Адольф Бергер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адольф Бергер
Народився 1 березня 1882(1882-03-01)[1][2]
Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина[1][2]
Помер 8 квітня 1962(1962-04-08)[1][2] (80 років)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[2]
Країна Flag of Austria.svg Австрія[1]
Flag of the United States.svg США[1]
Діяльність історик права, papyrologist, викладач університету
Заклад Римський університет ла Сапієнца
Ступінь докторський ступінь[1]
Членство Національна академія деї Лінчеї
Відомий завдяки: автор Encyclopedic Dictionary of Roman Law

Адольф Бергер (1 березня 1882, Львів — 8 квітня 1962, Нью-Йорк) — польський та американський історик римського права та романіст (фахівець з римського права), професор, іноземний член Національної академії деї Лінчеї (1954); вчений-енциклопедист.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Львові в єврейській сім’ї, виховувався в польських традиціях. У Львові закінчив класичну гімназію та юридичний факультет Університету (2 березня 1907 року отримав диплом доктора обох прав[3], отримав також спеціальну відзнаку — promotio sub summis auspiciis Imperatoris та коштовний перстень від австрійського цісаря за успіхи у навчанні).

В 1908 — 1909 роках на стипендію австрійського міністерства освіти продовжував юридичні студії у Берлінському університеті під керівництвом професорів Пауля М. Меєра (з юридичної папірології) та Бернхарда Кюблера.

Згодом Адольф Бергер повернувся до Львова і навіть думав про кар’єру адвоката, але відкинув цю ідею. Займався підготовкою своєї першої монографії про Dotis Dictio у римському праві (опублікована в Кракові 1910 року), писав рецензії та наукові статті з римського права для польських та німецьких видань[4].

1914 через неможливість отримати університетську посаду у Львові молодий вчений відправився до Рима, де в Університеті La Sapienza на правах доцента (libero docente) почав викладати римське право. Його інавгураційна лекція "L'indirizzo odierno degli studi di diritto romano" була прочитана 21 листопада 1914 року[5]. Бергер залишався в Римі до 1916 року. Після вступу Італії в Першу світову війну на боці Антанти (23 травня 1915), він змушений був залишити Рим та повернутися до Австрії.

В 1917 — 1918 роках А. Бергер служив в австрійській армії. Він брав участь в австро-італійській мирній конференції в листопаді 1918 року.

Після відновлення незалежності Польщі 1918 року Бергер не присвятив себе академічній кар’єрі. Він почав працювати на дипломатичній службі, і в період 1919 — 1938 років був на різних посадах в дипмісії Польщі у Австрії (юрисконсульт, аташе з питань культури та ін.). Весь цей час вчений не полишав займатися науковою діяльністю. Він готував до друку різні матеріали з римського права, в тому числі у 1911 — 1939 роках велику кількість статей для німецькомовної енциклопедії класичної старовини Паулі-Віссова[6]. Деякі з цих статей для Паулі-Віссова були не тільки ґрунтовними, але й значними за обсягом (наприклад, стаття «Інтердикти» у т. 9, «Юриспруденція» у т. 10, с. 1159-1200).

12 липня 1938 року Адольф Бергер одружився у Відні з Мальвою Штерені (Штереньї), оперною співачкою та викладачкою Віденської консерваторії[7]. Через деякий час після аншлюсу Австрії Німеччиною (березень 1938 року) А. Бергер разом з дружиною змушений був емігрувати до Франції. Тут вони проживали в Парижі, Тулузі та Ніцці.

Війна та важкі умови в Європі змусили вченого шукати притулку в Америці. Ще від 1938 року, перебуваючи у Відні, Адольф Бергер зав’язав листування із своїми родичами, котрі виїхали до США раніше. Досить тісно А. Бергер листувався із своїм племінником Зигмунтом Вільгельмом Бірнбаумом (це був син його брата Освальда, згодом — відомий математик, професор математики та статистики в Університеті Вашингтону). Вочевидь, родичі певною мірою допомогли подружжю Бергерів переїхати до США[8]. Позбавлений власної цінної бібліотеки та без грошей, вчений прибув з дружиною до Нью-Йорка 20 лютого 1942 року[9].

З проханням про допомогу з облаштуванням у США Бергер звертався також і до американського вченого єврейського походження, професора римського права в Колумбійському університеті в Нью-Йорку Артура Шиллера. Та проф. Шиллер не зміг йому допомогти[10].

В 1942 році Бергеру вдалося працевлаштуватися до École libre des hautes études (Вільної школи вищих досліджень), що була заснована у Нью-Йорку французькими та бельгійськими емігрантами (від 1950 року заклад називався Французьким університетом Нью-Йорка). Тут проф. Бергер викладав французькою мовою грецьку папірологію, римське право та візантистику до 1956/1957 навчального року. Він залишався викладачем юридичного факультету École libre des hautes études аж до своєї смерті.

