Роговцева Ада Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ада Роговцева)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ада Роговцева
Ада Роговцева на ювілейному вечорі в Києві. 2017
Ада Роговцева на ювілейному вечорі в Києві. 2017
Народилася 16 липня 1937(1937-07-16)[1] (84 роки)
Глухів, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Національність українка
Громадянство
Діяльність акторка театру, кіноакторка, акторка
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки
Роки діяльності з 1956 — тепер. час
Чоловік Костянтин Степанков (1928—2004)
Діти
  • Костянтин (1962—2012)
  • Катерина (1972)
Звання
Народний артист СРСР— 1978 Народний артист УРСР— 1967 Заслужений артист УРСР— 1960
IMDb nm0737385
Нагороди та премії

CMNS: Ада Роговцева у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

А́да Микола́ївна Ро́говцева (Рогове́ць; нар. 16 липня 1937, Глухів, Чернігівська область (нині Сумська область), УРСР, СРСР) — українська акторка театру та кіно. Народна артистка УРСР (1967), Народна артистка СРСР (1978). Герой України (2007). Дружина українського актора Костянтина Степанкова (Волощука).

Серед нагород акторки — чотири театральні премії «Київська пектораль» за найкращу жіночу роль у виставах «Дама без камелій» (1993), «Обдурена» (1997), «Схоже на щастя» (2015), а також за видатний внесок у театральне мистецтво (2004). Лауреат кінопремії «Золота дзиґа» за визначний внесок у вітчизняне кіномистецтво (2020). Ада Роговцева входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася у Глухові Чернігівської області УРСР (1939 року Глухівський район було передано до складу Сумської області). Батько, Микола Іванович Роговцев, мав дві вищі освіти, закінчивши індустріальний і сільськогосподарський інститути, до війни працював в НКВС. Мати, Ганна Митрофанівна Зайковська, за фахом агроном[3].

Навчалася в школі № 10 у Полтаві, з 1954 по 1959 рік — у Київському театральному інституті імені Івана Карпенка-Карого.

З 1958 року — артистка Київського національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки, де пропрацювала понад 35 років.

Після відходу з Київського національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки гастролює з концертними програмами та камерними театрами. У Київському академічному театрі драми і комедії на Лівому березі грає у виставах «Рожевий міст» та «Вася повинен зателефонувати», які поставила донька Роговцевої Катерина Степанкова.

Марина та Петро Порошенко, Андрій Парубій, Ада Роговцева та інші діячі під час мітингу на підтримку Петра Порошенка на президентських виборах 2019

Професор Національного університету культури, викладає в Київському театральному інституті ім. І. К. Карпенка-Карого. Одна з учениць Ади Миколаївни, Галина Кияшко — досить відома українсько-нідерландська акторка, телеведуча, фотомодель.

Від 1967 року — членкиня КПРС, більш ніж 20 років була членкинею партбюро, її обирали секретаркою парткому театру й делегаткою XXVII з'їзду КПРС.

Є членкинею Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016).[4]

Театральні роботи[ред. | ред. код]

Ролі в театрі:

Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки
  • 1959 — Поля Вихрова — «Юність Полі Вихрової», за романом Леоніда Леонова «Русский лес»
  • 1959 — Альонушка — «Товариші романтики», за п'єсою М. А. Соболя
  • 1959 — Машенька — «Машенька», за п'єсою А. Н. Афіногенова
  • 1960 — Вера — «Останні», за п'єсою М. Горького
  • 1962 — Ірина — «Перед вечерею», за п'єсою В. С. Розова
  • 1962 — Медсестра — «Палата», за п'єсою С. І. Альошина
  • 1963 — Наташа — «На дні», за п'єсою М. Горького
  • 1963 — Альона — «Поворот ключа», за п'єсою М. Кундери
  • 1963 — Валя — «Київський зошит», за п'єсою В. Н. Собка
  • 1963 — Женя — «Іду на грозу», за романом Д. О. Граніна
  • 1964 — Майка — «Платон Кречет», за п'єсою О. Є. Корнійчука
  • 1964 — Наташа — «104 сторінки про кохання», за п'єсою Е. С. Радзинського
  • 1965 — Соня — «Далекі вікна», за п'єсою В. Н. Собка
  • 1965 — Таня — «Хто за? Хто проти?», за п'єсою П. А. Загребельного
  • 1966 — Варюха — «Піднята цілина» за романом М. О. Шолохова
  • 1966 — Ірина — «Сьогодні і щодня», за повістю В. Ю. Драгунського
  • 1966 — Ліка Мізинова — «Насмішливе моє щастя», за п'єсою Л. Малюгіна
  • 1966 — Даша — «Ходіння по муках», за романом О. М. Толстого
  • 1967 — Гелена Модлевська — «Варшавська мелодія», за п'єсою Л. Зоріна (у цій ролі виходила на сцену понад 700 разів)
  • 1967 — Лізетта — «Шлюб за конкурсом», за п'єсою К. Гольдоні
  • 1969 — Мухіна — «Справедливість — моє ремесло», за п'єсою Л. А. Жуховицького
  • 1970 — Варя — «Розгром» за романом А. А. Фадєєва
  • 1971 — Клава — «Хтось повинен», за повістю Д. Граніна
  • 1971 — Долорес — «Камінний господар», за п'єсою Лесі Українки
  • 1973 — Лариса — «Безприданниця», за п'єсою О. М. Островського
  • 1974 — Наталія Миколаївна Гончарова — «Останні дні», за п'єсою М. Булгакова
  • 1975 — Тамара — «Вечірнє світло», за п'єсою А. Арбузова
  • 1975 — Валя — «Російські люди», за п'єсою К. Симонова
  • 1975 — Трубачова — «Дивний лікар», за п'єсою А. Софронова
  • 1976 — Саша — «Іванов», за п'єсою А. Чехова
  • 1976 — Сесилія — «Як важливо бути серйозним», за п'єсою О. Уайльда
  • 1978 — Гавриленкова — «Хазяйка», за п'єсою М. Гараєвої
  • 1979 — Леся Українка — «Сподіватися», за п'єсою Ю. Щербака
  • 1980 — Фрунова — «Прошу занести в стенограму», за п'єсою Р. Феденьова
  • 1980 — Раневська — «Вишневий сад», за п'єсою А. Чехова
  • 1981 — Анна — «Візаві», за п'єсою В. Врублевської
  • 1982 — Бланш — «Гравець», за романом Ф. Достоєвського
  • 1983 ? — Озе, Сольвейг, Жінка в зеленому, Інгрід, Анітра, Лікар у божевільні — «Пер Гюнт», літературно-музична композиція за драмою Генріка Ібсена, реж. Борис Ерін / Концертне виконання
  • 1983 — Філумена Мартурано — «Філумена Мартурано», за п'єсою Е. де Філіппо
  • 1984 — Фрося — «Пічка на колесі», за п'єсою Н. Семенової
  • 1985 — Віра — «Рядові», за п'єсою А. Дударєва
  • 1985 — Юлія — «Покликання», за п'єсою В. Врублевської
  • 1986 — Матінка Кураж — «Матінка Кураж та її діти», за п'єсою Б. Брехта
  • 1987 — Сестра Крисчед — «А цей випав з гнізда», за п'єсою Д. Вассермана, за романом Кена Кізі «Пролітаючи над гніздом зозулі»
  • 1987 — Естер — «Священні чудовиська», за п'єсою Ж. Кокто, реж. Роман Віктюк
  • 1988 — Патриція — «Перламутрова Зінаїда», за п'єсою М. Рощина
  • 1992 — Паола — «Дама без камелій», за п'єсою Т. Реттігана, реж. Роман Віктюк
  • 1992 — Лаура Верньє — «Загадка дому Верньє» А. Крісті, за п'єсою Р. Тома, реж. Н. П. Батуріна
  • 1992 — Бенефіс «Благо — дарю!…», за мотивами п'єс Анатолія Дяченка, реж. Костянтин Степанков
  • 1993 — Аркадіна — «П'ять пудів кохання», за п'єсою А. П. Чехова «Чайка», реж. Е. Митницький
  • 1997 — Норма Десмонд — «Бульвар Сан-Сет», за п'єсою Чарльза Брекета, Біллі Уайльдера и М. Маршала-мол, реж. Роман Віктюк
Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»
  1. 1995 — «Не боюсь сірого вовка» за п'єсою «Хто боїться Вірджинії Вулф?» Е. Олбі; реж. Андрій Жолдак — Марта-Джордж
  2. 2009 — «Будьте як вдома» Ж. Шевре; реж. Катерина Степанкова — Моріон Дюпре
  3. 2014 — «Схоже на щастя» П. Пальмада та К. Дютюрона; реж. Катерина Степанкова — Клод
«ТеатрДом» (Санкт-Петербург)
  1. 2000 — «Голу́бки» за п'єсою «Найдавніша професія» Поли Вогіл; реж. В'ячеслав Долгачов — Ліліан
  2. 2004 — «Мій коштовний скарб» В. Вербіна; реж. Борис Мільграм
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
  1. 2003 — «Варшавська мелодія — 2» за п'єсою Л. Зоріна; реж. Ігор Афанасьєв — Гелена
  2. 2007 — «Якість зірки» за п'єсою Ноела Кауарда; реж. Олексій Лисовець — Примадонна
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
  1. 2009 — «Рожевий міст» за романом «Мости округу Медісон» Р. Дж. Уоллера; реж. Катерина Степанкова — Франческа Джонсон
  2. 2010 — «Вася повинен зателефонувати» за п'єсою «Прогулянка в Лю-Бльо» Катерини Рубіної; реж. Катерина Степанкова — Рута
StageRC (Лондон)
  1. 2018 — «Якого дідька!» І. Іоаннесян, Н. Болтянської; реж. А. Маньковська — Анна Андреевна

