Адольф Шишко-Богуш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адольф Шишко-Богуш
пол. Adolf Szyszko-Bohusz
Adolf Szyszko-Bohusz.jpg
Народження 1 вересня 1883(1883-09-01)[1]Нарва, Yamburgsky Uyezd[d], Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[1]
Смерть 1 жовтня 1948(1948-10-01)[1] (65 років)Краків, Польща[1]
Поховання Раковицький цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Flag of Russia.svg Російська імперія
Навчання Вище Художнє Училище при Російській Імператорській Академії Мистецтв (1909)
Діяльність архітектор, викладач університету
Праця в містах Львів, Краків, Варшава
Архітектурний стиль модерн, функціоналізм, ар деко
Заклад Яґеллонський університет, Варшавська політехніка і Національний університет «Львівська політехніка»
Учні Aton Krasnapoĺski[d]
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест (з зіркою)
Адольф Шишко-Богуш у Вікісховищі?

Адольф Шишко-Богуш (пол. Adolf Szyszko-Bohusz, 1 вересня 1883, Нарва — 1 жовтня 1948, Краків) — архітектор, теоретик архітектури, реставратор, педагог.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1883 року в місті Нарва (Естонія) в родині Полікарпа Шишко-Богуша, інженера залізниць і Марцеліни з Жонсьніцьких, архітектора. 1894 року вступив до класичної гімназії в Таллінні. 1902 року закінчив X класичну гімназію в Санкт-Петербурзі із золотою медаллю. Того ж року вступив на архітектурний факультет Петербурзької академії мистецтв, який 1909 року закінчив із відзнакою. Отримав стипендію, завдяки якій протягом 19091910 років навчався у Відні, Празі і Берліні.

1910 року оселився у Кракові. 1912 року отримав право на самостійне проектування і ведення будівельних робіт. Того ж року заснував у Кракові приватне проектне бюро. Тоді ж обраний доцентом у Краківській академії мистецтв. Займав посаду секретаря Комісії історії мистецтва Академії знань.[2] В середині 1912 року переїхав до Львова, де у Політехніці заснував і очолив кафедру сучасної архітектури (номінований 31 січня 1913).[3] Ще того ж року її перейменовано на кафедру архітектури, але залишено «надзвичайний» статус. Як елемент навчального процесу використовував т. зв. «семінари» з проектування. У 19131914 навчальному році проект студента Мечислава Жепецького, виконаний у рамках семінару, здобув перше місце на конкурсі недорогих будинків для Антоколя у Вільно.[4]

1915 року вступив до I бригади Легіонів, пізніше переведений до VI полку піхоти Легіонів. 1916 року повернувся до Львівської політехніки, пізніше очолив реставраційні роботи замку на Вавелі. Виявив залишки дороманської каплиці, яка стала предметом дисертації. 1919 року у Львівській політехніці здобув ступінь доктора технічних наук. Від 1920 професор Ягеллонського університету, одночасно керівник кафедри старовинної архітектури у Краківській академії мистецтв, де протягом 19241929 років був ректором. Від 1932 року керівник кафедри монументального проектування відділу архітектури Варшавської політехніки. У часи Другої світової війни працював креслярем у приватному німецькому бюро, яке провадило роботи на Вавелі. Член Таємного вавельського комітету. 1945 року один із творців кафедри архітектури Гірничої академії у Кракові та її перший декан.

Від 1912 року входив до Політехнічного товариства у Львові.[5] Член краківського Товариства опіки над польськими пам'ятками мистецтва і культури. 8 березня 1912 року обраний до правління товариства.[6] Член спілки архітекторів Краківського воєводства. Двічі, у 1929 і 1933 роках був обраний її головою.[7] Займався організацією архітектурної виставки 1912 року у Кракові. Входив до виконавчого комітету виставки.[8]

Відзначений Офіцерським хрестом Ордену Відродження Польщі (29 грудня 1921)[9], Командорським хрестом того ж ордену (1928), Хрестом за заслуги (1931), за заслуги у царині мистецтва Командорським хрестом із зіркою (1938).[10] Був членом журі конкурсу проектів вілли для виставки в Римі (1910)[11], будинку товариства «Сокіл IV» на розі вулиці Личаківської і нинішньої Ніжинської у Львові (1914)[12], конкурсу проектів пам'ятника на честь об'єднання польських земель у Гдині (1931)[13], на будинок управління митниці у Гдині (1934)[14], польського павільйону для виставки у Нью-Йорку 1939 року (відбірковий конкурс 1938).[15] 1922 року входив до комісії, що відбирала проекти польського павільйону для міжнародної виставки в Парижі 1924 року.[16] Редактор журналів «Architekt» і «Głos plastyków». Іменем Шишко-Богуша названо вулицю у Кракові, в місцевості Пшегожали.

