Агніт-Следзевський Казимир Генріхович

Агніт-Следзевський Казимир Генріхович
Народження	27 травня 1898(1898-05-27) Санкт-Петербург, Російська імперія
Смерть	6 листопада 1973(1973-11-06) (75 років)
	Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Жанр	графіка
Навчання	НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Діяльність	художник
Вчитель	Евенбах Семен Маркович і Селезньов Іван Федорович
Член	Національна спілка художників України
Нагороди

Казимир Ге́нріхович А́гніт-Следзе́вський (След-Зевський) (Агніт-Казимир Генріхович Следзевський; нар. 27 травня 1898, Санкт-Петербург — пом. 6 листопада 1973, Київ) — український радянський графік; член Асоціації художників Червоної України у 1926—1929 роках та Спілки радянських художників України. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1960 року.

Біографія

Народився 15 [27] травня 1898(18980527) року у Санкт-Петербурзі у сім'ї артиста балету, режисера Київського оперного театру Генриха Керевича та співачки українських і російськик хорових колективів В. Следзевської. У 1908–1916 роках навчався в київській приватній гімназії А. Стельмашенка, одночасно у 1913–1916 роках — у Києві в художній студії Олександра Мурашка у Івана Селезньова; у 1916—1922 роках — на механічному факультеті Київського політехнічного інституту. Його першим учителем малювання у 1910 році був художник-декоратор Київського оперного театру Семен Евенбах. З 1914 року року паралельно з навчанням працював кочегаром, помічником машиніста, санітаром, вантажником тощо.

Могила художника.

З 1923 року — карикатурист газет «Молодий пролетарій» (1923—1925), «Більшовик», «Пролетарська правда» (1925—1926), журналів «Глобус», «Факел». Протягом 1936—1941 років працював у газетах «Комсомолець України», «Комсомольська правда», журналі «Перець», видавництві «Мистецтво», Комбінаті Художнього фонду УРСР. У 1937—1941 роках працював у жанрі «об'ємного шаржу», створив низку сатиричних лялькових персонажів для створеного ним разом із Т. Следзевською першого пересувного Українського сатиричного театру ляльок для дорослих.

Брав участь у німецько-радянській війні, був співробітником газети «За Радянську Україну». За завданням політуправлінь Південно-Західного, Донського, Сталінградського фронтів та Українського штабу партизанського руху виконав сотні рисунків, плакатів, листвок, карикатур для фронтової преси. Нагороджений медаллю «За оборону Сталінграда»;

В 1944–1973 роках — співробітник журналу «Перець». Член ВКП(б) від 1946 року. Жив у Києві на вулиці Льва Толстого, № 25, квартира № 104. Помер у Києві 6 листопада 1973 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Творчість

Працював у галузі сатиричної, станкової та книжкової графіки. Виконав

ілюстрації до книжок

• «Історія одного міста» (1930–1931), «Казки» (1953) та «Премудрий піскарь» (1958) Михайла Салтикова-Щедріна;
• поеми Тараса Шевченка «Сон» (1938–1939, кольорові олівці). Створив сатиричні станкові твори за її мотивами (1958, гуаш, акварель; 1963, літографія) та за мотивами поеми «Юродивий» (1963, літографія) і поезії «Колись то ще, во время оно» (1963, літографія);
• «Мийдодір» (1949) і «Лікар Айболить» (1958) Корнія Чуковського;
• вірші «Павук і муха» Дем'яна Бєдного (1957);
• «Диспут» Генріха Гейне (1957);
• «Папська сльоза» Ярослава Галана (1958);

серії малюнків

• «Маршрути історії» (1930—1933, акварель, туш);
• «Гітлерія» (1943—1944, акварель, сангіна, гуаш, туш; окремі листи в Донецькому художньому музеї);
• «Щоденник Карла Дормана» (1944);
• «Перевертні» (1945);
• «Вампіри» (1945, пастель; Донецький художній музей);
• «Чорне минуле» («Вороги революції») (1957—1966);
• на теми творів Ярослава Галана (1959—1960, гуаш; Музей Ярослава Галана у Львові);
• «Суть історична — мова сатирична» (1968);

сатиричні малюнки і плакати

• «Вільне голосування по-фашистському» (1934);
• «Фронтове агітвікно № 1» (1941);
• «Під славним містом, під Києвом» (1943);
• «Бублики» (1944);
• «Догрався» (1945);
• «Про легковажну птицю» (1945);
• «Святі дари» (1952);
• «Гаряча промивка» (1954);
• «Альпініст» (1955);
• «Багдадський злодій» (1956);
• «Чорне минуле» (1957);
• «Сейф атомника» (1960);
• «Недодача. Дача. Передача» (1960);
• «А ви таких „культурних“ бачили?» (1961);
• «Так проводив трутень дні — ось і трутня труднощі» (1961);
• «Який би ретязь не сплести?» (1962);
• «Батьківщино, приймай ювілейний врожай» (1967);
• «Свині рогатій — вузлик на згадку» (1968);

карикатури

• «Під П'ятихаткою. Вчора — хата під п'яткою, сьогодні — п'яти під хаткою» (1944);
• «Гад-Дольфу Гітлеру»;
• «Ніжинський засіл»;

інше

• портрет Арія Пазовського (1935, ксилографія);
• «Крейсер Аврора» (1947, ліногравюра; Одеський художній музей);
• «Наш шлях» (1951, гуаш; Національний художній музей України);
• «На Дніпрі» (1957, акварель);
• літографії на теми «Співомовок» Степана Руданського (1958);
• «Інкубатор» (1963, автолітографія).

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1926 року, всесоюзних з 1963 року, зарубіжних з 1964 року, зокрема:

• «По селах, містечках і містах України» (1926, Київ; проведена АХЧУ);
• Перша українська художня виставка (1927, Київ);
• Виставка до 125-річчя з дня народження Тараса Шевченка (1939);
• Виставках Спілки художників України (1943—1957).

Персональна виставка відбулася у Києві у 1958 році.

Роботи художника зберігаються у Національному музеї у Львові, Сумському, Одеському, Закарпатському, Луганському художніх музеях.

Література

• Агніт-Следзевський Казимир Генріхович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966. — Т. 1 : А — Кабарга. — С. 25.;
• Казімір Агніт-Следзевський. Альбом / Упорядник В. Павлов. — Київ: Мистецтво, 1968;
• Агнит-Следзевский, Казимир Генрихович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 1. — Москва. Искусство, 1970. — С. 53 (рос.);
• Агніт-Следзевський Казимир Генріхович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 6.;
• Агніт-Следзевський Казимир Генріхович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Агніт-Следзевський Казимир Генріхович // Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1976., С. 25;
• Агніт-Следзевський Казимир Генріхович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 7.

• Агніт-Следзевський Казимир Генріхович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 13. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
• Агніт-Следзевський Казимир Генріхович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А — В. — С. 22. — ISBN 5-88500-27-1.;
• М. Д. Ходоровський. Агніт-Следзевський Казимир Генріхович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8.;
• Агніт-Следзевський, Казимир Генріхович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2016. — ISBN 978-617-7238-39-2.;
• О. Ламонова. Агніт-Следзевський Казимир Генріхович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / [головний редактор Г. Скрипник]; НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. С. 32—33. ISBN 978-966-02-8960-4.