Впродовж березня — червня 1948 року вчений працював у дослідницькій бібліотеці Думбартон О(у)кс, великому центрі візантійських студій у США; за результатами роботи ним було підготовлено низку досліджень.

Від 1952 і до свого останнього дня 70-річний Бергер викладав як запрошений професор римське право в міському коледжі Нью-Йорка (City College of New York).

У серпні 1959 під час перебування в Італії від серцевого нападу померла дружина вченого Мальва Бергер. Ця подія викликала значний занепад життєвих сил А. Бергера.

Сам Адольф Бергер помер 8 квітня 1962 року після нетривалої хвороби у санаторії Вест Хілл в Бронксі[11][12].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Вчений підготував декілька монографій (див. нижче). Значну увагу у своїй дослідницькій роботі А. Бергер приділяв написанню енциклопедичних статей на теми античності для різних видань. Він був співавтором для німецькомовної енциклопедії класичної старовини Паулі-Віссова (у 1911 — 1939 роках)[6].

Після переїзду до США Бергер співпрацював з редакціями Oxford Classical Dictionary (перше видання опубліковане 1949 року) та Oxford History of Legal Science. У 1955 — 1960 він також готував статті для Encyclopedia Americana[9].

На еміграції він також задумав і опублікував його найважливішу працю — Encyclopedic Dictionary of Roman Law. Енциклопедичний словник Бергера отримав чималу кількість позитивних рецензій. Словник став незамінним довідником для кожного фахівця з римського права, так само, як і для істориків та класичних філологів.

Праці[ред. | ред. код]

  • Berger A. Dotis Dictio w Prawie Rzymskiem / Adolf Berger. – Krakow: Nakladem Akademii Umiejetnosci, 1910. – 135 s.
  • Berger A. Die Strafklauseln in den Papyrusurkunden. Ein Beitrag zum gräko-ägyptischen Obligationenrecht, Leipzig-Berlin 1911.
  • Berger A. Zur Entwicklungsgeschichte der Teilungsklagen im klassischen römischen Recht. — Weimar, 1912. — X, 248 s.
  • Berger A. The Emperor Justinian's ban upon Commentaries to the Digest // Quaterly Bulletin of the Polish Institute of Arts and Sciences in America. — 1945. — № 3.
  • Berger A. Encyclopedic Dictionary of Roman Law (Transactions of The American Philosophical Society, Vol. 43, Part 2). — Philadelphia: The American Philosophical Society, 1953. Pp. 476. (reprint(ed) 1980, 1991)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #116130326 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в г https://www.jstor.org/stable/25776413
  3. H. Kupiszewski, J. Modrzejewski. Professor Adolf Berger in celebration of the fiftieth anniversary of his scientific activity, „The Journal of Juristic Papyrology” 1957–1958, t. 11–12, s. 191–194. — P. 191. Архів оригіналу за 9 січня 2019. Процитовано 9 травня 2022. 
  4. Докладно перелік публікацій Бергера за цей період можна переглянули у виданні: Krzysztof Szczygielski. Prawa antyczne w piśmiennictwie polskim w latach 1900–1945, Wyd. Temida 2, Białystok 2020, ss. 311.
  5. Matthew M. Fryde. Adolf Berger 1882–1962 // The Polish Review Vol. 7, No. 3 (Summer, 1962), pp. 3-15. — P. 6. Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 27 квітня 2022. 
  6. а б див.: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft/Register/Adolf Berger [Архівовано 27 квітня 2022 у Wayback Machine.]
  7. Jońca M. "Przyjazny cudzoziemiec": ucieczka i długa droga Adolfa Bergera do Stanów Zjednoczonych (1938-1942), „Zeszyty Prawnicze” 11.1 (2011), s. 117-134. — S. 121.
  8. Про це свідчать узагальнення листування з архіву Зигмунта Вільгельма Бірнбаума, зроблені його дочкою Енн Бірнбаум (фонди Зигмунта Вільгельма Бірнбаума зберігаються у Бібліотеці Вашингтонського університету). Папери Зигмунта Бірнбаума та узагальнення Енн Бірнбаум містять чимало цінної інформації про віхи життя Адольфа Бергера як у Європі, так і у США, див.: Ann Birnbaum's notes on the Zygmunt William Birnbaum Papers [Архівовано 19 квітня 2022 у Wayback Machine.] // UW Libraries
  9. а б Matthew M. Fryde. Adolf Berger 1882–1962 // The Polish Review Vol. 7, No. 3 (Summer, 1962), pp. 3-15. — P. 11.
  10. Jońca M. "Przyjazny cudzoziemiec": ucieczka i długa droga Adolfa Bergera do Stanów Zjednoczonych (1938-1942), „Zeszyty Prawnicze” 11.1 (2011), s. 117-134. — S. 123.
  11. New York Times. [Архівовано 27 квітня 2022 у Wayback Machine.] — 1962. April 9. — P. 29.
  12. Ann Birnbaum's notes on the Zygmunt William Birnbaum Papers [Архівовано 19 квітня 2022 у Wayback Machine.] // UW Libraries

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]