Адольф Димша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адольф Димша
пол. Adolf Dymsza
Adolf Dymsza.jpg
Дата народження 7 квітня 1900(1900-04-07)
Місце народження Варшава, Російська імперія
Дата смерті 20 серпня 1975(1975-08-20) (75 років)
Місце смерті Ґура-Кальварія, Ґміна Ґура-Кальварія, Пясечинський повіт, Мазовецьке воєводство, Польща
Поховання Повонзківський цвинтар і Військові Повонзки
Громадянство Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Професія актор
Нагороди
медаль «10-річчя Народної Польщі»
IMDb ID 0245931
Адольф Димша у Вікісховищі?

Адольф Димша (пол. Adolf Dymsza, 7.04.1900 — 20.08.1975) — польський естрадний режисер і комедійний актор. Народився у Варшаві, помер в Ґурі Кальварії під Варшавою.[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Батьки актора — робітники, батько Адольфа носив таке ж ім'я і працював на залізниці. Справжнє ім'я актора — Адольф Багінський. Закінчив Торгову школу Вавельберга, згодом працював у канцелярії нотаріуса.

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

1918 року вперше виступає у театрі ім. Стасіча, до 1921 року виступає в Міському театрі Ґродно. Згодом Адольф грає в епізодичних ролях в кіно, працює розпорядником танців, навчає бальним танцям у варшавській школі.

Перша серйозна роль — у лютому 1921 року у відомому театрі «Qui Pro Quo», в якому Адольф виступатиме з 1925 до 1931 року (до закриття театру).

Співпраця з Тувімом[ред. | ред. код]

Сцени для актора писав Юліан Тувім, з яким Адольф потоваришував і підтримував зв'язки до смерті поета. Саме Тувім побачив хист Адольфа до ролей із стилем чистого абсурду, після чого написав для нього роль дивака Теофіля Вінегрета. Герой мав дебелу чорну бороду і грізно дивився на глядача з-під широких брів, виголошуючи гротескні монологи.

Після закриття «Qui Pro Quo» Адольф грає у труппах-наступниках: «Банді» (1931—1933), а також на сцені Малого театру (після їх тимчасового об'єднання). 1934 року Адольф грав у театрі «Рекс» у величезному будинку Панорами на вулиці Каровій. Рік разом зі своїм колективом, виступав у Сосоновці, Каліші, Львові, Перемишлі, Радомі, Тарнуві, Плоцьку і Ряшеві. Виступав у «Варшавському цирульнику», де зіграв одну з найяскравіших ролей — в «Кар'єрі Альфи і Омеги» авторства Мар'яна Гемара. 1937—1939 — грає на сцені малого «Qui Pro Quo» у кав'ярні на вулиці Мазовецькій.

Димша отримав славу актора із великим комічним потенціалом. Його сильна статура і хороша координація рухів допомагали акторові виконувати акробатичні трюки, що додавали комізму його ролям.[1]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Під час війни 1940 року Адольф відмовляється підтримати САПС (Союзу артистів польських сцен) щодо заборони виступів у «відкритих театрах», які були підконтрольні фашистським військам. Адольф у 1940—1944 роках виступав у «Комедії», «Блакитному метелику», «Новинах», «Масках», «Яру» і «Мініатюрі».[2]

Адольф під час виступу

За подібне ставлення до окупантів у липні 1944 року підпільна «Річ Посполита Польща» винесла догану артистам (серед них був Димша) «за підтримку дружніх стосунків з німцями, а також за те, що успішно долали небажання поляків відвідувати видовища, організовані німецькою пропагандою, погодившись ставити своє прізвище у назвах багатьох рев'ю, використовуючи свою довоєнну популярність». Після цього з 1945 року Димші було заборонено виступати до 1946-го, а на сценах польської столиці — до 1951 року.

Кінокар'єра[ред. | ред. код]

Адольф мав успіх і в кіно, до війни він зіграв 28 ролей у кінострічках. Після закінчення війни — у восьми фільмах: «Скарб» (1949), «Справа для залагодження» (1953). Був також популярним співаком.

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • 1924 — Любов крізь вогонь і кров / Miłość przez ogień i krew
  • 1926 — Червоний паяц / Czerwony błazen
  • 1929 — Поліцмейстер Таге / Policmajster Tagiejew
  • 1930 — Штабс-капітан Губанов / Sztabskapitan Gubaniew
  • 1930 — Корислива любов / Niebezpieczny romans
  • 1930 — Вітер з моря / Wiatr od morza
  • 1930 — Мораль пані Дульської / Moralność Pani Dulskiej
  • 1930 — Янко-музикант / Janko Muzykant
  • 1932 — Улани, улани … / Ułani, ułani, chłopcy malowani
  • 1932 — Стометрівка любові / Sto metrów miłości
  • 1933 — Ромео і Юлечка / Romeo i Julcia
  • 1933 — Прокурор Аліція Горн / Prokurator Alicja Horn
  • 1933 — Дванадцять стільців / Dvanáct křesel / Dwanaście krzeseł
  • 1933 — Кожному можна любити / Każdemu wolno kochać
  • 1934 — Парад резервістів / Parada rezerwistów
  • 1935 — Азбука любові / ABC miłości
  • 1935 — Вацусь / Wacuś
  • 1935 — Антек-поліцмейстер / Antek Policmajster
  • 1936 — додека на фронті / Dodek na froncie
  • 1936 — Болек і Лелек / Bolek i Lolek
  • 1936 — 30 каратів щастя / 30 karatów szczęścia
  • 1937 — Недотепа / Niedorajda
  • 1938 — Павло і Гавел / Paweł i Gaweł
  • 1938 — Роберт і Бертран / Robert i Bertrand
  • 1939 — Спортсмен мимоволі / Sportowiec mimo woli
  • 1948 — Скарб / Skarb
  • Монумент на честь Димші
    1953 — Справа, яку треба залагодити / Sprawa do załatwienia
  • 1955 — Ірена, додому! / Irena do domu!
  • 1956 — Незвичайна кар'єра / Nikodem Dyzma
  • 1959 — Кафе «мінога» / Cafe pod Minogą
  • 1962 — Мій старина / Mój stary
  • 1967 — Арена
  • 1969 — Сіль чорної землі / Sól ziemi czarnej
  • 1970 — Пан додека / Pan Dodek

Останні роки[ред. | ред. код]

У приватному і театральному житті Адольфа зазвичай називали «Додек». Останні роки він провів у немічному стані у будинку для літніх людей. Написав книгу спогадів «Дим з цигарки».

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Донька Аніта Багінська-Димшувна, акторка (померла 1999 року).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Постаті міжвоєнного двадцятиліття. АДОЛЬФ ДИМША. Архів оригіналу за 13 березень 2017. 
  2. Неймовірні пригоди. Club-tourist (en-US). Процитовано 2017-03-22.