Агінське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Агінське
Flag of Aginskoe (Zabaykalsky Krai).png
Прапор смт
Агинский краеведческий музей.JPG
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Забайкальський край
Муніципальний район Агінський Бурятський округ
Код ЗКАТУ: 76202551000
Код ЗКТМО: 76702000051
Основні дані
Населення 17 943 (2019)
Площа 27 км²
Поштовий індекс 687000
Телефонний код +7 30239
Географічні координати: 51°06′43″ пн. ш. 114°32′09″ сх. д. / 51.11194444447177432° пн. ш. 114.535833333357786046° сх. д. / 51.11194444447177432; 114.535833333357786046Координати: 51°06′43″ пн. ш. 114°32′09″ сх. д. / 51.11194444447177432° пн. ш. 114.535833333357786046° сх. д. / 51.11194444447177432; 114.535833333357786046
Мапа
Агінське (Росія)
Агінське
Агінське

Агінське (Забайкальський край)
Агінське
Агінське


CMNS: Агінське на Вікісховищі

Агінське (рос. Агинское, бур. Ага) — смт в Росії, у Забайкальському краї, адміністративний центр Агінського Бурятського округу. Населення - 17 943 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване за 153 км на південний схід від крайового центру, міста Чита, на федеральній автомагістралі А 350, на лівому березі річки Аги (ліва притока Онона). Найближча залізнична станція - за 36 км на північний схід в смт Могойтуй.

Назва[ред. | ред. код]

Назва селища походить від назви річки. Етимологія гідроніму точно не встановлена. Приблизно походить від якутського "аҕа" - [а г а] батько, або від евенкійське-маньчжурського "дощ" [1].

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка відноситься 1811 року. Поява селища пов'язане з тим, що представники восьми родів хорі-бурятів перекочували в Агінський степ в долини річок Інгоди, Аги та Онона. Поступово більша частина їх зосередилася по річці Азі, багатою пасовищами. Зі створенням нової адміністративно-територіальної структури тайшетства необхідно було знайти постійне місце перебування канцелярії головного тайши. Найбільш підходящим виявилося місце, займане нині селищем Агінським. Тут з'явилося кілька юрт: для головного тайши, канцелярії, писаря, діловода, ямщиков. Ймовірною датою заснування вважається 1780 р

Подією величезної ваги стало будівництво і запуск в експлуатацію в 1897-1901 роках маньчжурської гілки Транссибірської залізниці (південний хід ЗабЖД), яка пройшла по території степової Аги за 37 км на схід від Агінського. Активну участь в будівництві брали і місцеві мешканці.

За радянських часів Агінське продовжувало розширюватися. У 1921 році була відкрита лікарня на 10 ліжок. У 1927 році збудовано сільський клуб з бібліотекою (нині Будинок дитячої творчості). Через два роки в будинках з'явилося радіо. У 1930 році вийшов перший номер аймачной газети «Хамтин ажалша». Перших учнів (в двоповерховому дерев'яному будинку) прийняв Агінський педагогічний технікум. У 1936 році запущена в експлуатацію паровий млин за річкою Агою. Через два роки побудовано цегляну будівлю під електростанцію.

З 1965 року розпочався новий етап розвитку селища. Будувалися житлові будинки, магазини, дитсадки. Були введені в експлуатацію маслозавод, електропідстанція, лісгосп, промкомбінат, заготконтора з ковбасним цехом. У центрі селища з'явилися Будинок культури, 16-квартирні будинки, комбінат побутового обслуговування, стадіон, держбанк, нові корпуси окружної лікарні. У західній частині - багатоквартирні будинки, автовокзал, АЗС, будівля СПТУ. Було встановлено пам'ятник вченому-мандрівникові Г. Ц. Цибікову, розбитий Центральний парк-сад, почалося озеленення селища.

Сьогодні Агінське - сучасне упорядковане селище, адміністративний центр Агінського Бурятського округу. Тут зосереджені виконавча, законодавча, судова влада округу, підрозділи федеральних структур. Селище НЕ багатоповерхове, з цілими кварталами дерев'яних одноповерхових будинків. У роки 2000-і з'явилося багато адміністративних будівель, Будинок спорту, Інтернет-центр, готелі та ресторани.

Населення[ред. | ред. код]

Населення - 17 943 осіб. Етнічний склад - буряти, росіяни.

Економіка[ред. | ред. код]

Структура економіки округу склалася ще в радянський період. Сільське господарство залишається основною галуззю в життєдіяльності округу. Входження в ринкову економіку завдав величезної шкоди всій економіці аграрного регіону. Скорочення поголів'я худоби, посівних площ, зношеність техніки, диспаритет цін, непідготовленість селян - все це відкинуло соціально-економічний розвиток округу на кілька років назад. Потрібні були значні зусилля керівників усіх рівнів і простих трудівників, щоб призупинити падіж тварин, відновити виробництво. І їхня праця не пройшов даром. Промисловість округу знаходиться на стадії розвитку та пов'язана в основному з переробкою сільськогосподарської сировини. Починають освоюватися мінерально-ресурсний потенціал регіону, а це десятки родовищ, які містять россипное і рудне золото, тантал і вольфрам, вісмут і олово, сурму і марганець, кам'яне вугілля, базальт, будівельні та облицювальні камені, джерела мінеральних вод з чудовим складом і смаковими якостями тощо. З їх розробкою та промисловим освоєнням пов'язане майбутнє округу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Захаров І.І. Повний маньчжурсько-російський словник / Іван Захаров. — Санкт-Петербург : Друкарня імператорської академії наук, 1875. — 1137 с.