Перейти до вмісту

Адамівка (Звягельський район)

Координати: 50°22′37″ пн. ш. 27°54′55″ сх. д. / 50.37694° пн. ш. 27.91528° сх. д. / 50.37694; 27.91528
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Адамівка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Звягельський район
Тер. громада Довбиська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18080090040067639 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка с. Адамівка
с. Адамівка (до 2016 р.) 
Основні дані
Населення 15 (2001)
Площа 2,735 км²
Густота населення 5,48 осіб/км²
Поштовий індекс 12728[1]
Географічні дані
Географічні координати 50°22′37″ пн. ш. 27°54′55″ сх. д. / 50.37694° пн. ш. 27.91528° сх. д. / 50.37694; 27.91528
Середня висота
над рівнем моря 		231 м
Місцева влада
Адреса ради вул. Поліська, 20, с-ще Довбиш, Звягельський р-н, Житомирська обл., 12724
Карта
Адамівка. Карта розташування: Україна
Адамівка
Адамівка
Адамівка. Карта розташування: Житомирська область
Адамівка
Адамівка
Мапа
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Адамівка.

Ада́мівка (Адамівська Гута, Гута-Адамівка) — село в Україні, у Довбиській селищній територіальній громаді Звягельського району Житомирської області. Кількість населення становить 15 осіб (2001). У 1928—60 роках — адміністративний центр однойменної сільської ради.

Населення

[ред. | ред. код]

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців становила 500 осіб, з них: римокатоликів — 434, чоловіків — 264, жінок — 236[2].

У 1900 році в селі налічувалося 295 мешканців та 48 дворів[3], у 1906 році кількість населення становила 659 осіб, дворів — 90[4]. С

Станом на 1923 рік, кількість населення становила 900 осіб, кількість дворів — 120[5]. На 1929 рік кількість населення села складала 841 особу[6].

Відповідно до результатів перепису населення 1989 року, кількість населення станом на 12 січня 1989 року, складала 34 особи. Відповідно до перепису населення України, станом на 5 грудня 2001 року в селі проживало 15 осіб[7].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Кількість Відсоток
українська 15 100%

Історія

[ред. | ред. код]

В другій половині 19 століття сільце належало до православної парафії в Курному, за 20 верст[9].

В кінці 19 століття — Адамівка, Адамівська Гута або Юзефувка (пол. Adamowska Huta, Józefówka) — село Курненської волості Новоград-Волинського повіту, лежить над річкою Немилянкою, притокою Случі, за 55 км (50 верст) від Новограда-Волинського, 13 верст від с. Курне. Велика власність — 6 690 десятин, в тому числі ліс — 2 095 десятин, належала Плачковським, раніше володіли Ілінські. Раніше тут була шкляна гута[10][3].

У 1906 році — рос. Гута-Адамовка, сільце Курненської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Новоград-Волинський, становила 30 верст, від волосного центру, с. Курне — 16 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося на станції Рудня[4].

У 1923 році увійшло до складу новоствореної Довбишської (згодом — Мархлевська) сільської ради, котра, 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Пулинського району Житомирської (згодом — Волинська) округи. 9 вересня 1926 року, в складі сільської ради, передане до Мархлевського району Волинської округи[11].

У жовтні 1935 року із села Адамівка до Харківської області, на основі матеріалів НКВС, ешелоном було виселено 5 польських родин (24 особи). Серед виселених 5 осіб чоловічої статі, 6 жіночої, 13 дітей. Натомість на місце вибулих радянською владою переселялися колгоспники-ударники з Київської і Чернігівської областей[12][13].

З 23 травня 1928 року до 11 січня 1960 року — адміністративний центр Адамівської сільської ради Мархлевського (згодом — Щорський, Довбишський) та Баранівського районів, після ліквідації котрої село повернулось до складу Довбиської селищної ради[11]. Від 7 січня 1963 року до 5 липня 1965 року село перебувало в складі Тартацької сільської ради Новоград-Волинського та Дзержинського районів[11].

27 липня 2016 року увійшло до складу новоствореної Довбиської селищної територіальної громади Баранівського району Житомирської області[14]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Новоград-Волинського району Житомирської області[15].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 9 січня 2020. [Архівовано 2019-11-18 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 20. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  3. ↑ а б Adamówka (13) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 10. (пол.)
  4. ↑ а б Список населених місць Волинської губернії. Житомир:Волинська губернська типографія.1906 (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . с. 139. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 27 січня 2022.
  5. ↑ Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року (PDF). history.org.ua (російська) . Житомир. 1923. с. 145. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 10 липня 2021.
  6. ↑ Таїсія Зарецька. Політика радянської влади... (PDF). dspace.nbuv.gov.ua. с. 211. Архів оригіналу (PDF) за 19 квітня 2021. Процитовано 2 січня 2021.
  7. ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 1 січня 2021.
  8. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  9. ↑ Теодорович Н.И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Т. 1 : Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский. - Почаев, 1888 (російська) . с. 200. Процитовано 26 грудня 2022.
  10. ↑ Проф. Олександер Цинкаловський. Стара Волинь і Волинське Полісся. (Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року). Том перший (PDF) (українська) . Товариство «Волинь», Вінніпег, Канада. 1984. с. 52. Архів оригіналу (PDF) за 9 березня 2022. Процитовано 27 січня 2022.
  11. ↑ а б в Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). с. 189. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 1 січня 2021. [Архівовано 2017-07-12 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Стронський Г. Злет і падіння. Польський національний район в Україні у 20-30 і роки. — Тернопіль, 1992. — 36 с.
  13. ↑ Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область. У семи книгах. Книга перша, 2006, с. 21-22.
  14. ↑ Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 10 липня 2021. Процитовано 10 липня 2021.
  15. ↑ Про утворення та ліквідацію районів. www.golos.com.ua. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 27 січня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Адамівка_(Звягельський_район)&oldid=46261552