Ада-Кале
| Ада-Кале | |
|---|---|
| тур. Adakale | |
 | |
| Географія | |
| 44°43′00″ пн. ш. 22°27′00″ сх. д. / 44.7166666666947776320739649° пн. ш. 22.45000000002777795771180536° сх. д.Координати: 44°43′00″ пн. ш. 22°27′00″ сх. д. / 44.7166666666947776320739649° пн. ш. 22.45000000002777795771180536° сх. д. | |
| Місцерозташування | Дунай |
| Акваторія | Дунай |
| Площа | 0,8 км² |
| Довжина | 1,75 км |
| Ширина | 0,5 км |
| Країна | |
 Румунія | |
| Адм. одиниця | Румунія[1] |
| Населення |
≥ 1000 осіб (2012) |
  Ада-Кале Ада-Кале (Румунія) | |
 | |
 Ада-Кале у Вікісховищі | |
Ада-Кале (тур. Adakale — букв. «острів-фортеця», угор. Újorsova або Ada Kaleh, серб. Адакале/Adakale) — невеликий острів на Дунаї населений переважно турками, який був затоплений в 1970 році під час будівництва ГЕС Джердап I. Острів розташовувався приблизно за 3 км нижче за течією від Оршова. Розміри острова становили близько 1,75 км завдовжки та 0,4-0,5 км завширшки. У цьому турецькому ексклавів була мечеть і численні звивисті провулки. Він був відомий як вільний порт і лігво контрабандистів.
Форт на острові був побудований австрійцями для захисту від Османської імперії. В 1699 році острів перейшов під турецький контроль, але в 1716 — 1738 роках він був знову захоплений австрійцями. Після чотиримісячної облоги в 1738 році Ада-Кале знову перейшов до турків. В 1789 році австрійці в черговий раз захопили острів, але повернули його у відповідності з Свіштовським мирним договором договором від 4 серпня 1791 року, який завершив Австро-турецьку війну 1787-1791 років. Після підписання цього договору острів втратив своє військове значення.
Незважаючи на те, що після російсько-турецької війни 1877-1878 років територія, прилегла до острова відійшла від Османської імперії, власне Ада-Кале не фігурував у документах, підписаних на Берлінському конгресі 1878 року. Це дозволило острову залишатися де-юре турецькою територією і приватним володінням Османського султану до Лозаннського договору в 1923 року[2].
В 1878 — 1918 роках територія на північ від острова контролювалася Австро-Угорщиною, а південніше — Сербією. Османський уряд продовжував призначати керівників (нахіе мюдюрю) і суддів (каді). Мешканці острова, офіційно вважали громадянами Османської імперії, були звільнені від податків, митних зборів і призову на військову службу. Вони також мали право голосу під час загальних виборів в Османській імперії 1908 року[3].
12 травня 1913 року Ада-Кале був окупований військами Австро-Угорщини. Захоплення острова не було офіційно визнано османським урядом[4]. Офіційно острів був переданий Румунії згідно Лозаннського договору 24 липня, 1923[5].
Населення займалося в основному вирощуванням тютюну і рибальством, а потім туризмом. В останні роки свого існування, населення острова становило від 600 до 1000 чоловік. Перед затопленням Ада-Кале частина жителів переїхала до румунського міста Констанца, а решта — до Туреччини на запрошення прем'єр-міністра Деміреля, під час його відвідування острову.
Мечеть острова Ада-Кале була побудована в 1903 році на місці францисканського монастиря. Килим з мечеті, подарований турецьким султаном Абдул-Хамідом II був перевезений в 1965 році в мечеть міста Констанца.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ Adakale Island in River Danube [Архівовано 25 липня 2011 у Wayback Machine.] alexisphoenix.org
- ↑ Hürriyet Avrupa (European version of Hürriyet newspaper), 19-20 January 2013, p.12
- ↑ Jungmayer, Mihály: Ada-Kaleh. in: Zsebatlasz naptárral és statisztikai adatokkal. Szerk.: Kogutowitz, Károly Dr. és Hermann, Győző Dr. Magyar Földrajzi Intézet, Budapest, 1913.
- ↑ Full text of the Treaty of Lausanne (1923). Архів оригіналу за 23 грудня 2012. Процитовано 26 січня 2018.