Фільмографія[5][ред. | ред. код]

Рік Ф/с* Назва Роль Країна Примітки
1956 ф Кривавий світанок Гафійка
Коли співають солов'ї Мар'яна
Павло Корчагін Христина
1958 Прапори на баштах Оксана Литовченко
1959 Кінець Чирви-Козиря Оксана
Коли починається юність
1960 Летючий корабель Оленка
1961 Лісова пісня Польова русалка
1970 Важкий колос Дар'я
Салют, Маріє! Марія
1971 Лише три тижні
Камінний господар Донна Анна
1972 Приборкання вогню Наталія Башкирцева
19731983 с Вічний поклик Анна Кафтанова
1976 Хвилі Чорного моря Тетяна Іванівна
1978 Дівчинко, хочеш зніматися в кіно? Віра Федорівна, мама Інги
Діти як діти Таня, мама Дмитра
Море Віра Галузо
Напередодні прем'єри Ксенія Павлівна
1979 Літні канікули
Осіння історія Анна Георгіївна Зорина, завідувачка МІСЬКВНО
Поема про крила Юлія Туполева
1980 Київські зустрічі Марія
Сімейне коло Тетяна Михайлівна Сомова
Розплата Ганна Корякіна
ф Овід Джулія
1981 ф Було у батька три сини Мати
1983 Висока проба Ольга
ф Останній доказ королів Естер Тавнсенд, секретар президента США
1986 Мама, рідна, любима... Доктор
В одне єдине життя Ірина
1991 Сімнадцять лівих чобіт Тетяна Сергіївна, мати Альоші
1992 Чотири листи фанери Мати Богдана Мазепи Україна
1998 Два місяці, три сонця Мати Олексія
2002 Завтра буде завтра Марія Антонівна, директор дитбудинку
2003 Ніро Вульф і Арчі Гудвін
2004 Зимовий роман Ніна
Вони танцювали одну зиму мати Андрія Росія
ф 32 грудня Маргарита Миколаївна
За два кілометри від Нового року Ада
2005 Полювання на Ізюбря Мати Ірини
Летюча миша бабуся
2006 Квіти для снігової королеви Жанна Семенівна
Утьосов. Пісня довжиною у життя Олена, дружина Утьосова, у зрілому віці
Дев'ять життів Нестора Махна Євдокія Махно Україна, Росія
Інфант
Мій генерал
Щастя за рецептом бабуся Євгенія Веніамінівна Росія
2007 ф Чоловіча інтуїція Кирилова мати
Оплачено смертю Аврора Морозова
2008 с Єрмолови Семен Сорока Україна 60 серій
ф Тарас Бульба Тарасова дружина Україна, Росія
ф Адмірал Ганна Тімірьова у старості Росія
2011 Вогні притону Любина мати Україна
2012 с Особисте життя слідчого Савельєва Ангеліна Степанівна 32 серії
Свідок Женя Євгенія Сакевич-Даллас озвучення
2014 с Дворняжка Ляля Євгенія Черкасова
2016 с Я кохаю свого чоловіка Поліна Штрауб 4 серії
2018 с Обручка з рубіном Катерина Добровольська 95 серій
2019 ф 11 дітей з Моршина Директорка музею
2020 ф Віддана Княжна [6]
с Сага Богдана Козак (в старості) [7]
с Перші ластівки. Залежні Надія Іванівна [8]
Н/д** ф Казка старого мельника Мати Адама

