Адам Стефан Сапіга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Adam Stefan Sapieha (1867-1951).jpg

Кардинал Адам Стефан Сапіга (пол. Adam Stefan Sapieha, 14 травня 1867, Красічин — 23 липня 1951, Краків) — польський аристократ руського походження, римо-католицький релігійний діяч, краківський латинський арцибіскуп-митрополит. Кардинал РКЦ. Доктор гоноріс кауза. Представник роду Сапіг.

З життєпису[ред.ред. код]

5-й син Адама Сапіги та його другої дружини Ядвіґи з Сангушків. Онук Леона Людвіка Сапеги.

Навчався у 4-й вищій гімназії Львова, атестат зрілості отримав 8 липня 1886. Вступив на відділ права Віденського університету, але тут не вчився. Від жовтня 1886 до серпня 1887 з братом Яном в Ліллі слухали лекції в місцевому «Institut Catholique». На підставі документів з Відня навчався на правничому відділі Ягеллонського університету, 26 липня 1888 року склав державний іспит. З 1 жовтня 1890 до 31 липня 1894 студіював теологію. Капланське свячення отримав 1 жовтня 1893 року ві Львові.

Після теологічних студій львівський латинський арцибіскуп Северин Титус Моравський скерував його 1894 року вікарієм парафії у Язловці. Тут виконував функції душпастира інтернату для дівчат із зем'янських родин при монастирі Згромадження сестер Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії (засновниця — Марцеліна Даровська). Звільнений з посади вікарія у 1895 році, разом з єзуїтом Марціном Чермінським виїхав на реколекції до Верхньої Сілезії у вересні цього року.

23 вересня 1897 року Северин Титус Моравський призначив його віце-ректором Духовної семінарії, секретарем суду дієцезіяльного і митрополичого, референтом консистора, сповідника сестер боромейшок. 4 березня 1914 року став таємним радником.

Не приєднувався до жодної з політичних течій, не вірив намірам уряду Австро-Угорщини.

По смерті Г. Сенкевича дозволив провести 20 листопада 1916 року жалібну месу за померлим, але відмовив проханню І. Падеревського поховати його в Маріяцькому костелі, сказавши, що для заслужених поляків має бути збудована спеціальна крипта.

Не підтримував церковну політику уряду ІІ Речі Посполитої після перевороту 1926 року.

В листах до Пап Пія ХІ (2 лютого 1939), Пія ХІІ (25 березня 1939) просив звільнити його від обов'язків арцибіскупа краківського через стан здоров'я. Через деякий час змінив думку з приводу стану в країні.

Після вибуху ІІ світової війни залишався у Кракові, не піддавшись вмовлянням покинути Польщу. Духовенству наказав не покидати парафій.

23 лютого 1946 року отримав капелюх кардинала РКЦ, став членом Конґреґацій Східної Церкви, Семінарій та Університетів.

Помер о 7.15 в палаці біскупів Кракова. Поховальна церемонія почалась 25 липня, тривала до 28. Промову мав примас Анджей Вишинські. Похований у катедрі Вавеля (крипта під «конфесією» Св. Станіслава).

Відзнаки[ред.ред. код]

Кавалер Командорського хреста ордену Франца Йозефа із зіркою (1908), Ордену залізної корони І кл. (1917), Великої стрічки ордену «Polonia Restituta» (1924), Ордену Білого орла (1936).

Бібліотека[ред.ред. код]

Сформував бібліотеку у 15 000 томів та великий архів з фондом у 40 000 одиниць. Бібліотека містилася в селі Красичин (тепер Кам'янко-Бузького району Львівської області). У 1891 році приміщення бібліотеки освятив єпископ Гриневецький.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Wolny J. Sapieha Adam Stefan (1867—1951) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1997. — t. XXXІV/4, zeszyt 143. — S. 539–536. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.