Адамівка (Бережани)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Церква Святого Миколая на Адамівці.

Ада́мівка — (нині передмістя Бережан) — містечко, що 15841843 існувало біля м. Бережан. Одна з причин його виникнення — нестача площі під забудову в Бережанах.

Відомості[ред.ред. код]

Походження назви містечка пов'язують за однією, легендарною, версією з іменем внука короля Русі Данила, сина княгині Ганни, за іншою — з іменем Адама-Ієроніма Синявського[1]. У містечку жили полонені татари, згодом — селяни з навколишніх сіл. 1615 Адамівка — власність А.-І. Сенявського. Після його смерті 1619 містечком володіли сини Олександр, Миколай і Прокоп, пізніше — Адам-Єронім (син Прокопа), після нього (до 1684) — правнук Миколай-Єронім та останній із Сенявських — праправнук Адам-Миколай (1666—1726[2]).

1600 року при церкві святого Миколая в Адамівці постало братство, статут якого 1603-го затвердив львівський православний єпископ Гедеон (Балабан)[3]. Тоді в містечку діяв гончарний цех. Близькість до Бережан не сприяла економічному розвитку Адамівки, яка через деякий час занепала. 1625 року громада містечка була підпорядкована Бережанському магістратові на правах автономії.

1843 року Адамівка як окремий населений пункт перестала існувати, об'єднана з Бережанами.

Із найдавніших архітектурних пам'яток збереглася церква святого Миколая (1691; дерев'яна).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник / М. Крищук. — Т., 2011. — С. 9
  2. Link-Lenczowski A. Sieniawski Adam Mikołaj h. Leliwa (1666—1726) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 105. (пол.)
  3. «Грамота Гедеона Балабана, основувача церковного братства для передмість адамовецьких у Бережанах. З нагоди тристаліття 1603—1903» (1905 р.; підготував її до друку о. Йосиф Застирець, у серії «Жерела до історії церкви в Галичині», вип. 1).

Джерела[ред.ред. код]