Аграновський Давид Самійлович
| Аграновський Давид Самійлович | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1 квітня 1890 |
| Місце народження | Ромни, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Дата смерті | 12 жовтня 1953 (63 роки) |
| Місце смерті | Свердловськ, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Mikhailovskoe cemetery (Yekaterinburg)d |
| Громадянство | Російська імперія і СРСР |
| Професії | оперний співак |
| Освіта | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Співацький голос | тенор |
| Інструменти | вокал[d] |
| Нагороди |
 |
Давид Самійлович Аграновський (1 квітня 1890, м. Ромни, нині Сумської обл.— 12 жовтня1953, Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ) — радянський оперний співак (тенор), Заслужений артист РРФСР (1934).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 20 березня (1 квітня за новим стилем) 1890 року[1] в місті Ромни Полтавської губернії (нині Сумської області) в єврейській родині службовця миловарного заводу.
Закінчив школу і Кобелякське комерційне училище, де почав співати. У 1911 році почав виступати у пересувному оперному колективі в Полтаві. У цьому ж році поїхав у Москву і був прийнятий в трупу приватної опери С. Зіміна, але через рік повернувся до Полтави.
У 1914 році Аграновський вступив на вокальне відділення Петроградської консерваторії, яку закінчив у 1919 році (клас С. Габеля). Одночасно з навчанням співав у Театрі музичної драми та виступав на концертах.
У 1922—1923 роках — соліст Тифліського, 1923—24 — Харківського театрів опери та балету.
У 1924—1925 роках працював у Київській опері, співав партію Йонтека («Галька» С. Монюшка) українською мовою. Виконував також українські народні пісні[2].
Д. С. Аграновський був солістом Свердловського театру опери та балету майже двадцять років, з 1921 по 1944 роки (з перервами), дебютувавши в сезоні 1921/1922 років в Радамеса в «Аїді». В його репертуарі було близько сорока партій, кращими серед яких стали — Собінін («Життя за царя» М. Глінки), Самозванець («Борис Годунов» М. Мусоргського), Левко («Майська ніч» М. Римського-Корсакова), Садко («Садко» Н. Римського-Корсакова), Радамес («Аїда» Дж. Верді), Герман («Пікова дама» П. Чайковського). Співав разом з Фатьмою Мухтарьовою і Маргаритою Глазуновою.
Аграновський залишив сцену в 1944 році в результаті тяжкої хвороби, яка прикувала його до ліжка.
Помер 12 жовтня 1953 року в Свердловську, був похований на Михайлівському кладовищі[3]. На надгробку вказана дата народження 17 березня.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Матафонова Ю. К. Аграновский Давид Самойлович // Екатеринбург: энциклопедия. — Екатеринбург, 2002.
- Алиева-Мясникова А. Это был наш Карузо // Екатеринбург, 2002.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ АГРАНОВСКИЙ Давид Самойлович. Архів оригіналу за 30 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
- ↑ Лисенко І. М. Співаки України: ениклопед. видання. — Київ : Знання, 2012. — С. 10. — ISBN 978-617-07-0077-3
- ↑ Аграновский Давид Самойлович. Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 30 січня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
|
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |