Агротуризм в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сільський туризм в Україні — надання/отримання послуг туристичних атракцій, асоційованих з відпочинком, по використанню екосистемного потенціалу агропромислового комплексу та локальної інфраструктури певного регіону сільської місцевості України, або її характерної колоритної особливості (культурної, архітектурної, етнічної, господарської тощо)[1].

Українське село[ред. | ред. код]

Українське село має багату історико-архітектурну спадщину, культуру, самобутній побут, самою природою даровані мальовничі ландшафти; наділене багатими лікувально-рекреаційними ресурсами. Багаті села з індивідуальним житловим фондом та добрими і працьовитими людьми. Разом з тим гострою проблемою для багатьох сіл є брак робочих місць, зростаючий надлишок робочої сили, вивільнюваної з сільськогосподарського виробництва. Враховуючи відсутність потрібних капіталовкладень на створення нових робочих місць, більше уваги варто приділяти галузям, які не потребують для свого розвитку великих коштів. До таких галузей відноситься і сільський туризм, який давно практикується в світі. Адже в селах, які мають відповідну рекреаційну базу, завжди відпочивало багато міського населення[a]. Найпопулярнішими для сільського туризму в Україні на сьогодні є місця рекреаційних центрів з екологічно чистими екосистемами.

Різновиди[ред. | ред. код]

Всі види туризму функціонують в рамках галузевої ієрархічної взаємодії. В порядку спадної градації у системі туризму України існує такий один з видів туризму як екотуризм. У системі екотуризму України є один з таких різновидів туризму як зелений туризм. У зеленому туризмі розрізняють такі види туризму як сільський туризм і агротуризм, які мають відмінності за способом відпочинку хоч і схожі між собою за формою користування екосистемними ресурсами.

Якщо екосистемний потенціал агрокомплексу використовується для здійснення туристичної діяльності, що асоціюється з роботою (годування та догляд за тваринами, збір урожаю чи участь у виробництві сільськогосподарської продукції, — то вид туризму варто відносити до поняття «агротуризм». Якщо в межах відповідно облаштованої інфраструктури здійснюється діяльність асоційована із тимчасовим недовготривалим відпочинком (риболовля, збирання грибів і т. д.) — це «сільський туризм».

Існує велика кількість різновидів нинішнього сільського зеленого туризму в Україні, серед яких можна виділити такі[3]:

Забезпечення функціонування[ред. | ред. код]

Головною фігурою в забезпеченні функціонування відзначених видів туризму, в організації відпочинку на селі виступає сільська родина, яка надає житло, забезпечує харчування і знайомить з особливостями сільської місцевості. Для того, щоб здійснювати це на відповідному рівні, необхідно вчитись.

Формується розуміння сільського зеленого туризму як специфічної форми відпочинку на селі з широкою можливістю використання природного, матеріального і культурного потенціалу регіону. Сільський зелений туризм у більшості країн розглядається як невід'ємна складова частина комплексного соціально-економічного розвитку села та як один із засобів вирішення багатьох сільських проблем. Враховуючи те, що в умовах загальноекономічної кризи економічні і соціальні проблеми села надзвичайно загострилися, широке розповсюдження і розвиток сільського зеленого туризму є особливо бажаними.

Позитивний вплив сільського зеленого туризму на вирішення соціально-економічних проблем села полягає передусім у тому, що він розширює сферу зайнятості сільського населення, особливо жінок, і дає селянам додатковий заробіток; розширює можливості зайнятості сільського господаря не тільки у виробничій сфері але й у сфері обслуговування. При певному нагромадженні числа відпочивальників з'являється потреба в задоволенні їх різноманітних запитів, а це, в свою чергу, стимулює розвиток сфери послуг: транспортних, зв'язку, торгівлі, служби побуту, відпочинково-розважальних та інших.

Переваги та недоліки[ред. | ред. код]

Жителі сіл не раз з посмішкою спостерігали, як захоплюються життям в селі городяни. Їх розчулює і вражає жива корова, лазня, яку топлять «по-чорному», криниця з «журавлем», можливість спати в гамаку під яблунею або в дерев'яному будинку на печі. А вже виводок курчат зустрічають радісним писком не лише діти, але і дорослі. Чим залучає сільський туризм:

  • Чисте повітря;
  • Екологічно чисті продукти;
  • Знайомство з флорою і фауною;
  • Оздоровлення

Важливим результатом розвитку сільського зеленого туризму є розширення можливостей реалізації продукції особистого підсобного господарства, причому реалізації її на місці, і не як сільськогосподарської сировини, а як готових продуктів харчування після відповідної обробки і приготування.

Досвід показує, що ті сім'ї, які приймають відпочивальників, вдосконалюють і структуру посівів на присадибних ділянках з урахуванням потреб гостей, розширюють асортимент овочевих культур, фруктових дерев, ягідників тощо; розвивають і урізноманітнюють присадибне тваринництво, заводять тепличне господарство.

Розвиток сільського зеленого туризму спонукає до покращення благоустрою сільських садиб, вулиць, в цілому сіл; стимулює розвиток соціальної інфраструктури. Звичайно, на перших порах приймання і обслуговування відпочивальників відбувається на базі існуючого житлового фонду з використанням місцевих рекреаційних та інфраструктурних ресурсів. Але з певним надходженням коштів від цієї діяльності ті, хто нею займається, починають робити вкладення у поліпшення комунального облаштування житла, вулиць; об'єднаними зусиллями добиваються покращення сфери обслуговування. А це одночасно й вагомий внесок у розвиток села.

Суттєву роль відіграє розвиток сільського зеленого туризму у підвищенні культурно-освітнього рівня сільського населення. Готуючись приймати і обслуговувати відпочивальників, члени селянських родин мимоволі змушені поповнювати свої знання з ведення домашнього господарства, гігієни і санітарії, приготування їжі тощо, а спілкування з гостями розширює їх кругозір, дає змогу зав'язати нові знайомства, завести друзів в інших населених пунктах.

До недоліків можна віднести:

  • антропогенний вплив на природу (будь-який вид туризму здійснює негативне екологічне навантаження на природу, питання лише в ступені цього навантаження);
  • сезонність;
  • попит і пропозиція має велику залежність від умов перебування;
  • дивіденди від вкладеного капіталу в сільський туризм, як правило, досить незначні.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Обгрунтовується теорією периферії німецького географа Вальтера Крісталлера, яка стверджує, що жителі урбанізованих центрів прагнуть до відпочинку в периферії[2].

Джерела[ред. | ред. код]

  • Биркович В. І. Сільський зелений туризм — пріоритет розвитку туристичної галузі України // Стратегічні пріоритети. — 2008. — Вип. 6. — № 1.
  • Волошенко С. С. Чинники впливу на формування попиту туристичного ринку // Науковий вісник Ужгородського нац. університету: Серія Економіка. — 2013. — Т. 39, вип. 2. — С. 47-50.

Література[ред. | ред. код]

  • Сільський зелений туризм : словник-довідник / Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України ; авт.-уклад. Т. П. Кальна-Дубінюк, М. В. Бечестна, І. П. Кудінова. – Київ : [Б.в.] ; Ніжин : Лисенко М. М., 2016. – 78 с.
  • Рутинський М. Й., Зінько Ю. В. Сільський туризм: навч. посіб. — К. : Знання, 2006. — 271 с.
  • Царик П. Л. Сільський зелений туризм : навч. посіб. — Тернопіль, 2008. — 100 с.
  • Машика Т. Власнику сільської садиби : метод. реком. — Ужгород : Ліра, 2006. — 68 с.
  • Лужанська Т. Ю., Махлинець С. С., Тебляшкіна Л. І. Сільський туризм: історія, сьогодення та перспективи : навч. посіб. — К. : Кондор, 2008. — 385 с.
  • Кляп М. П., Шандор Ф. Ф. Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. — К. : Знання, 2013. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття)

Посилання[ред. | ред. код]