Адемір да Гія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Адемір да Гія
Адемір да Гія
Адемір да Гія у 2012 році
Особисті дані
Народження 3 квітня 1942(1942-04-03) (78 років)
  Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Зріст 180 см
Вага 74 кг
Громадянство Flag of Brazil.svg Бразилія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1952-1956
1956–1960
Бразилія «Керес»
Бразилія «Бангу»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1960–1961 Бразилія «Бангу» 59 (14)
1961–1977 Бразилія «Палмейрас» 901 (153)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1965–1974 Бразилія Бразилія 12 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Адемір да Гія (порт. Ademir da Guia, нар. 3 квітня 1942, Ріо-де-Жанейро) — бразильський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Більшу частину кар'єри провів у «Палмейрасі».

Адемір, син іншого відомого гравця Домінгоса да Гії та племінник Ладіслау да Гії. Від батька, відомого як «Божественний учитель», Адемір заробив своє прізвисько — «Божество»[1]. Рекордсмен клубу «Палмейрас» за кількістю проведених матчів — 901 гра; за кількістю голів (153) займає 3-е місце в історії «Палмейраса». У 1986 році він отримав бюст на алеї слави «Палмейраса»[1]. Після завершення кар'єри гравця став політиком. У грудні 2003 року отримав звання почесного громадянина штату Сан-Паулу[2].

За версією IFFHS займає 34 місце серед найкращих гравців Південної Америки XX століття. У 2008 році увійшов до Зали Слави бразильського футболу[3].

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Адемір народився 3 квітня 1942 року в Бангу, західному передмісті Ріо-де-Жанейро[4] у родині футболіста Домінгоса да Гії. Там же він почав грати у футбол. Він почав свою кар'єру у віці 10-ти років, у молодіжному складі клубу «Керес». У 1956 році він перейшов в клуб «Бангу», куди потрапив завдяки тренеру Моасіру Буено, колишньому партнеру Домінгоса за виступами за «Бангу»[4]. У 1957 році Адемір, разом з молоддю Бангу, посів третє місце в молодіжній першості Ріо-де-Жанейро, а через рік Адемір з командою виграв срібні медалі[4]. У 1959 році «Бангу» став чемпіоном молодіжної першості Ріо, і рада клубу прийняла рішення перевести 4-х молодих гравців команди в основний склад[4], серед яких був і да Гія.

Адемір да Гія у 1974 році.

З 1960 році Адемір почав грати за основний склад «Бангу», і в тому ж році він став грати у складі молодіжної збірної штату Ріо-де-Жанейро[1]. Свій перший гол за команду він забив 19 червня 1960 року у ворота «Атлетіко Мінейро» у товариській грі[5], але потім довго не міг відзначитися через малу кількість хвилин, проведених на полі. Свій наступний гол він забив тільки 19 січня 1961 року, вразивши ворота «Ферровіаріо», а потім забив ще один м'яч у цій грі[5]. 3 лютого 1961 року Адемір зробив свій перший і єдиний хет-трик у кар'єрі, тричі забивши у ворота ССА[5]. У серпні 1961 року Адемір підписав свій перший професійний контракт[4]. Всього за «Бангу» Адемір забив 12 голів.

«Палмейрас»[ред. | ред. код]

У 1961 році Адемір перейшов в «Палмейрас», який заплатив 6 млн крузейро за трансфер гравця, в останній момент «перехопивши» його в «Флуміненсе»[6]. Після цього головний тренер «Фламенго» Мануель Флейтас Соліч заявив, що «ціна яку ви за нього заплатили, не варта і однієї з його ніг»[4]. Він дебютував у складі команди 10 грудня 1961 року в товариській грі з клубом «Промека», що завершилась на користь «Палмейраса» (2:0). За іншою версією, він дебютував у складі команди 8 квітня 1962 року в матчі «Палмейраса» і змішаної збірної міста Санта-Барбара-д'Уесті, в якому «Вердао» програв 2:4, а сам Адемір провів на полі лише 12 хвилин, після чого отримав травму і не зміг продовжити матч[7]. За третьою версією, його дебют відбувся 22 лютого 1962 року в матчі з «Корінтіансом», що завершився перемогою «Вердао» 3:1[8]. Свій перший м'яч за клуб він забив 15 квітня 1962 року у ворота клубу «Інтернасьйонал Лімейра», в матчі, який Палмейрас програв 2:4[5].

Перші два роки в клубі Адемір, в основному, виходив на поле з лави запасних. Лише в 1963 році він завоював місце в основному складі команди, і допоміг клубу виграти чемпіонат штату Сан-Паулу, а також був визнаний кращим гравцем турніру[9]. У 1965 році Адемір виграв з клубом турнір століття Ріо-де-Жанейро і турніру Ріо-Сан-Паулу. Через рік переміг у чемпіонаті Сан-Паулу, а в 1967 році виграв Кубок Бразилії і Кубок Роберто Гомеса Педрози. На початку і в середині 1970-х років Адемір з «Палмейрасом» виграв 3 титули чемпіона штату і два звання чемпіона Бразилії, в рік виграшу першого з них, Адемір отримав «Срібний м'яч» кращому півзахиснику чемпіонату[1]. Останній матч за «Палмейрас» він провів 18 вересня 1977 року, в якому його клуб програв 0:2 «Корінтіансу», а сам Адемір був замінений після першого тайму[10] через проблеми з диханням, якими страждав наприкінці кар'єри[1]. Всього за «Палмейрас» Адемір провів 901 матч, з них клуб виграв 509 ігор, 234 матчі закінчилися внічию і 158 матчу клуб програв. Він забив 153 голи[6].

