Адемір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Адемір
Ademir.jpg
Особові дані
Повне ім'я Адемі́р Ма́ркес де Мене́зес
порт. Ademir Marques de Menezes
Дата народження 8 листопада 1922(1922-11-08)
Місце народження Ресіфі, Бразилія Бразилія
Дата смерті 11 травня 1996(1996-05-11) (73 роки)
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1937—1942
1942—1945
1946—1947
1948—1955
1956
Бразилія «Спорт Ресіфі»
Бразилія «Васко да Гама»
Бразилія «Флуміненсе»
Бразилія «Васко да Гама»
Бразилія «Спорт Ресіфі»
 ? (?)
? (?)
? (?)
? (?)
? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1945—1953 Бразилія Бразилія 39 (32)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Адемі́р Ма́ркес де Мене́зес (порт. Ademir Marques de Menezes; * 8 листопада 1922 Віла-де-Біко-ду-Мокотоломбо — † 11 травня 1996 Ріо-де-Жанейро) — бразильський футболіст, найкращий бомбардир збірної Бразилії на Чемпіонаті світу з футболу 1950 року.

Клубна футбольна кар'єра[ред.ред. код]

Прийшов у футбол у віці 14 років. Спершу Адемір виступав на юнацькому рівні в чемпіонаті штату Пернамбуко за команду «Спорт Ресіфі», де до ради директорів входив його батько Антоніо Родріґес, полковник у відставці. З командою у 1939, 1940 та 1941 роках Адемір ставав чемпіоном змагань. Серед інших футболістів юнак-мулат виділявся чудовою стартовою швидкістю й «реактивними» проривами з м'ячем, яких бразильці називали англійським словом «раш».

Разом зі збірною штату Пернамбуко, у 1942 році Адемір поїхав у турне по Бразилії. Під час мандрівки збірна зустрічалась у матчах з найсильнішими клубами країни. І на диво самих організаторів товариських зустрічей, у 16 іграх збірна штату здобула 10 перемог. Найбільш феєричним вийшов матч з клубом Васко да Гама. На початку гри збірна штату Пернамбуко програвала 0:3. Однак завдяки чотирьом голам Адеміра, збірній вдалось перемогти Васко да Гама з рахунком 5:4.

Після матчу власники переможеного клубу не могли надивуватися майстерністю нападника і того ж 1942-у Адемір перейшов до Васко да Гама. Тоді він став першим бразильським футболістом, який отримав гроші за перехід до нової команди. У Васко він грав три роки і за цей час до своїх титулів додав ще одне звання чемпіона штату, але тепер вже не Пернамбуко, а Ріо. Його команда здобула на вершині своєї популярності у 1945 році. У тому чемпіонаті Васко не програла жодного матчу.

У 1946-у Адемір на два роки перейшов до іншого клубу з Ріо-де-Жанейро — Фламенго. І вже разом з ним став чемпіоном штату Ріо. Тоді нападник був справжнім лідером своєї команди, яка обігрувала завдяки його голам обох своїх головних конкурентів — і «Васко да Гама», і «Ботафогу».

А у 1948 році Адемір знову повернувся до Васко да Гама й грав тут до 1955-го, тобто до кінця своєї професійної футбольної кар'єри. У складі команди він 1948 року ставав клубним чемпіоном Південної Америки, ще тричі вигравав чемпіонат штату Ріо, а у 1949 та 1950 роках ставав найкращим бомбардиром у чемпіонаті штату. На його рахунку було відповідно 30 і 25 голів.

Збірна і Чемпіонат світу 1950 року[ред.ред. код]

За національну збірну Адемір виступав з 1945 року. 21 січня він вперше вийшов у її футболці в матчі з Колумбією. Починав грати на позиції лівого нападника, а згодом тренер став використовувати його на позиції центрального форварда.

У 1949 році разом зі збірною Адемір став чемпіоном Південної Америки. Він вважався настільки небезпечним гравцем у ті часи, що команди-суперники були змушені для його «нейтралізації» залучати окремого центрального захисника.

Найбільшу славу нападник здобув на домашньому Чемпіонаті світу 1950 року. Адемір Маркес де Менезес тоді забивав голи у кожному матчі й заслужено став найкращим бомбардиром. Щоправда завдячувати цьому він міг своїм колегам-захисникам, які віддавали чудові передачі. Нападнику залишалося тільки їх замикати. Та над одним з голів у грі з іспанцями Адемір справді «попотів». У боротьбі з захисником Паррою він виборов собі контроль над м'ячем і раптово вдарив з льоту по воротах. Воротар Рамальєтс спробував врятувати свою збірну та навіть не зумів торкнутися до шкіряної кулі.

Попри звитяги, у головному, фінальному матчі, бразильці програли Уругваю 1:2. Поразка стала величезним горем для насленення всієї країни. Але відзначення Адеміра золотим бутсом все ж стало ложкою меду в бочці дьогтю. Гравець відзначався вмінням використовувати свої моменти, а його співвітчизник Діді порівнював з Адеміром француза Жюста Фонтена. Про обох нападників Діді говорив, що «це особи, які реалізовують дев'ять із десяти гольових моментів».

Наприкінці 40-х і на початку 50-х припала найбільша популярність Адеміра у Бразилії. Вона була настільки великою, що його іменем бразильці називали своїх новонароджених дітей. З таким іменем виріс і син бразильського захисника Домінгоса да Гії. У 1974 році Адемір да Гія брав участь у чемпіонаті світу 1974 року.

Відомо, що під час чемпіонату світу 1950 року до тренера збірної Бразилії Флавіо Кости прибіг чоловік й став просити, аби той відпустив з табору Касадас-Педрас Адеміра на кілька годин. Чоловік пояснив, що його сину терміново потрібна операція. А на неї він не хоче погоджуватись, доки не побачить Адеміра. Флавіо Коста зробив виняток і відпустив свого нападника з табору бразильців, аби той зустрівся з впертим малим фанатом. Вочевидь, зустріч відіграла позитивну роль і операція пройшла цілком успішно.

Адемір готувався і до участі в Чемпіонаті світу 1954 року. Та зіграти йому завадила травма. Після неї гравець вирішив завершити виступи за збірну. Останнім для нього став матч із Мексикою 15 березня 1953 року.

Завершення кар'єри і післяфутбольне життя[ред.ред. код]

У 1956 році Адемір повернувся до аматорського клубу «Спорт Ресіфі», в якому починав свою кар'єру. Тут він провів декілька ігор, але через погану форму був змушений зовсім завершити кар'єру.

До 1967-го Адемір пробував себе у тренерській діяльності, працював у клубі Васко да Гама, але згодом почав працювати в журналістиці. Колишній футболіст дописував до газет Ріо-де-Жанейро, а також працював футбольним коментатором на «Радіо Мауа». Помер один з найкращих бразильських нападників 1996-го у віці 73-х років.

Джерела[ред.ред. код]