*ф — фільм, с — серіал.

** Н/д — не дано (початково фільм мав вийти в український прокат 16 квітня 2020 року, але через пандемію коронавірусу прем'єру перенесли на невизначену дату.)

Книги[ред. | ред. код]

Громадянська позиція[ред. | ред. код]

Ада Роговцева, Марина Порошенко і Петро Порошенко. Київ, НАДТ імені Івана Франка, 2017-12-01

Патріотка України. Під час російсько-української війни активно допомагала бійцям АТО, виступала з концертами перед воїнами АТО, організовувала збір коштів на шпиталь для українських військових і зібрала 52 тисячі на лікування поранених, за що у вересні 2015 в Росії проти неї було порушено кримінальну справу[9]. Оголошена в Росії персоною нон ґрата[10]. Після ув'язнення Росією Олега Сенцова записала відеозвернення[11] із закликом до усіх допомогти його звільненню.

2016 року взяла участь у зйомці для благодійного календаря «Щирі. Спадщина», присвяченого українському народному костюму та його популяризації. Проєкт було реалізовано зусиллями ТЦ «Домосфера» та комунікаційної агенції Gres Todorchuk. Усі кошти від реалізації календаря було направлено на допомогу українським музеям, зокрема Музею народної творчості Михайла Струтинського та Новоайдарському краєзнавчому музею[12][13].

Підтримала Порошенка на виборах Президента 31 березня 2019 р.[14][15]

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Найвідоміші жінки давньої та сучасної України
  3. РОГОВЦЕВА Ада Николаевна. 2010-09-19. Процитовано 2016-07-16. 
  4. Указ Президента України від 23 грудня 2016 року № 575/2016 «Про склад Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка»
  5. Фільмографія Ада Роговцева - інформація про Ада Роговцева - Kino-teatr.ua. kino-teatr.ua. Процитовано 2020-11-17. 
  6. karavan.ua https://karavan.ua/kultura/kino/viddana/ Пропущений або порожній |title= (довідка). Процитовано 2020-11-18. 
  7. «Сага»: Історія, показана через призму родини. www.golos.com.ua (uk). Процитовано 2020-11-18. 
  8. «Повний переворот сюжету». Яким буде новий сезон Перших ластівок. web.archive.org (uk). Процитовано 2020-11-18. 
  9. Роговцева розповіла, чому росіяни завели на неї кримінальну справу
  10. Ада Роговцева: не буду больше пересекать границу Украины и России
  11. https://www.youtube.com/watch?v=HfQXYBFdSEk
  12. В Польщі презентують фотовиставку українських національних костюмів. «Укрінформ». Процитовано 4 червня 2021. 
  13. Українські зірки допомагають косівському Музею народної творчості Михайла Струтинського. «Галицький кореспондент». Процитовано 4 червня 2021. 
  14. Роговцева стала довіреною особою Порошенка на виборах. Українська правда. 23 лютого 2019. Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 6 червня 2021. 
  15. «Солідарність»(інформбюлетень), лютий 2019, ст.6 правий кут зверху
  16. Указ Президента України 22 серпня 2002 року № 745
  17. Указ Президент України від 16.01.2009 № 26/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
  18. Указ Президент України від 21.07.1997 № 659/97 «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»
  19. Указ Президента Российской Федерации от 09.07.2007 № 858. Архів оригіналу за 02.04.2015. Процитовано 02.02.2016. 
  20. Ющенко присвоїв Аді Роговцевій звання Герой України
  21. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
  22. Указ Президента України від 7 вересня 2017 року № 266/2017 «Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2017 року»

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]