софію Ковалевську .

«Ангели, гноми» (1981) — її перша збірка віршів. Через шість років вона опублікувала дебютний роман «Вітер скаут» (Vindspejare), який містить автобіографічний матеріал і є історією про людей п'яти поколінь з корінням у Швеції та в голландській Ост-Індії .

Інші романи — «Хундшярнан» (1989), «Гриби» (1993) та «Ені зима» у Стокгольмі (1997). Останній був сучасним романом про кохання, що піддається суворим випробуванням. Лорд Нічмор (2000), стосувався стосунків між статями, трикутником у якому було два чоловіки-інтелектуали та жінка.

Тоді Плейєль знову працювала над драматургією. Збірка поеми «Мострарна» та інші вірші були номіновані на серпневу премію (Augustpriset) 2004 року.

У 2006 році Плейєль представила першу частину «Сімейної трилогії», серії романів, в якій вона обертається навколо родичів в історичному Стокгольмі. У вступній книзі «Королева хірурга» головний герой — лікар 18 століття. А вже наступна книга «омік Короля», що вийшла 2007 року демонструє Ларса Гьортсберга, сценічного артиста, який уже дебютує в опері Густава III у віці шести років. У заключній книзі «Сестра і брат» (2009) йдеться про онуків Ларса Хьортсберга — Альберта та Єлени.

Плейєль узяла сюжет для кількох своїх вигаданих творів із власного життя, історичних діячів та своєї родини, включаючи художника Альберта Берга та оперного співака Ісака Берга. Її романи часто з'являються в іноземному перекладі; Зима в Стокгольмі була опублікована щонайменше 16-ма мовами.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Плейєль, окрім іншого, регулярно бере участь у різних дискусіях на теми культури. У 2005 році вона приєдналася до Чарльза Вестіна, серед інших, до складу присяжних в «Трибуналі притулку», організованому клубом PEN. Журі гостро критикувало імміграційну політику Швеції і вважало, що Швеція повинна отримати більше іммігрантів.

Нагороди, родина[ред. | ред. код]

У 1988 році вона була обрана до Товариства дев'яти під номером 6, а в 2015 році покинула організацію.

З багатьох інших нагород, отриманих Плейєль, вилділяються Litteris et Artibus, нагороди Верхнього Сороріту, Велику Римську премію та Римську премію Швецького радіо .

У 1982 році Плейєль одружилась з журналістом, що пише на теми культури, Мацеєм Зарембою. Їх донька Ліна Плейєль — акторка і психотерапевтка.

Літературні твори[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • 1970 — Ordning härskar i Berlin, частина
  • 1970 — Fredag
  • 1973 — Å Göteborg
  • 1979 — Kollontaj, частина
  • 1981 — Änglar, Dvärgar, поезії
  • 1981 — Berget på månens baksida, сценарій 1981, фільм 1983
  • 1983 — Sommarkvällar på jorden, частина 1983, скрипт 1984, фільм 1986
  • 1984 — Ögon ur en dröm, поезії
  • 1987 — Undanflykten, TV-частина
  • 1987 — Vindspejare, роман
  • 1989 — Hundstjärnan, роман
  • 1991 — Guldburen, TV-частина
  • 1993 — Fungi, роман, nominerad till Augustpriset 1993
  • 1997 — En vinter i Stockholm, роман
  • 2000 — Standard Selection, частина
  • 2000 — Lord Nevermore, роман
  • 2003 — Vid floden, частина
  • 2004 — Mostrarna och andra dikter, поезії, висунуто на Augustpriset 2004
  • Трилогія про родичів:
    • 2006 — Drottningens chirurg, роман
    • 2007 — Kungens komediant, роман
    • 2009 — Syster och bror, роман
  • 2012 — Litteratur för amatörer
  • 2015 — Spådomen: En flickas memoarer
  • 2017 — Doften av en man

Фільмографія (акторка)[ред. | ред. код]

1983 — Profitörerna (телевізійний серіал) 2006 — Revolutionens kvinnor

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Загальні джерела[ред. | ред. код]