Роботи[ред. | ред. код]

  • Реставрація Collegium Majus (від 1911).
  • «Дім столяра» — павільйон на краківській Виставці архітектури та інтер'єрів у садовому оточенні 1912 року. Приміщення першого поверху були призначені для майстерень. На другому розміщено помешкання, проект інтер'єрів якого виконав Кароль Машковський.[17]
  • Власний будинок у Львові (1913, не віднайдений).[5]
  • Дерев'яна каплиця у селі Наревка, близько 1914. Пізніше втрачена.[18]
  • Керівництво реставраційними роботами на Вавелі від 1916 року. Спроектував зокрема саркофаг Юліуша Словацького, вхід із балдахіном до крипти Юзефа Пілсудського, Гербову браму. Розробив проект перетворення Вавеля на пантеон заслужених поляків. Проект передбачав розбирання австрійського шпиталю і трасування на терені споруд, знищених австрійцями у 1803-1809 та 1850-х роках. Шишко-Богуш відкидав ідею влаштування у колишньому шпиталі експозицій Національного музею.[19]
  • Будинок Поштової ощадної каси у Кракові на трикутній ділянці між вулицями Вєлополє, де має № 19-21 і плантами Діетла. Спорудженню передував конкурс ескізів, оголошений 1921 року. Однак результати конкурсу не задовільнили організаторів і проектування доручено Адольфові Шишко-Богушу. Будинок зведено у 19221926 роках. Частина його приміщень були житловими з можливістю подальшої трансформації під офіси для потреб банку. Фасад вирішено у вигляді монументальних коринфських колон, увінчаних гладким аттиком. Колони об'єднують три яруси і повністю оперізують будівлю. Півколони увінчано потужним гладким аттиком. Дім відзначається зручним плануванням і доброю інсоляцією. Однією з особливостей є кругла операційна зала першого поверху (їй відповідають такі ж зали на всіх поверхах). Недоліком є недостатній простір навколо будівлі, бракує віддалених точок для нормального візуального сприйняття.[20]
  • Відпочинкова резиденція президента у Віслі. Споруджена на схилі так званого Заднього гроня, на місці давнішої, знищеної 1927 року пожежею. Будівництво, яке тривало від липня 1929 до грудня 1930, провадили Тадеуш Новорита і Казимир Табенський під керівництвом самого Шишко-Богуша. Дизайн інтер'єрів та меблі розроблено спільно з Анджеєм Пронашком. Зовні споруда витримана у дусі функціоналізму і водночас справляла враження невеликого мальовничого замку, завдяки укладу різновеликих основних об'ємів і декоративному ефекту від обшивки з необробленого пісковика.[21] Зберігся у перебудованому вигляді.
  • Будинок страхового товариства «Фенікс» у Кракові на розі площі Ринок і вулиці св. Яна, 2. Збудований 1932 року на місці трьох розібраних кам'яниць. Будівництву передував ряд проектів, зокрема в історично стилізованих формах, не схвалених міською владою. Остаточний вигляд будинку викликав хвилю критики у пресі, зокрема у фаховій, через надмірну висоту та агресивної форми аттик.[22] Будинок зберігся у перебудованому вигляді — аттик демонтовано.
  • Пошта в Ченстохові (1933). Проект детального планування і керівництво спорудженням Фридерика Таданіра.[23]
  • Костел святих Петра і Павла в Теребовлі (1935).[24] В радянські часи перебудований.
  • Санаторій у Жегестові, збудований за конкурсним проектом.[25]
  • Реставрація Королівського замку і Лазєнок у Варшаві.
  • Реставрація колегіати у селі Вісліца Свентокшиського воєводства.
  • Реставраційні роботи в Ясній Гурі в Ченстохові.
  • Реставрація монастиря цистерціанців у селі Щижиц Малопольського воєводства.
  • Реставрація костелів Божого Тіла і святої Катерини у Кракові.
  • Житловий будинок на площі Мар'яцькій, 7 у Кракові.
  • Дім ім. Юзефа Пілсудського на вулиці 3 травня, 7 у Кракові.
  • Реконструкція залишків оборонних мурів Кракова.
