Ада Лавлейс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ада Лавлейс
англ. Augusta Ada King, Countess of Lovelace
Ada Lovelace portrait.jpg
Ім'я при народженні англ. Augusta Ada Byron[1]
Псевдоніми A. A. L.[2]
Народилася 10 грудня 1815(1815-12-10)[3][4][…]
Лондон, Велика Британія
Померла 27 листопада 1852(1852-11-27)[4][5][…] (36 років)
Мерілебон, Лондон, Велика Британія
·рак маткиd[7]
Поховання Church of St. Mary Magdalene, Hucknalld
Країна Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Підданство Велика Британія Велика Британія
Національність англійка
Діяльність математик, програмістка, поетеса, інформатик, винахідниця, перекладачка, письменниця, інженер
Галузь математика, програмування
Заклад Кембриджський університет
Вчителі Мері Сомервілль[8] і Ауґустус де Морган
Батько Джордж Гордон Байрон[9]
Мати Анна Ізабелла Мілбенк[9]
Брати, сестри  • Allegra Byrond і Elizabeth Medora Leighd
У шлюбі з William King-Noel, 1st Earl of Lovelaced[9]
Діти Anne Blunt, 15th Baroness Wentworthd[9], Ralph King-Milbanke, 2nd Earl of Lovelaced[9] і Byron King-Noel, Viscount Ockhamd[10][9]

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Ада Лавлейс у Вікісховищі

Авгу́ста А́да Кі́нґ, графи́ня Лавле́йс (англ. Augusta Ada King, Countess of Lovelace; 10 грудня 1815 — 27 листопада 1852) (при народжені Августа Ада Байрон (англ. Augusta Ada Byron)) — британська математикиня, відома тим, що зробила опис ранньої версії обчислювального пристрою загального призначення Чарльза Беббіджа — аналітичної машини. Склала першу у світі програму (для цієї машини). Ввела у вжиток терміни «цикл» і «робоча комірка». Вважається одною з перших програмісток в історії.

Біографія[ред. | ред. код]

Дитинство[ред. | ред. код]

Портрет Ади у 7-річному віці роботи Альфреда д'Орсея[en]

Ада Августа Байрон народилася 10 грудня 1815 року у Міддлсексі (нині — частина Лондону). Батьком Ади був 27-річний Джордж Гордон Байрон, до якого в той час прийшло поетичне визнання (у 1812 Байрон написав поему "Паломництво Чайльд-Гарольда", яка прославила його на весь світ), а матір'ю — 23-річна Анна Ізабелла Мілбенк[11]. В найкращі дні свого сімейного життя за своє захоплення математикою вона отримала від чоловіка прізвисько «Королева паралелограмів»[11].

Ім'я Ада для доньки запропонував Байрон, оскільки воно "коротке, старовинне і співуче"[12]. Своє перше ім'я Огаста (Августа) дівчинка отримала на честь зведеної сестри Байрона, з якою у нього, за чутками, був роман. Після розлучення її мати та батьки матері ніколи не називали її цим ім'ям, а називали Адою. Більше того, із сімейної бібліотеки були вилучені всі книжки її батька.

Хоча пара одружилася незадовго до народження Ади, же 21 квітня 1816 року батьки Ади офіційно розлучилися, а Байрон назавжди покинув Велику Британію. Ада більше ніколи не зустрічалася з батьком, хоча він тримав її портрет на робочому столі і згадував доньку у своїх віршах[11]. Байрон загинув, коли Аді було 8 років.

Дитинство Ада провела у сільській місцевості, у маєтку своєї матері. Сама Анна Ізабелла рідко бачила доньку, оскільки багато часу проводила у оздоровчих поїздках, залишивши дитину під опікою бабусі. Проте вона створила для доньки широку систему освіти і виховання, якій дівчина присвячувала більшість свого вільного часу. Ада вивчала мови, літературу, географію, історію, хімію, музику, шиття, і математику[11].

