Агніт-Следзевський Казимир Генріхович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Агніт-Следзевський Казимир Генріхович
Агніт-Следзевський Казимир Генріхович.jpg
Народження 27 травня 1898(1898-05-27)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть 6 листопада 1973(1973-11-06) (75 років)
  Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Навчання НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Діяльність художник
Вчитель Евенбах Семен Маркович і Селезньов Іван Федорович
Нагороди
медаль «За оборону Сталінграда»
Заслужений діяч мистецтв УРСР

Казимир Ге́нріхович А́гніт-Следзе́вський (След-Зевський) (Агніт-Казимир Генріхович Следзевський; нар. 27 травня 1898, Санкт-Петербург — пом. 6 листопада 1973, Київ) — український радянський графік; член Асоціації художників Червоної України у 19261929 роках та Спілки художників України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 15 [27] травня 1898(18980527) року у Санкт-Петербурзі у сім'ї артиста балету, режисера Київського оперного театру Генриха Керевича та співачки українських і російськик хорових колективів В. Следзевської. У 19081916 роках навчався в київській приватній гімназії А. Стельмашенка, одночасно у 19131916 роках — у Києві в художній студії Олександра Мурашка у Івана Селезньова; у 19161922 роках — на механічному факультеті Київського політехнічного інституту. Його першим учителем малювання у 1910 році був художник-декоратор Київського оперного театру Семен Евенбах. З 1914 року року паралельно з навчанням працював кочегаром, помічником машиніста, санітаром, вантажником тощо.

Могила художника.

З 1923 року — карикатурист газет «Молодий пролетарій» (1923—1925), «Більшовик», «Пролетарська правда» (1925—1926), журналів «Глобус», «Факел». Протягом 19361941 років працював у газетах «Комсомолець України», «Комсомольська правда», журналі «Перець», видавництві «Мистецтво», Комбінаті Художнього фонду УРСР. У 19371941 роках працював у жанрі «об'ємного шаржу», створив низку сатиричних лялькових персонажів для створеного ним разом із Т. Следзевською першого пересувного Українського сатиричного театру ляльок для дорослих.

Брав участь у німецько-радянській війні, був співробітником газети «За Радянську Україну»[1]. За завданням політуправлінь Південно-Західного, Донського, Сталінградського фронтів та Українського штабу партизанського руху виконав сотні рисунків, плакатів, листвок, карикатур для фронтової преси.

В 19441973 роках — співробітник журналу «Перець». Член ВКП(б) від 1946 року.

Жив у Києві на вулиці Льва Толстого, 25, квартира 104. Помер у Києві 6 листопада 1973 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузі сатиричної, станкової та книжкової графіки. Виконав

ілюстрації до книжок
серії малюнків
  • «Маршрути історії» (1930—1933, акварель, туш);
  • «Гітлерія» (1943—1944, акварель, сангіна, гуаш, туш; окремі листи в Донецькому художньому музеї);
  • «Щоденник Карла Дормана» (1944);
  • «Перевертні» (1945);
  • «Вампіри» (1945, пастель; Донецький художній музей);
  • «Чорне минуле» («Вороги революції») (1957—1966);
  • на теми творів Ярослава Галана (1959—1960, гуаш; Музей Ярослава Галана у Львові);
  • «Суть історична — мова сатирична» (1968);
сатиричні малюнки і плакати
  • «Вільне голосування по-фашистському» (1934);
  • «Фронтове агітвікно № 1» (1941);
  • «Під славним містом, під Києвом» (1943);
  • «Бублики» (1944);
  • «Догрався» (1945);
  • «Про легковажну птицю» (1945);
  • «Святі дари» (1952);
  • «Гаряча промивка» (1954);
  • «Альпініст» (1955);
  • «Багдадський злодій» (1956);
  • «Чорне минуле» (1957);
  • «Сейф атомника» (1960);
  • «Недодача. Дача. Передача» (1960);
  • «А ви таких „культурних“ бачили?» (1961);
  • «Так проводив трутень дні — ось і трутня труднощі» (1961);
  • «Який би ретязь не сплести?» (1962);
  • «Батьківщино, приймай ювілейний врожай» (1967);
  • «Свині рогатій — вузлик на згадку» (1968);
карикатури
  • «Під П'ятихаткою. Вчора — хата під п'яткою, сьогодні — п'яти під хаткою» (1944);
  • «Гад-Дольфу Гітлеру»;
  • «Ніжинський засіл»;
інше

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1926 року, всесоюзних з 1963 року, зарубіжних з 1964 року, зокрема:

  • «По селах, містечках і містах України» (1926, Київ; проведена АХЧУ);
  • Перша українська художня виставка (1927, Київ);
  • Виставка до 125-річчя з дня народження Тараса Шевченка (1939);
  • Виставках Спілки художників України (1943—1957).

Персональна виставка відбулася у Києві у 1958 році.

Роботи художника зберігаються у Національному музеї у Львові, Сумському, Одеському, Закарпатському, Луганському художніх музеях.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]