Адамівка (Погребищенський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Адамівка
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Погребищенський район
Рада/громада Адамівська сільська рада
Код КОАТУУ 0523480301
Основні дані
Населення 638
Площа 0,399 км²
Густота населення 1599 осіб/км²
Поштовий індекс 22261
Телефонний код +380 4346
Географічні дані
Географічні координати 49°26′08″ пн. ш. 29°18′50″ сх. д. / 49.43556° пн. ш. 29.31389° сх. д. / 49.43556; 29.31389Координати: 49°26′08″ пн. ш. 29°18′50″ сх. д. / 49.43556° пн. ш. 29.31389° сх. д. / 49.43556; 29.31389
Середня висота
над рівнем моря
267 м
Найближча залізнична станція Погребище І
Відстань до
залізничної станції
1 км
Місцева влада
Адреса ради 22261, Вінницька обл., Погребищенський р-н, с. Адамівка, вул. Миру, 110, тел. 2-31-71
Карта
Адамівка. Карта розташування: Україна
Адамівка
Адамівка
Адамівка. Карта розташування: Вінницька область
Адамівка
Адамівка
Мапа

Ада́мівка — село в Україні, в Погребищенському районі Вінницької області. Центр сільської Ради. Розташована за 15 км від районного центру, за 2 км від залізничної станції Погребище Перше.[1] Населення становить 638 осіб (2001).[2]

Географія[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Коза, права притока Росі.

Адміністративна приналежність[ред. | ред. код]

У другій половині 19 століття село перебувало у складі Погребищенської волості Бердичівського повіту Київської губернії.[3]

Після встановлення радянщини Адамівська сільрада перебувала в складі Погребищінського району Бердичівської округи на Київщині. З 1 липня 1925 року — перечислена до складу Плисківського району Бердичівської округи на Київщині.[4] З 27 лютого 1932 після утворення Вінницької області, село разом з районом перейшло до складу Вінницької області.[5] З 30 грудня 1962 року, після укрупнення районів й переходу Плисківського району до складу Погребищенського району,[6] Адамівка — в складі Погребищенського району.

Історія[ред. | ред. код]

До кінця 18 століття село називалося Прицівка. Воно належало до Погребищенського маєтку. У 1819 році тут було побудовано дерев'яну каплицю, що існувала принаймі до середини 19 століття. У 1864 році в селі проживало 594 мешканця.[7]

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1027 осіб (502 чоловічої статі та 525 — жіночої), з яких 972 — православної віри.[8]

У 1900 році в селі налічувалося 183 подвір'я, мешканців обох статей було 985 осіб, з них чоловіків — 471, жінок — 514. Головним зайняттям мешканців було хліборобство. Телеграфна й поштова станції знаходиися на хуторі Босий Брод, за 7 верств від села, поштова земська станція була у місті Погребищах. В селі лічилося землі 1405 десятин, з них належало поміщику М. П. Ігнатьєву 633 десятини, селянам — 730 десятин, іншим станам — 42 десятини. Господарство в маєтку поміщика вів орендар, дворянин В. М. Козинський. Селяни й орендар вели господарство за трипільною системою. В той час в селі була 1 церква, 1 каплиця, 1 церковно-приходська школа, 6 вітряних млинів, й 2 кузні, що належали селянам. В селі також була пожежна частина, що утримувалася коштом селян.[9]

Під час Голодомору 1932—1933 років, вчиненого радянською владою, в селі загинула велика кількість людей. В книзі «Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні» згадано імена 137 осіб (данні 2008 року).[10][11]

Під час Другої світової війни село було окуповано фашистськими військами у другій половині липня 1941 року. Червоною армією село зайняте 1 січня 1944 року.[12]

На початку 1970-х років в селі був розміщений відділок радгоспу «Дружба», що входив до складу Погребищенського цукрокомбінату. Відділок обробляв 1270 га землі, в тому числі 792 га орної, вирощував насіння цукрових буряків. В Адамівці була 8-річна школа, бібліотека, медичний пункт.[1]

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 638 осіб, із них 98,59 % зазначили рідною мову українську, 1,25 % — російську, 0,16 % — білоруську.[13]

Населення Адамівки в різні роки
Рік ~1864[7] ~1880[3] 1897[8] ~1900 ~1972[1] 1989[14] 2001[2]
Кількість осіб 594 594 1027 985 1278 810 638

Пам'ятки історії[ред. | ред. код]

У південно-східній околиці села виявлено поселення черняхівської культури, що відноситься до III—IV ст. н. е.[15] В селі також є дерев'яна Церква святого великомученика Димитрія Солунського, розташована на Центральній вулиці. Церква побудована у 1903 році і є пам'яткою архітектури.[15][16]

Транспорт[ред. | ред. код]

За 1 км від села знаходиться залізнична станція Погребище І, де можна сісти на приміські дизель-поїзди Козятин-Погребище, Козятин-Жашків і Козятин-Христинівка.

Районного центру можна дістатися, проїхавши дизель-поїздом одну зупинку до ст. Ржевуська.

Посилання[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. а б в Адамівка. // Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 15 000 прим. — С.528.
  2. а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область. ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018. 
  3. а б Adamówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — Т. I : Aa — Dereneczna. (пол.)
  4. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 109 від 27 березня 1925 «Про зміни в адміністраційно-територіяльному поділі Київщини й Поділля»
  5. Розділ III додатка до постанови IV позачергової сесії ВУЦВК XII скликання від 9 лютого 1932 «Про утворення областей на території УСРР» (затверджена постановою ЦВК СРСР від 27.02.1932)
  6. Указ Президії Верховної Ради Української РСР 30 грудня 1962 року ««Про укрупнення сільських районів Української РСР».»
  7. а б Л. Похилевич. Сказанія о населенныхъ мѣсностях Кіевской губерніи. — Кіевъ, въ тіпографіи Кіевопечерской лавры. — 1864. — С. 264. (рос.)
  8. а б рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-85)
  9. Списокъ населенныхъ мѣст Кіевской губерніи. / Издание Киевского губернского статистического комитета. — К., 1900. — 1976 с. — С. 378. (рос. дореф.)
  10. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Вінницька область. — Вінниця. — ДП «ДФК». — 2008. — 1360 с.: карта, фото. — С. 540—541. ISBN 978-966-7151-87-4
  11. Адамівка. Голодомор 1932-1933 рр.] Архів оригіналу за 4 листопад 2018. Процитовано 13 жовтня 2018. 
  12. Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 47.
  13. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення). // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018. 
  14. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область. ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018. 
  15. а б Каталог-довідник: Пам'ятки історії та культури України. Зошит 5. Вінницька область / НАН України. Інститут історії України; Центр досліджень історико-культурної спадщини України. — К., 2015. — 482 с. — С. 335—336. [Електронний ресурс]
  16. Погребищенський район. http://irp.vn.ua. Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека імені Тімірязєва. Процитовано 2 листопада 2018.