Хоча є популярною думка, що мати заохочувала Аду займатися наукою, щоб відвернути її від поезії (що пов'язувалася з її батьком), вона не має достатніх підтверджень[13].

В 11 років Ада поїхала з мамою у круїз по Європі. Після повернення, дівчина захопилася винайденою нею наукою "флаєлогією" — вона хотіла побудувати літаючу парову модель птаха. У 12 років вона навіть почала писати у співавторстві зі своїм другом книгу з такою назвою[14].

Невдовзі після цього Ада захворіла на кір (і, можливо, енцефаліт), і через ускладнення три роки була прикута до ліжка[11].

Після одужання Ада продовжила навчання, сфокусувавшись на математиці. Одним з її вчителів був видатний математик того часу Аугустус де Морган. Також Ада підтримувала тісні контакти з популяризаторкою Мері Сомервілль і фізіологом Вільямом Кінгом[en] (не пов'язаним з її майбутнім чоловіком, що мав ті самі ім'я та прізвище), які, хоч і не займалися її навчанням безпосередньо, проте, мали на нього значний вплив (їх нерідко вважають менторами Ади)[13]. Мері Сомервілль переклала свого часу з французької «Трактат про небесну механіку» математика і астронома П'єра-Симона Лапласа. Вона стала взірцем для наслідування для своєї вихованки.

Ада продовжувала навчання (хоч і з перервами, пов'язаними з народженням дітей) принаймні до початку 1840-х років[13].

Наукові інтереси[ред. | ред. код]

Ада Лавлейс у 21 рік, портрет кисті Маргарет Карпентер[en]

Після одужання, у сімнадцять років, вона почала виїжджати у Лондон і була представлена ​​королю Вільгельму (а пізніше, королеві Вікторії, після її сходження на трон)[11]. 5 червня 1833 вона зустрілася з 41-річним Чарлзом Беббіджем — їх познайомила їх спільна подруга Мері Сомервілль[15]. Вони одразу здружилися, і Чарлз запросив Аду і її матір для демонстрації "Різницевої машини", над якою він працював вже 10 років до того часу[11]. Зустріч з Беббіджем сильно вплинула на подальше життя Ади.

Пізніше Ада познайомилася і з іншими видатними особистостями тієї епохи: Майклом Фарадеєм, Девідом Брюстером, Чарльзом Вітстоном, Чарльзом Діккенсом та іншими. Зберіглася її переписка з багатьма з них.

Беббідж невдовзі після знайомства з Адою захопився ідеєю створення більш універсального пристрою, який він називав "Аналітична машина", проте для її створення йому не вистачало фінансування, а англійський уряд відмовлявся його надавати. Ада, в свою чергу, теж дуже захоплювалася роботою Беббіджа, оскільки бачила дуже широкі можливості її використання.

У 1840 році Беббіджа запросили у Турин, де він прочитав кілька лекцій про свій, ще не створений, апарат. На базі цих лекцій, Луїджі Менабреа, математик, і майбутній прем'єр-міністр Італії, у 1942 році випустив книгу французькою мовою, у якій він зробив докладний огляд машини (сам Беббідж до того часу не публікував такої роботи)[11]. На прохання Беббіджа, Ада зробила переклад книги Манабреа, доповнивши її своїми записами, через що її об'єм збільшився у кілька разів. Ці нотатки і являють собою головні наукові досягнення Лавлейс[11].

Окрім аналітичної машини, Лавлейс цікавилася різноманітними сучасними їй науковими теоріями і інженерними проблемами: залізними дорогами, телеграфом, магнетизмом, інтелектом тварин, фотографією і теорією ймовірностей[16].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Ада Лавлейс у 1852 році, портрет роботи Генрі Філіпса

8 липня 1835 Ада одружилася з Вільямом Кінгом, і стала баронесою Кінг[17]. У них було троє дітей: син Байрон народився 12 травня 1836 року, донька Енн Ізабелла[en], яку називали Аннабелла, народилася 22 вересня 1837 року (вона пізніше стала відомою кінною заводницею, мандрівницею і письменницею), син Ральф — 2 липня 1839 року. У 1837 році Ада і Вільям переїхали до Вестмінстеру, де прожили до 1846 року[18]. У 1838 році чоловік Ади тримав титул ерла Лавлейса, і її до кінця життя величали графинею Лавлейс[11].

