Адокса мускусна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Адокса мускусна
Kwiat 001pl.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Черсакоцвіті (Dipsacales)
Родина: Адоксові (Adoxaceae)
Рід: Адокса (Adoxa)
Вид: Адокса мускусна
Біноміальна назва
Adoxa moschatellina
L.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Adoxa moschatellina
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Adoxa moschatellina
EOL logo.jpg EOL: 488744
IPNI: 148240-1
ITIS logo.jpg ITIS: 35347
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4207

Адо́кса му́скусна (Adoxa moschatellina) — багаторічна рослина родини Адоксових, відома також під народною назвою пижмачка.

Етимологія[ред.ред. код]

При цвітінні адокса видає слабкий мускусний запах, обумовлений присутністю ірідоїдних глюкозидів в квітках. Звідси походить видовий епітет — адокса мускусна. Назва «адокса» в перекладі з грецької означає «безславний» і вибрано К. Ліннеєм через дрібні, зеленуваті, малопомітні і швидко відцвітаючі квітки.

Опис[ред.ред. код]

Суцвіття Адокси мускусної

Невелика (заввишки 5−15 см) трав'яниста рослина з коротким білим кореневищем, з кількома двічі-трійчастим прикореневим і двома супротивними трійчастими стебловими листками.

Квітки зібрані по п'ять у верхівкові голівки і відрізняються за будовою в залежності від розташування квітки: верхівкова зазвичай 4-членна, актиноморфна, з двороздільною чашечкою, бічні зазвичай 5-членні (іноді 4 — або 6-членні), злегка зигоморфні і мають трироздільну чашечку. Тичинок 4, 5 або 6; вони прикріплені до вінцю і чергуються з його лопатями; тичинки розщеплені до основи надвоє, в результаті чого кожна половинка несе лише пів пиляка. Гінецей з 3-5 плодолистків з вільними стовпчиками і головчатими рильцями. Зав'язь напівнижня, 3 — 5-гніздова, з 1 насінням в кожному гнізді.

Плід — синкарпна кістянка. Цвіте адокса одна з перших навесні — у квітні — травні, зазвичай, ще до повного розпускання листя на деревах. Плоди дозрівають у червні. Насіння з маленьким зародком, розташованим у верхівки рясного ендосперму.

Екологія та поширення[ред.ред. код]

Нектарний диск, що знаходиться в основі тичинок, легко доступний маленьким короткохоботковим комахам, а після дощу, що прибиває квіти до землі, — також мухам, мурашкам і дрібним равликам. Збираючи нектар і пилок і стикаючись по черзі то з пиляками, то з приймочками, вони таким чином здійснюють запилення. За відсутності комах спочатку прямостоячі тичинки подовжуються і згинаються до приймочки, внаслідок чого відбувається самозапилення. Проте як перехресне, так і самозапилення не завжди призводить до утворення плодів і дуже часто, особливо в посушливих місцях, адокса розмножується тільки вегетативно кореневищем. Якщо все-таки плоди достигають, то до цього часу стебло слабшає, дугоподібно згинається, у верхній частині спірально закручується навколо своєї осі і плоди опиняються біля поверхні землі або води. Соковита м'якоть кістянок привертає увагу риб. Також плоди охоче поїдаються птахами, проте, оскільки вони дозрівають на початку літа, під час гніздування птахів, то не розповсюджуються на великі відстані.

Євразійсько-південноамериканський вид. Зростає в помірних областях Північної півкулі — в горах до альпійського поясу, на півночі — до арктичних областей і характерна для широколистяних і мішаних лісів, де вона зустрічається вздовж струмків і канав.

Використання[ред.ред. код]

В народній медицині вживали зібране восени коріння як ранозагоюючий та антисептичний засіб. Його водяним настоєм обмивали гнійні рани.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред. код]

Посилання[ред.ред. код]