Адамівка (Бережани)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Церква Святого Миколая на Адамівці.

Ада́мівка — (нині передмістя Бережан) — містечко, що 15841843 існувало біля м. Бережани. Одна з причин його виникнення — нестача площі під забудову в Бережанах.

Походження назви містечка пов'язують за однією, легендарною, версією з іменем внука Данила Галицького, сина княгині Ганни, за іншою — з іменем Адама-Ієроніма Синявського[1]. У містечку жили полонені татари, згодом — селяни з навколишніх сіл. 1615 Адамівка — власність А.-І. Сенявського. Після його смерті 1619 містечком володіли сини Александр, Миколай і Прокоп, пізніше — Ієронім-Адам (син Прокопа), після нього (до 1684) — правнук Миколай-Ієронім і остан. із Сенявських — праправнук Адам-Миколай (помер 1726).

1600 при церкві св. Миколая в Адамівці постало братство, статут якого в 1603 затвердив львівський єпископ Г. Балабан[2]. Тоді в містечку діяв гончарний цех. Близькість до Бережан не сприяла економічному розвитку Адамівки, яка через деякий час занепала. 1625 громада містечка була підпорядкована Бережанському магістратові на правах автономії.

1843 Адамівка як окремий населений пункт перестала існувати, об'єднана з Бережанами.

Із найдавніших архітектурних пам'яток збереглася церква св. Миколая (1691; дерев'яна).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник / М. Крищук. — Т., 2011. — С. 9
  2. „Грамота Гедеона Балабана, основувача братства церковного для передмість адамовецьких в Бережанах. З нагоди тристаліття 1603-1903“ (1905 р.; підготував її до друку Йосиф Застирець, у серії „Жерела до історії церкви в Галичині“, вип. 1).

Література[ред.ред. код]