Ада вважала себе не дуже хорошою матір'ю, і у переписці казала, що "чим менше часу вони проводять разом, тим краще і для них і для неї". Втім, як і її власна мати, вона шукала для них хороших вчителів і дбала про них[19]. Народження дітей заставило Аду зробити паузу у її заняттях наукою, до яких вона повернулася лише у 1840-х роках.

Чоловік підтримував захоплення Ади математикою і фінансував її навчання і роботу. Також, він знайомив Аду з багатьма видатними вченими того часу[11].

Існує легенда, що Ада Лавлейс програла десятки тисяч фунтів (кілька мільйонів, у сучасних доларах) на іподромі, проте цей не має підтверджень. Втім, графиня дійсно деякий час захоплювалася кінними перегонами, і дійсно програла деяку суму грошей таким чином[11].

Смерть[ред. | ред. код]

Ада мала слабке здоров'я і часто хворіла. Через це у 1841 році вона, ймовірно, почала систематично вживати опіати[11]. Ада Лавлейс померла 27 листопада 1852 року у віці 36 років (у тому ж, що і її батько, лорд Байрон)[20] від раку матки[en]. Кровопускання, до якого вдавалися її лікарі, тільки погіршили її стан і прискорили смерть[21].

Похорони Ади Лавлейс були скромними. На них не були присутні ні її мати, ні Беббідж. Вона була похована у сімейному склепі поруч з батьком. Її мати встановила на її честь меморіал, на якому був вибитий сонет "Райдуга", написаний самою Адою[11].

Публікація[ред. | ред. код]

Діаграма станів машини при виконання програми Лавлейс

Сучасна слава Ади Лавлейс пов'язана з однією роботою, «Опис Аналітичної машини винайденої Чарльзом Беббіджем [зроблений] Луїджі Ф. Менабреа туринським військовим інженером. З примітками заснованими на спогадах перекладача Ади Августи, графині Лавлейс»[22]. У цій роботі вона зробила переклад опису (ще не створеної) аналітичної машини Беббіджа, але крім того додала кілька важливих власних доповнень:

  • По-перше, вона написала програму для обрахунку чисел Бернуллі. У роботі Менабреа теж був приклад програми для аналітичної машини, проте значно більш простої. У своєму тексті вона формулює ідею циклів — і одразу використовує їх у самій програмі. Наявність також передбачає існування умовних переходів, які теж були відсутні у Манабреа. Оскільки, Лавлейс не могла запустити програму, у ній присутня помилка — в 4 рядку замість V4/V5 написано V5/V4. Ймовірно, це перший баг у комп'ютерній програмі[11].
  • По-друге, вона краще ніж Менабреа і, можливо, сам Беббідж усвідомлювала перспективи Аналітичної машини — вона писала, що будь-які концепції, які можна перевести на мову математики, можна буде обраховувати на цій машині. Така далекоглядність була неймовірною для 19 століття, оскільки, сам Беббідж уявляв використання машини лише для спрощення рутинних обчислень[23]. Наприклад, вона припускала можливість написання музики комп'ютером, або ж створення моделей-симуляцій, для розв'язання математичних проблем, що не мають аналітичного рішення, таких як задача трьох тіл[11].