  • Проект меморіальної таблиці загиблим студентам на корпусі Львівського університету. Проекти одного ректорського ланцюжка і чотитрьох — для деканів університету. Усе 1922 року.[26]
  • Комплекс прибуткових будинків Поштової ощадної каси на вулиці Зиблікевича, на розі з Лібровщизною у Кракові.[27]
  • Проект розбудови дому Товариства митців-пластиків у Кракові на площі Святого Духа.[28]
Нереалізовані проекти
  • Конкурсний проект синагоги у Харкові (1909). Задум значною мірою базувався на вже існуючій синагозі кінця XVII — початку XVIII ст. у Переворську. Проект Шишко-Богуша здобув одну з трьох відзнак конкурсу, на який прислано всього 17 робіт різних авторів.[29]
  • III місце на конкурсі проектів житлових буднків для «Великого Кракова» (1912).[30]
  • Конкурсний проект готелю Palace-Hotel-Bristol у Кракові 1912 року. Не здобув призових місць, але отримав «почесну згадку» журі.[31]
  • Конкурсний проект будинку Гірничої академії у Кракові (1913). Відзначений журі.[32]
  • Одна з трьох других премій 1913 року на конкурсі проектів нової будівлі Львівського університету на нинішній вулиці Грушевського. Співавтор Максимільян Бурстін. Проект отримав високі оцінки фахівців за оперування у фасаді простими великими масами, не подрібненими декором. Корпус добре візуально пов'язувався з уже існуючим бароковим костелом святого Миколая поруч. Відзначено також ясний план, хороше вирішення зали засідань.[33] Робота увійшла до виданої того ж року збірки проектів конкурсу.[34]
  • Конкурсний проект двору родини Влодків у Неговичі. Конкурс організований 1913 року краківським Колом архітекторів. Серед 56 надісланих робіт проект Шишко-Богуша не здобув призових місць, але був придбаний організаторами.[35]
  • Проект костелу і монастиря місіонерів на вулиці Снопківській у Львові (1924).[36]
  • III місце на конкурсі проектів учительської семінарії у Пщині (1925).[37]
  • Конкурсний проект кафедрального костелу і будинків курії в Катовіцах. Передбачав об'єднання костелу і вторинних приміщень в один блок. Вирізнявся незвичним розміщенням вівтаря по центру зали. Здобув одне трьох II місць на конкурсі у квітні 1925 року.[38]
  • I місце на конкурсі проектів будинку Каси хворих у Кракові (1925).[39]
  • Проект санаторію у Криниці-Здруй на вулиці Нітрібітта. Розроблений для конкурсу 1926 року. Не здобув призових місць, але був придбаний журі.[40]
  • Конкурсний проект костелу Матері Божої Остробрамської у Львові (1930). Відзначений організаторами, як найбільш вдалий, однак не прийнятий до реалізації. Був вкрай радикально модерністичним вирішенням як на самому конкурсі, так і в контексті творчого доробку Шишко-Богуша. Храм планувався із крупних недекорованих брил, пожвавлених лише круглими вікнами, чим стилістично сильно тяжів до кубізму.[41]
  • Проект храму Провидіння Господнього у Варшаві на другому (закритому) конкурсі на цей костел, що проводився 1931 року.[42] Французький журнал L'Architecture d'aujourd'hui № 5 за 1932 рік опублікував 3 ілюстрації проекту.[43]
Опубліковані праці
  • Trzy nasze zamki: Czersk, Chęciny, Ogrodzieniec // Sprawozdania Komisji do Badań Historii Sztuki w Polsce, t. VIII, 1912, s. 240—258.
  • Kościoły w Tomaszowie i Mnichowie: przyczynek do historyi budownictwa drewnianego w epoce barokowej // Sprawozdania Komisji do Badań Historii Sztuki w Polsce, t. VIII, 1912, s. 308—319.
  • Kościoły polskie dwunawowe // Sprawozdania Komisji do Badań Historii Sztuki w Polsce, t. VIII: 1912, z. 1, 2, s. 70-124.
  • Beszowa, Skalbmierz i system krakowski // Sprawozdania Komisji do Badań Historii Sztuki w Polsce, t. IX, 1913.
  • Dwa kościoły jednonawowe: Krzczęcice i Potok Wielki // Sprawozdania Komisji do Badań Historii Sztuki w Polsce, t. IX, 1913.
  • Trzy kościoły halowe: Olkusz, Kraśnik, Kłeczków // Sprawozdania Komisji do Badań Historii Sztuki w Polsce, t. IX, 1913.
  • Zadania polskiej architektury nowoczesnej // Czasopismo Techniczne, 1913, nr 2.
