Адольф Гурвіц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адольф Гурвіц
нім. Adolf Hurwitz
Adolf Hurwitz.jpg
Народився 26 березня 1859(1859-03-26)[2][3][4]
Гільдесгайм, Нижня Саксонія, Німеччина
Помер 18 листопада 1919(1919-11-18)[2][3][4] (60 років)
Цюрих, Швейцарія
Поховання
Громадянство
(підданство)
War ensign of the German Empire Navy 1848-1852.svg Німецький союз
Flag of the German Empire.svg Німецька імперія
Національність німець
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater Лейпцизький університет
Науковий керівник Фелікс Кляйн, Вільгельм Шайбнер[1]
Вчителі Карл Веєрштрас
Володіє мовами німецька[2]
Заклад Геттінгенський університет, Кенігсберзький університет і Федеральна вища технічна школа Цюриха
Членство Геттінгенська академія наук і Національна академія деї Лінчеї
Magnum opus Дзета-функція Гурвіца, Hurwitz polynomial[d], Теорема Гурвіца, Теорема Гурвіца, Riemann–Hurwitz formula[d] і Hurwitz quaternion[d]

Адольф Гурвіц (нар. 26 березня 1859 у Гільдесхаймі, пом. 18 листопада 1919 в Цюриху) — німецький математик, який вважається одним з найважливіших математиків другої половини дев'ятнадцятого століття.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у єврейській родині ремісників у Гільдесхаймі, помер у Цюриху у Швейцарії.

У 1881 році захистив дисертацію під керівництвом Фелікса Кляйна у Ляйпцігу. У 1884 році завдяки підтримці Фердинанда Ліндемана здобув звання й посаду професора у Кеніґсберзі (як єврей, за нормальних обставин, не мав би для цього шансів). У цей час познайомився з молодим Давидом Гільбертом, на якого пізніше мав сильний вплив. У 1892 році став професором у Федеральній вищій технічній школі у Цюриху, де працював аж до смерті.

До наукового доробку належить серед іншого встановлення так званого критерію стійкості Гурвіца для динамічних систем.

Пов'язані статті[ред. | ред. код]

Джерела інформації[ред. | ред. код]

  • John J. O'Connor; Edmund F. Robertson: Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Адольф Гурвіц в архіві MacTutor (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Математична генеалогія.
  2. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Архів історії математики Мактьютор
  4. а б SNAC — 2010.
  5. https://link.springer.com/article/10.1007%2Fs00407-014-0135-7 — С. 510.