Вплив на науку[ред. | ред. код]

На жаль, через ранню смерть, внесок Ади Лавлейс у науку лишився невеликим. Беббідж до самої своєї смерті у 1871 році намагався створити аналітичну машину, і завжди надзвичайно високо оцінював роботу Ади, проте так і не зміг довести цю роботу до кінця, тому праця Лавлейс над кодом для неї лишилася суто теоретичною конструкцією, і через деякий час була забута. Піонери обчислювальної техніки 20 століття практично не знали ні про Беббіджа ні про Лавлейс. Втім, Алан Тюрінг, вочевидь, був з ними знайомий. У своїй роботі "Обчислювальні машини і розум" він сперечається з тезою, яку він назвав "Заперечення Ади Лавлейс" про те, що машини не можуть створити нічого нового, а лише те, що у них заклала людина[24].

"Повторне відкриття" Ади Лавлейс відбулося лише у 1980-х. У 2009 році було започатковано святкування дня Ади Лавлейс. Він присвячений заслугам жінок у STEM, і святкується у другий вівторок жовтня[25].

Вплив на культуру[ред. | ред. код]

Контроверсійність образу[ред. | ред. код]

Ада Лавлейс стала одним із символів жінок у науці. Втім, деякі дослідники вважають, що її роль сильно переоцінюється. Так, Дороті Стейн[en] стверджує, що математичні здібності Ади Лавлейс не були настільки високими, щоб вона могла самостійно розібратися у Аналітичній машині Беббіджа і зробити якийсь значний вклад у її розробку[27]. Існує гіпотеза, що Беббідж спеціально використовував Аду (яка, з одного боку, дійсно цікавилася наукою, а з іншого, мала харизму і була єдиною донькою Байрона, через що до неї завжди була прикута суспільна увага) щоб розрекламувати свій проєкт Аналітичної машини, і переконати парламент виділити гроші на її створення[28]. На думку цих авторів, негативними наслідками цього возвеличення є, по-перше, недостатня увага до реальних жінок того часу, чия роль у науці була значно вищою (наприклад, Мері Сомервілль, наставниці Лавлейс), а по-друге — використання Ади Лавлейс представниками індустрії програмування як своєрідного маскоту, яким можна приховувати реальні проблеми з недостатньою представленістю у ній жінок[27].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Stein D. Ada: A Life and a LegacyMIT Press, 1985.
  2. https://www.fourmilab.ch/babbage/sketch.html
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. а б Архів історії математики Мактьютор
  5. а б SNAC — 2010.
  6. Encyclopædia Britannica
  7. The Calculating Passion of Ada Byron — 1986. — 153 p. — ISBN 0208021191
  8. а б http://www.biography.com/people/ada-lovelace-20825323
  9. а б в г д е Kindred Britain
  10. Lundy D. R. The Peerage
  11. а б в г д е ж и к л м н п р с т Untangling the Tale of Ada Lovelace(англ.)
  12. Letter to Murray, Ravenna, October 8, 1820
  13. а б в The early mathematical education of Ada Lovelace(англ.)
  14. My inspiration: Chris Riddell on Ada Lovelace(англ.)
  15. Ada Lovelace(англ.)
  16. Computer science: Enchantress of abstraction(англ.)
  17. Ada Augusta Byron at thePeerage.com
  18. KING, Ada, Countess of Lovelace (1815-1852) a.k.a. Ada Byron(англ.)
  19. “My Dear Mrs. Somerville”: Ada Lovelace on Motherhood + Math(англ.)
  20. GRO Register of Deaths: December 1852 1a * MARYLEBONE – Augusta Ada Lovelace
  21. Baum 1986 pp. 99–100
  22. Menabrea, Luigi Federico; Lovelace, Ada. Sketch of the Analytical Engine invented by Charles Babbage... with notes by the translator. Translated by Ada Lovelace. 
  23. Ada Lovelace: A Simple Solutionto a Lengthy Controversy(англ.)
  24. Computing Machinery and Intelligence(англ.)
  25. Ada Lovelace Day(англ.)
  26. Невероятные приключения Лавлейс и Бэббиджа(рос.)
  27. а б LESS (AND MORE) THAN MEETS THE EYE(англ.)
  28. Charles and Ada: A tale of genius or of exploitation?(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]