Адам Богорич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адам Богорич
Народився 1520[1][2][…]
Брестаниця, Кршко, Словенія
Помер 20 листопада 1598(1598-11-20)[4]
Ельзас
Країна Штирія
 Священна Римська імперія
Діяльність мовознавець, директор школи, письменник, філолог, педагог
Сфера роботи філологія[5], гуманізм епохи Відродження[5] і Гуманістична педагогіка[5]
Мова творів словенська[5][2] і латина
Конфесія лютеранство

CMNS: Адам Богорич у Вікісховищі

Адам Богорич (1520[6], Брестаниця[7] — 20 листопада 1598, територія сучасної Німеччини) — словенський протестант та мовознавець, створив словенський алфавіт під назвою богоричиця.

Життєпис[ред. | ред. код]

У Відні він  у 1547 р. здобув ступінь бакалавра, потім навчався у Віттенберзькому університеті, де одним із його вчителів був Філіпп Меланхтон .[7] В З 1551 по 1563 рік працював у власній школі в Кршку, в 1566—1582 та 1595—1598 роках він був директором державної школи в Любляні, де він ввів місцеву слов'янську мову як мову навчання.[8][9]

Вже близько 1580 р. Він опублікував наразі не збережену працю Elementale Labacense cum Nomenclatura trium linguarum, Latinae, Germanicae et Sclavonicae, яка була в основному латино-німецько-слов'янським словником.[7][10] Однак його головною працею була Arcticae horulae succisivae de latinocarniolana literatura (чеські вільні зимові години латино-крайнської граматики; також скорочено Arcticae horulae), опублікована у Віттенберзі того ж року, коли Далматин переклав Біблію (1584). Богорич в опублікованій латиною граматиці словенської Arcticae horulae високо оцінив місцеву народну мову як члена великої родини слов'янських мов.[6] Богорич там також висловив думку, що місцеві слов'яни є нащадками венетів та вандалів .

Лише обмежена кількість літератури з періоду словенської реформації пережила подальшу контрреформацію . В Римі вдалося отримати виняток для перекладу Біблії Далматином, і граматики Богорича, що ще була перевидана в 1715 і 1758 рр.[11]

Богорич також створив найбільш точний та найбільш систематичний алфавіт — богоричицю, яким користувалися аж до сорокових років 19 сторіччя.[12]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #121808750 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б CONOR.Sl
  3. ArhivX LOD
  4. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. а б в г Czech National Authority Database
  6. а б Slovinsko: stručná historie států. Libri. с. 33. ISBN 978-80-7277-463-0.
  7. а б в The Treatment of 'Nomen' in the First Slovenian Grammar (Bohorič 1584) (PDF) (anglicky) . 9 липня 2008. с. 276 (2). Архів оригіналу (PDF) за 29 квітня 2020. Процитовано 16 травня 2021.
  8. Charakteristika a specifika slovinských státních svátků (PDF). Masarykova univerzita. с. 37. Архів оригіналу (PDF) за 26 травня 2020. Процитовано 16 травня 2021.
  9. Protestantska stanovska šola (1563-1598) (slovinsky) . 2006. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 16 травня 2021.
  10. Contemporaries (anglicky) . 2008. Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 16 травня 2021.
  11. Slovenian lands in 16th century: Humanism, reformation, uprisings, wars and plagues (anglicky) . 28 квітня 2007. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 20 травня 2022.
  12. Pallasová, Eva (2001). Role ortografického systému při standardizaci národního jazyka (PDF). Simpozij Obdobja 20: Slovenski knjižni jezik - aktualna vprašanja in zgodovinske izkušnje. Ljubljana: Center za slovenščino kot drugi/tuji jezik. с. 7. Архів оригіналу (PDF) за 13 грудня 2010. Процитовано 16 грудня 2010. {{cite conference}}: Недійсний |deadurl=ano (довідка)

Див. також[ред. | ред. код]