Адалет Агаоглу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адалет Агаоглу
тур. Adalet Ağaoğlu
Народилася 13 жовтня 1929(1929-10-13)[1] (88 років)
Наллихан[d], Анкара, Туреччина
Громадянство
(підданство)
Flag of Turkey.svg Туреччина
Національність Турки
Діяльність журналістка, авторка, письменниця, драматургиня
Alma mater Q6088281?
Володіє мовами турецька[2]
Конфесія атеїзм
Нагороди

Адалет Агаоглу (тур. Adalet Ağaoğlu; нар. 13 жовтня 1929(19291013)[3]) — турецька письменниця і драматург. Адалет вважається однією із головних романісток XX століття у турецькій літературі[4]. Також вона є автором есе, мемуарів та оповідань.

Біографія[ред. | ред. код]

Адалет Сюмер (тур. Sümer) народилася 1929 року у містечку Наллихан, провінція Анкара[5]. Її батько — Хафіз Мустафа Сюмер (тур. Hafız Mustafa Sümer) — був торговцем тканинами, а її три брати — Казіп, Гюнер та Айхан — стали драматургом, актором та режисером і бізнесменом відповідно[3]. 1938 року сім'я переїхала до Анкари[3]. 1946 вона закінчила школу для дівчат[6]. Адалет вивчала французьку літературу в університеті Анкари[3].

З 1951 по 1970 роки вона працювала у TRT, тоді ж вона написала свою першу п'єсу «Любовна пісня» (тур. Aşk Şarkısı) і заснувала перший приватний театр Анкари «Meydan Sahnesi»[3]. 1953 року вона відвідала Париж, щоб повчитися драматургії і того ж року її твір «Давай напишемо п'єсу»(тур. Bir Piyes Yazalım), написаний спільно із Севім Узунгореном (тур. Sevim Uzungören), поставили в Анкарі[3].

1954 року Адалет вийшла заміж за Халіма Агаоглу (тур. Halim Ağaoğlu)[3].

1995 року вона отримала гран-прі Президента Туреччини в області культури та мистецтв за своє «сприйняття тонких і явних змін в сучасному турецькому суспільстві» і роботу під назвою «Модернізм та соціальна зміна». У 1998 році Адалет отримала звання «Почесний доктор філософії» від Анатолійського університету, а також почесне звання від університету штату Огайо[7][6].

Мешкає у Стамбулі[6].

Творчість[ред. | ред. код]

Адалет почала писати поезію ще у школі, але захоплювалася також драматургією[3]. 1970 року вона перестала писати п'єси[7], а з 1973 року почалася її кар'єра романіста, перший роман — «Лягти, щоб померти» (тур. Ölmeye Yatmak)[6].

Театр та радіовистави[ред. | ред. код]

  • Yaşamak — 1955
  • Evcilik Oyunu — 1964
  • Sınırlarda Aşk — 1965
  • Çatıdaki Çatlak — 1965
  • Tombala — 1967
  • Çatıdaki Çatlak 1967
  • Sınırlarda Aşk-Kış-Barış 1970
  • Üç Oyun: Bir Kahramanın Ölümü, Çıkış, Kozalar 1973
  • Kendini Yazan Şarkı 1976
  • Duvar Öyküsü 1992
  • Çok Uzak-Fazla Yakın 1991

Романи[ред. | ред. код]

  • Ölmeye Yatmak — 1973
  • Fikrimin İnce Gülü — 1976
  • Bir Düğün Gecesi — 1979
  • Yazsonu — 1980
  • Üç Beş Kişi — 1984
  • Hayır… — 1987
  • Ruh Üşümesi — 1991
  • Romantik Bir Viyana Yazı — 1993

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.dailysabah.com/portrait/2015/01/03/adalet-agaoglu-novelist-of-the-kemalist-elite
  2. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в г д е ж и HAKAN ARSLANBENZER (03.01.2015). Adalet Ağaoğlu: Novelist of the Kemalist elite (англ.). dailysabah.com. Процитовано 02.05.2017. 
  4. Nihat Duğancı, Adalet Ağaoğlu'nun Romanları ve Romancılığı, Çanakkale Onsekiz Mart Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü Çanakkale, 2006
  5. McGraw-Hill Encyclopedia of World Drama: An International Reference Work in 5 Volumes 2 (вид. 2). Verlag für die Deutsche Wirtschaft AG. 1984. с. 31. ISBN 978-0-07-079169-5. Процитовано 01.03.2010. 
  6. а б в г Adalet Ağaoğlu (англ.). en.writersofturkey.net. Процитовано 02.05.2017. 
  7. а б ADALET AGAOĞLU (1923) (агл.). turkishculture.org. Процитовано 02.05.2017. 

Посилання[ред. | ред. код]