Адиктивна поведінка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Адикти́вна поведі́нка — вид девіантної (деструктивної) поведінки, що виникає в результаті нестримного бажання переживати надмірні емоції за допомогою штучної зміни свого психічного стану[1] (наприклад, зловживання: різними речовинами, що змінюють психічний стан людини, включаючно з алкоголем і тютюном), до того моменту, коли фіксується факт психічної і фізичної залежності.[джерело?] У класифікацію нехімічних адикцій увійшла також Інтернет-залежність. Комп'ютерна залежність розглядається як альтернативна форма адаптації деяких підлітків до життєвих умов, як засіб їх самореалізації та емоційно-психічної регуляції (див. віртуальна реальність).

Риси[ред. | ред. код]

М. Гріффітс[2] пропонує операційні критерії, які в сумі визначають залежність:

  •  пріоритетність (salience) — улюблена діяльність набуває першочергового значення і переважає в думках, почуттях і вчинках (поведінці);
  • зміна настрою (mood modification) — супроводжує заглиблення в діяльність (прикладами можуть служити стан емоційного підйому або, навпаки, набуття спокою при переході до улюбленого заняття);
  • толерантність (tolerance) — кількісне збільшення параметрів діяльності для досягнення звичного ефекту;
  • симптоми відміни (withdrawal symptoms) — виникнення неприємних відчуттів або фізіологічних реакцій при втраті або раптовому скороченню можливостей займатися улюбленою діяльністю;
  • конфлікт (conflict) — виникнення протистояння в різних формах і видах: конфлікти інтрапсихічні, міжособистісні (з оточуючими людьми), з іншими видами діяльності (робота, соціальне життя, хобі та інтереси);
  • рецидив (relapse) — повернення до улюбленої раніше діяльності, іноді після багаторічного абстинентного періоду.

Генеза[ред. | ред. код]

На процес утворення поведінкових порушень, в тому числі адиктивних розладів, може впливати досить велике коло культурних, економічних, соціальних, медичних, педагогічних чинників.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Психологія адиктивної поведінки (матеріали для самостійної роботи). Київ, 2016. С.7
  2. Коваль Т. В. Особливості міжособистісних взаємодій у підлітків, схильних і не схильних до розвитку комп'ютерної залежності [Архівовано 7 січня 2014 у Wayback Machine.](рос.)

Література[ред. | ред. код]

Статті[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]