« Без Адеміра да Гії „Палмейрас“ був би менше „Палмейрасом“ «

Рубенс Мінеллі[4]

22 січня 1984 року був проведений прощальний матч Адеміра[11], в якому «Палмейрас» грав з командою друзів Адеміра да Гії[7].

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

Адемір (третій праворуч) у складі збірної Бразилії в матчі за 3-е місце на чемпіонаті світу 1974 року

Незважаючи на успішний виступ в клубах, в збірну Бразилії Адемір тривалий час не викликався. Лише в 1965 році Вісенте Феола запросив Адеміра на кілька товариських ігор. Він дебютував у складі національної команди 2 червня 1965 року у матчі із збірною Бельгієї, який бразильці виграли 5:0[12], а потім провів 4 гри. Однак Адемір так і не зміг витіснити зі складу Жерсона, якого дуже любила бразильська преса[4], через це Адемір не виступав за національну команду 9 років — з 7 вересня 1965 року (матч з Уругваєм) по 31 березня 1974 року (матч з Мексикою).

Адемір планувався Жоаном Салданьєю на поїздку на чемпіонат світу 1970 року, проте перед турніром цей наставник полишив збірну, а його наступник Маріо Загалло «відчепив» Адеміра від поїздки на «мундіаль»[1]. У 1974 році Адемір таки поїхав у складі національної команди на чемпіонат світу у ФРН. Дружина Адеміра перша дізналася з новин про включення чоловіка до складу команди і з радістю подала йому цю новину, коли він їв, однак Адемір лише сумно посміхнувся і продовжив трапезу[1]. На мундіалі він провів 1 гру, 6 липня зігравши у матчі за 3-є місце зі збірною Польщї, в якому бразильці програли 0:1. При цьому сам Адемір, який не розраховував, що вийде в складі з Польщею, дізнався про вибір тренера за кілька годин до гри, коли обідав у їдальні, споживаючи другу порцію десерту[4]. Ця гра стала останньою для Адеміра у складі національної команди. Всього за збірну він провів 12 ігор[13].

Подальше життя[ред. | ред. код]

Завершивши кар'єру гравця, Адемір став тренером, працюючи у футбольній школі «Палмейраса»[1].

Адемір також був депутатом міста Сан-Паулу з 2004 по 2008 рік, набравши на виборах, в жовтні 2003 року 27541 голос. У 2008 році він зробив спробу переобратися, але вона закінчилася невдачею: Адемір набрав тільки 17009 голосів[11]. У 2005 році він виступив із скаргою про те, що співробітники управління кабінету міста Сан-Паулу отримують гроші, які використовувалися чиновниками адміністрації для особистих потреб[14].

Адемір (ліворуч) разом з президентом Бразилії Луїзом Інасіу Лула да Сілвою тримає футболку «Палмейраса». 2004 рік.

14 березня 2009 року Адемір грав у матчі уряду Сан-Паулу, і надів майку клубу «Сан-Паулу», що викликало бурхливі відгуки у середовищі вболівальників. Однак сам Адемір сказав, що немає причин воювати поза межами футбольного поля, і вболівальники повинні зрозуміти це[15]: «колись футболісти грали за футболку, але тепер, коли контракти на мільйони доларів, це залишилося в минулому»[16].

Досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

Особисті[ред. | ред. код]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Адемір одружений, у нього є син, Адемір да Гія Жуніор, який грав у молодіжному складі«Палмейраса»[17].

Зараз Адемір з дружиною живе в районі Пердізіс у Сан-Паулу[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и Стаття futebolamadordeminas.com
  2. Профіль на palestrinos.sites.uol.com.br
  3. Стаття на jcorreiodopovo.com.br. Архів оригіналу за 10 серпень 2016. Процитовано 27 жовтень 2016. 
  4. а б в г д е ж и к Стаття blogspot.com
  5. а б в г Всі голи Адеміра
  6. а б Стаття на futblog.com.br[недоступне посилання з лютого 2019]
  7. а б Стаття на pontoverde.com.br[недоступне посилання з лютого 2019]
  8. Ademir da Guia faz aniversário!
  9. Стаття на uol.com.br
  10. а б Ademir da Guia — o Divino
  11. а б Стаття на terceirotempo.ig.com.br. Архів оригіналу за 8 серпень 2009. Процитовано 27 жовтень 2016. 
  12. Brazil — Belgium. Архів оригіналу за 28 липень 2009. Процитовано 27 жовтень 2016. 
  13. Профіль на brasilnacopa. Архів оригіналу за 23 серпень 2007. Процитовано 27 жовтень 2016. 
  14. Ademir da Guia sai do PC do B e nega denúncias créditos. Архів оригіналу за 19 жовтень 2010. Процитовано 27 жовтень 2016. 
  15. Ademir da Guia: Não há motivo para polêmica[недоступне посилання з лютого 2019]
  16. Ademir da Guia ídolo do futebol brasileiro visita Paulínia
  17. Filho de Ademir da Guia faz tratamento no Palmeiras

Посилання[ред. | ред. код]