  • Warowne Zabytki Architektury Kościelnej w Polsce i na Litwie // Sprawozdania Komisji do Badań Historii Sztuki w Polsce, t. IX, 365.
  • Rotunda Swietych Feliksa i Adaukta (NP Marii) na Wawelu // Rocznik Krakowski, 1918, s. 53—80.
  • Z historii romańskiego Wawelu // Rocznik Krakowski, 1923, s. 1—23.
  • Materiały do architektury bóżnic w Polsce // Prace Komisji Historii Sztuki Polskiej Akademii Umiejętności, t. IV, z. I, 1926, s. 23.
  • Wawel średniowieczny // Rocznik Krakowski, 1932, s. 17—46.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #126744025 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 72-73, 423. — ISBN 83-88372-29-7.
  3. Lewicki J. Między tradycją… — S. 423.
  4. Lewicki J. Między tradycją… — S. 405—406.
  5. а б Lewicki J. Między tradycją… — S. 423—424.
  6. Kronika // Architekt. — 1912. — № 3—4. — S. 38.
  7. Nowy Zarząd Związku Architektow Województwa Krakowskiego // Architektura i Budownictwo. — 1933. — № 3. — S. 92; Glegota P. Oblicza wolności: wolny zawód architekta. Szkic o genezie organizacji architektów i ich historii na ziemiach polskich do 1939 roku // Zawód: Architekt. — 2013. — 2 (32). — S. 28.
  8. Katalog wystawy architektury i wnętrz w otoczeniu ogrodowem pod parkiem dra Jordana w Krakowie: czerwiec-październik 1912 r. — Kraków : Drukarnia Uniwersytetu Jagiell., 1912. — S. 17; Wystawa architektury w 1912 r. w Krakowie // Nowa Reforma. — 23 września 1911. — № 434. — S. 1; Posiedzenie Delegacyi Architektów Polskich w Krakowie // Architekt. — 1912. — № 9. — S. 87.
  9. Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921—1924. — Warszawa: Drukarnia Państwowa, 1926. — S. 22.
  10. Monitor Polski. — 1938. — № 258. — S. 1.
  11. Konkursy // Architekt. — 1910. — № 4. — S. 69; Rozstrzygnięcie konkursu na dworek // Nowa Reforma. — 18 kwietnia 1910. — № 173. — S. 5.
  12. Lewicki J. Między tradycją… — S. 180.
  13. Konkurs na pomnik «Zjednoczenia ziem Polskich» w Gdyni // Architektura i Budownictwo. — 1931. — № 5-6. — S. 196.
  14. Varia // Architektura i Budownictwo. — 1934. — № 4. — S. 135; Rozstrzygnięcie konkursu na gmach urzędu celnego w Gdyni // Architektura i Budownictwo. — 1934. — № 6. — S. 188.
  15. Pawilon polski na wystawie w Nowym Jorku // Republika. — 31 marca 1938. — № 89. — S. 11.
  16. Nauka i sztuka // Słowo Polskie. — 30 czerwca 1922. — № 143. — S. 5; Polska na wystawie międzynarodowej w Paryżu 1924 r. // Architekt. — 1922. — № 3—4. — S. 31.
  17. K. S. Wystawa architektoniczna w Krakowie // Tygodnik Ilustrowany. — 22 czerwca 1912. — № 25 (2745). — S. 527; R. P. Wystawa architektury i wnętrz w otoczeniu ogrodowem w Krakowie w r. 1912 // Architekt. — 1912. — № 6-7. — S. 64; Architekt. — 1912. — № 8. — S. 82, tabl. 26; Posiedzenie Delegacyi Architektów Polskich w Krakowie // Architekt. — 1912. — № 9. — S. 88.
  18. Majdowski A. Rzymskokatolickie budownictwo kultowe w twórczości projektowej Józefa P. Dziekońskiego (1844-1927) // Nasza Przeszłość: studia z dziejów Kościoła i kultury katolickiej w Polsce. — Kraków : Wydaw. Instytutu Teologicznego Księży Misjonarzy, 1990. — T. 68. — S. 208.
  19. Szyszko-Bohusz A. Panteon na Wawelu // Architekt. — 1922. — № 3—4. — S. 32—33.
  20. Ekielski W. Kraków po wojnie // Architekt. — 1925. — № 8. — S. 1—2; Kulczyński K., Wierzchowski W. Gmachy P.K.O. i Izby Skarbowej w Krakowie // Architekt. — 1925. — № 8. — S. 5—6, 10—20.
