Адо Улуро
Ця стаття про особу, яка нещодавно померла.
Деяка інформація, зокрема обставини смерті людини та пов'язані з нею події, можуть швидко змінюватись через появу нових фактів. Стаття може не відображати найактуальнішу інформацію. Ви можете додати нові факти з посиланням на авторитетні джерела. |
Адо Улуро | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 30 квітня 1938[1] Нижньоколимський улус, Якутська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РРФСР, СРСР | |||
Помер | 27 листопада 2024 (86 років) | |||
Країна | СРСР Росія | |||
Діяльність | письменник, поет, мовознавець | |||
Сфера роботи | поезія[2][2] і мовознавство[2][2] | |||
Alma mater | Російський державний педагогічний інститут імені О. І. Герцена | |||
Мова творів | юкагирські мови | |||
Членство | СП СРСР | |||
Брати, сестри | Nikolai Kurilovd і Semyon Kurilovd[3] | |||
| ||||
Адо́ Улуро (справжні прізвище, ім'я та по батькові — Гаврило Миколайович Курилов; 30 квітня 1938, Андрюшкіно — 27 листопада 2024[4]) — юкагирський письменник, фольклорист і мовознавець, кандидат філологічних наук з 1969 року; член Спілки письменників Росії з 1975 року.
Народився 30 квітня 1938 року в селі Андрюшкіному Нижньоколимського улусу Якутської АРСР СРСР (тепер Республіка Саха, РФ). 1958 року закінчив Якутське педагогічне училище, у 1962 році — Ленінградський педагогічний інститут.
Протягом 1968–1991 років працював науковим співробітником, завідувачем сектору Інституту історії, мови та літератури Якутськлї філії Сибірського відділення АН СРСР; з 1991 року — завідувач сектору юкагирської мови, літератури та фольклору Інституту проблем нечислених народів Північі Сибірського відділення Російської академії наук у Якутську. Одночасно був доцентом кафедри філології Якутського університету.
Псевдонім Адо Улуро означає «Син Улуро» (Улуро — озеро на півночі Якутії, на берегах якого живе переважна більшість юкагирів).
Створив юкагирську писемність, видав:
- перший юкагирський «Букварь» (1987);
- «Юкагирско-русский словарь» (1990);
- «Русско-юкагирский разговорник» (1992).
Зібрав матеріали з мови, фольклору та етнографії юкагирів. Опублікував збірку «Перекази та легенди» (1992), низку наукових праць.
Автор кількох поетичних і прозаїчних книг, які виходили юкагирською мовою або в російському і якутському перекладах:
- «Юкагирські вогнища» (1965);
- «Пісня дзвінких копит» (1970);
- «Поки дрімають олені» (1973);
- «Розтоплені сніги» (1975);
- «Таловина» (1977);
- «Гуготіння Полярного сяйва» (1984).
Писав також для дітей:
- збірка «Оповідання Юко» (1973);
- п'єси «Мій друг Чага» (1985), «Мила Лабунмедену» (1988) та інші.
Переклав твори Степана Руданського («Повій, вітре, на Вкраїну»), Лесі Українки («Коли втомлюся я життям щоденним»), Володимира Сосюри («Любіть Україну!», «Юнакові»), вступ до балади «Причинна» («Реве та стогне Дніпр широкий») та вірш «Думка» («Тече вода в синє море»), «Заповіт» Тараса Шевченка.
- Хоменко Б. В. Адо Улуро // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Нещодавно померлі
- Народились 30 квітня
- Народились 1938
- Уродженці Нижньоколимського улусу
- Померли 27 листопада
- Померли 2024
- Випускники Російського державного педагогічного університету
- Члени Спілки письменників СРСР
- Кандидати філологічних наук СРСР
- Юкагири
- Члени Спілки письменників Росії
- Радянські письменники
- Радянські фольклористи
- Радянські мовознавці
- Російські письменники
- Російські фольклористи
- Російські мовознавці
- Радянські перекладачі
- Науковці Північно-Східного федерального університету
- Заслужені працівники культури Якутської АРСР
- Перекладачі творів Тараса Шевченка