Адиктивна поведінка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Адикти́вна поведі́нка — порушення поведінки, що виникає в результаті зловживання різними речовинами, що змінюють психічний стан людини, включаючи алкоголь і тютюн, до того моменту, коли фіксується факт психічної і фізичної залежності. У класифікацію нехімічних адикцій увійшла також Інтернет-залежність. Комп'ютерна залежність розглядається як альтернативна форма адаптації деяких підлітків до життєвих умов, як засіб їх самореалізації та емоційно-психічної регуляції (див. ще: Віртуальна реальність).

Риси[ред.ред. код]

М. Гріффітс[1] пропонує операційні критерії, які в сумі визначають залежність:

  •  пріоритетність (salience) — улюблена діяльність набуває першочергового значення і переважає в думках, почуттях і вчинках (поведінці);
  • зміна настрою (mood modification) — супроводжує заглиблення в діяльність (прикладами можуть служити стан емоційного підйому або, навпаки, набуття спокою при переході до улюбленого заняття);
  • толерантність (tolerance) — кількісне збільшення параметрів діяльності для досягнення звичного ефекту;
  • симптоми відміни (withdrawal symptoms) — виникнення неприємних відчуттів або фізіологічних реакцій при втраті або раптовому скороченню можливостей займатися улюбленою діяльністю;
  • конфлікт (conflict) — виникнення протистояння в різних формах і видах: конфлікти інтрапсихічні, міжособистісні (з оточуючими людьми), з іншими видами діяльності (робота, соціальне життя, хобі та інтереси);
  • рецидив (relapse) — повернення до улюбленої раніше діяльності, іноді після багаторічного абстинентного періоду.

Генеза[ред.ред. код]

на процес утворення поведінкових порушень, в тому числі адиктивних розладів, може впливати досить велике коло культурних, економічних, соціальних, медичних, педагогічних чинників.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]