Адалет Агаоглу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адалет Агаоглу
тур. Adalet Ağaoğlu
Adalet Agaoglu (cropped).jpg
Ім'я при народженні тур. Adalet Sümer
Народилася 13 жовтня 1929(1929-10-13)[1]
Наллиханd, Анкара, Туреччина
Померла 14 липня 2020(2020-07-14)[2] (90 років)
Стамбул, Туреччина
Поховання кладовище Джебеджі Асріd
Країна Flag of Turkey.svg Туреччина
Діяльність журналістка, письменниця, драматургиня, прозаїкиня
Сфера роботи радіопостановка, творче і професіональне письмоd[3], проза[3] і драма[3]
Alma mater School of Language and History – Geographyd і Університет Анкари
Мова творів турецька[4][3]
Конфесія атеїзм[5]
Брати, сестри Güner Sümerd
Нагороди

CMNS: Адалет Агаоглу у Вікісховищі

Адалет Агаоглу (тур. Adalet Ağaoğlu; нар. 13 жовтня 1929(19291013)[6] — 14 липня 2020) — турецька письменниця і драматург. Адалет вважається однією із головних романісток XX століття у турецькій літературі[7]. Також вона є автором есе, мемуарів та оповідань.

Біографія[ред. | ред. код]

Адалет Сюмер (тур. Sümer) народилася 1929 року у містечку Наллихан, провінція Анкара[8]. Її батько — Хафіз Мустафа Сюмер (тур. Hafız Mustafa Sümer) — був торговцем тканинами, а її три брати — Казіп, Гюнер та Айхан — стали драматургом, актором та режисером і бізнесменом відповідно[6]. 1938 року сім'я переїхала до Анкари[6]. 1946 вона закінчила школу для дівчат[9]. Адалет вивчала французьку літературу в університеті Анкари[6].

З 1951 по 1970 роки вона працювала у TRT, тоді ж вона написала свою першу п'єсу «Любовна пісня» (тур. Aşk Şarkısı) і заснувала перший приватний театр Анкари «Meydan Sahnesi»[6]. 1953 року вона відвідала Париж, щоб повчитися драматургії і того ж року її твір «Давай напишемо п'єсу»(тур. Bir Piyes Yazalım), написаний спільно із Севім Узунгореном (тур. Sevim Uzungören), поставили в Анкарі[6].

1954 року Адалет вийшла заміж за Халіма Агаоглу (тур. Halim Ağaoğlu)[6].

1995 року вона отримала гран-прі Президента Туреччини в області культури та мистецтв за своє «сприйняття тонких і явних змін в сучасному турецькому суспільстві» і роботу під назвою «Модернізм та соціальна зміна». У 1998 році Адалет отримала звання «Почесний доктор філософії» від Анатолійського університету, а також почесне звання від університету штату Огайо[10][9].

Мешкала у Стамбулі[9].

Адалет Агаоглу померла 14 липня 2020 року в віці 90 років[11].

Творчість[ред. | ред. код]

Адалет почала писати поезію ще у школі, але захоплювалася також драматургією[6]. 1970 року вона перестала писати п'єси[10], а з 1973 року почалася її кар'єра романіста, перший роман — «Лягти, щоб померти» (тур. Ölmeye Yatmak)[9].

Театр та радіовистави[ред. | ред. код]

  • Yaşamak — 1955
  • Evcilik Oyunu — 1964
  • Sınırlarda Aşk — 1965
  • Çatıdaki Çatlak — 1965
  • Tombala — 1967
  • Çatıdaki Çatlak 1967
  • Sınırlarda Aşk-Kış-Barış 1970
  • Üç Oyun: Bir Kahramanın Ölümü, Çıkış, Kozalar 1973
  • Kendini Yazan Şarkı 1976
  • Duvar Öyküsü 1992
  • Çok Uzak-Fazla Yakın 1991

Романи[ред. | ред. код]

  • Ölmeye Yatmak — 1973
  • Fikrimin İnce Gülü — 1976
  • Bir Düğün Gecesi — 1979
  • Yazsonu — 1980
  • Üç Beş Kişi — 1984
  • Hayır… — 1987
  • Ruh Üşümesi — 1991
  • Romantik Bir Viyana Yazı — 1993

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Adalet Ağaoğlu: Novelist of the Kemalist eliteDaily Sabah.
  2. Son Dakika Haberi! Adalet Ağaoğlu hayatını kaybettiСі.Ен.Ен. Тюрк.
  3. а б в г Czech National Authority Database
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Adalet Ağaoğlu: Allah'a inanmıyorumT24.
  6. а б в г д е ж и HAKAN ARSLANBENZER (03.01.2015). Adalet Ağaoğlu: Novelist of the Kemalist elite (англ.). dailysabah.com. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 02.05.2017. 
  7. Nihat Duğancı, Adalet Ağaoğlu'nun Romanları ve Romancılığı, Çanakkale Onsekiz Mart Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü Çanakkale, 2006. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 1 травня 2017. 
  8. McGraw-Hill Encyclopedia of World Drama: An International Reference Work in 5 Volumes 2 (вид. 2). Verlag für die Deutsche Wirtschaft AG. 1984. с. 31. ISBN 978-0-07-079169-5. Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 01.03.2010. 
  9. а б в г Adalet Ağaoğlu (англ.). en.writersofturkey.net. Архів оригіналу за 19 жовтня 2017. Процитовано 02.05.2017. 
  10. а б ADALET AGAOĞLU (1923) (агл.). turkishculture.org. Архів оригіналу за 27 квітня 2021. Процитовано 02.05.2017. 
  11. Son dakika... Adalet Ağaoğlu hayatını kaybetti | Video. CNN Türk (тур.). Процитовано 14 липня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]