Аденозин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

{{речовина|зображення=Adenosin.луюов — нуклеозид, що складається з аденіну, з'єднаного з рибозою (рибофуранозою) β-N9-глікозидним зв'язком. Входить до складу деяких ферментів, АТФ та нуклеїнових кислот.[1]

Аденозин, як медіатор[ред. | ред. код]

Основиний тип рецепторів А1: гальмує активність аденілатциклази.

Антогоністи: кофеїн, теофелін(шоколад, чай), сечова кислота. Можуть формувати залежність.

Кількість аденозину збільшується при використанні багато енергії(АТФ), діє на рецептори та активується захисна реакція організму, втома.

При дії антагоністів, організм не відчуває втому та активується робота багатьох органів, але запаси енергії продувжують використовуватися, без поповнення і така довготривала дія призводить до виснаження.

При подагрі сечова кислота осідає в суглобах. та регулярно блокує аденозинові рецептори. Такі люди зачасту дуже активні та рідко відчувають втому.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. I.K. Morton; Judith M. Hall (6 грудня 2012). Concise Dictionary of Pharmacological Agents: Properties and Synonyms. Springer Science & Business Media. с. 106–. ISBN 978-94-011-4439-1. Архів оригіналу за 10 травня 2016. Процитовано 16 липня 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]