  21. Świerz-Zalewski S. Zameczek w Wiśle // Architektura i Budownictwo. — 1931. — № 5-6. — S. 165—179.
  22. Jasieński H. Na temat domu «Feniksa» w Krakowie // Architektura i Budownictwo. — 1932. — № 10. — S. 327—331; Lewicki J. Między tradycją… — S. 299.
  23. Architektura i Budownictwo. — 1933. — № 7. — S. 206.
  24. Barucki T. Architektura II Rzeczpospolitej na jej wschodnich ziemiach // SARP. — 2006. — № 3. — S. 54. — ISSN 0239-3549.
  25. Architektura i Budownictwo. — 1928. — № 2. — S. 41—43.
  26. Kronika Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie za rok szkolny 1921/22. — Lwów: Nakładem Uniwersytetu Jana Kazimierza, 1932. — S. 33—35.
  27. Ekielski W. Kraków po… — S. 1—2; Kulczyński K., Wierzchowski W. Gmachy P.K.O… — S. 6—7, 26—30.
  28. Przebudowa «Domu Artystów» w Krakowie // Tygodnik Ilustrowany. — 1925. — № 31. — S. 622.
  29. Котляр Е. А. Яков Гевирц и его роль в еврейской архитектуре России начала XX в. // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — 2008. — № 9. — С. 124. — ISSN 993-6400.
  30. Lewicki J. Między tradycją… — S. 173.
  31. Architekt. — 1912. — № 3—4. — Tabl. 10.
  32. Protokół sądu konkursowego nad projektami gmachu Akademii Górniczej w Krakowie // Architekt. — 1913. — № 11. — S. 149—153, tabl. 29; Sprawy bieżące // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 31. — S. 372.
  33. Rozstrzygnięcie konkursu na gmach uniwersytetu we Lwowie (wyciąg z protokołu) // Architekt. — 1913. — № 5-6. — S. 72—73, 77; Z konkursu na gmach Uniwersytetu we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 21. — S. 242—243; Konkurs na plany gmachu uniwersyteckiego // Przegląd Techniczny. — 1913. — № 20. — S. 286.
  34. Projekty konkursowe nowego gmachu Uniwersytetu we Lwowie // Architekt. — 1913. — № 11. — S. 162.
  35. Architekt. — 1914. — № 1-2. — S. 21, 31—32, tabl. 2; Konkursy // Architekt. — 1913. — № 12. — S. 182.
  36. Architekt. — 1924. — № 8-9. — S. 40—43.
  37. Kronika // Architekt. — 1925. — № 8. — S. 32; Protokół z posiedzenia sądu konkursowego nad planami gmachu seminarjum nauczycielskiego w Pszczynie // Architekt. — 1925. — № 9.
  38. Architekt. — 1925. — № 3. — S. 31; Architektura i Budownictwo. — 1925. — № 1. — S. 47; Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 8-9. — S. 247; Kronika // Rzeczy Piękne. — 1925. — № 4. — S. 92; Kulczyński K. Konkurs na gmach katedry w Katowicach // Architekt. — 1925. — № 4. — S. 1—8, 11—14.
  39. Konkurs na gmach Kasy chorych w Krakowie // Architekt. — 1925. — № 3. — S. 4—7; Kronika // Rzeczy Piękne. — 1925. — № 4. — S. 92.
  40. Protokół // Architekt. — 1926. — № 6—7. — S. 21—23.
  41. Betlej A. Kościół wotywny p. w. Matki Boskiej Ostrobramskiej na Łyczakowie // Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków : Antykwa, 2004. — Т. 12. — S. 263—264, 274. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-89273-17-9.
  42. Architektura i Budownictwo. — 1932. — № 3—4. — S. 65, 69, 86—88, 127.
  43. Kronika // Architektura i Budownictwo. — 1932. — № 11. — S. 364.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Prof. dr. inź. Adolf Szyszko-Bohusz // Album inżynierów i techników w Polsce. — Lwów, 1932. — T. I, cz. III. — S. 130—131.
  • Szyszko-Bohusz Adolf // Mała encyklopedia Krakowa. — Wyd. trzecie. — Kraków : Wanda, 1999. — S. 522. — ISBN 83-87023-08-6.
  • Szyszko-Bohusz Adolf // Słownik biograficzny historii Polski / Pod red. J. Chodery, F. Kiryka. — Wrocław—Warszawa—Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 2005. — T. 2. — ISBN 83-04-04857-4.
  • Szyszko-Bohusz Adolf // Wielka Encyklopedia Powszechna PWN. — Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1968. — T. 11. — S. 295.