Адреналін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Адреналі́н, також епінефри́н — гормон та медіатор мозкової речовини надниркових залоз, що входить до групи фізіологічно активних речовин — катехоламінів. Також, це лікарський препарат «Адреналін/Епінефрин», що відносять до адренергічних препаратів (адреноміметиків).

Адреналін

Прискорює і посилює серцебиття, спричинює звуження кровоносних судин, чим зумовлює підвищення кров'яного тиску, зумовлює розслаблення гладкої мускулатури бронхів і травної системи, підвищення обміну речовин. У медичній практиці розчин солянокислої солі адреналіну вводять підшкірно (а іноді й внутрішньовенно чи внутрішньосерцево) при глибоких розладах кровообігу (гемодинаміки), що бувають при захворюваннях серцево-судинної системи, колапсі, деяких видах шоку (зокрема при анафілактичному), при алергічних захворюваннях, астматичних приступах, деяких отруєннях.

У спокійному стані у людини адреналін виробляється, але значно у меншій кількості, ніж при стресах.

Термінологія[ред. | ред. код]

У 1901 році Джокічі Такамін запатентував очищений екстракт надниркових залоз, який був торговою маркою Parke, Davis & Co в США.[1] Таким чином, британською схваленою назвою та терміном Європейської фармакопеї цей препарат є адреналін.[2]

Однак фармаколог Джон Абель ще в 1897 році підготував екстракт із надниркових залоз і ввів назву епінефрин, щоб описати його (від давньогрецького ἐπῐ́ (epí), «на», і νεφρός (nephrós), «нирка» ).[1] Вважаючи, що екстракт Абеля був таким самим, як екстракт Такаміна (це переконання з тих пір заперечувалося), епінефрин став [коли?] загальною назвою в США[1] і залишається прийнятою в США назвою та міжнародною непатентованою назвою фармацевтичного препарату (хоча назва адреналін часто використовується[3]).

Зараз цей термін є одним із небагатьох, що є відмінністю між системами імен МНН і BAN.[4] Обидва терміни використовують лікарі та науковці, як рівноцінні синоніми. Тим не менш, навіть серед американських медиків (вчених та лікарів) рецептори до цієї речовини називаються адренорецепторами або адренергічними рецепторами, а лікарські засоби, що імітують його дію, часто називають адренергічними. Історія адреналіну та адреналіну розглядається Рао[5].

Фізіологічні ефекти[ред. | ред. код]

Мозкова речовина надниркових залоз є основним джерелом загальної кількості циркулюючих катехоламінів (L-ДОФА має більш високу концентрацію в плазмі),[6] хоча на нього припадає понад 90 % циркулюючого адреналіну. Мало адреналіну міститься в інших тканинах, переважно в розсіяних хромафінних клітинах і в невеликій кількості нейронів, які використовують адреналін як нейромедіатор (нейротрансмітер).[7] Після адреналектомії вміст адреналіну в крові є нижче межі виявлення.[8]

Фармакологічні дози адреналіну стимулюють α1, α2, β1, β2, β3 адренорецептори симпатичної нервової системи. Симпатичні нервові рецептори класифікуються як адренергічні на основі їх чутливості до адреналіну.[9] Термін «адренергічний» часто неправильно тлумачиться, оскільки основним симпатичним нейромедіатором є норадреналін, а не адреналін, як це було відкрито Ульфом фон Ейлером у 1946 році.[10][11] Адреналін має опосередковану β2-адренорецепторами дію на метаболізм і дихальні шляхи, без прямого нейронного зв'язку від симпатичних гангліїв до дихальних шляхів.[12][13][14]

Волтер Бредфорд Кеннон спочатку запропонував концепцію мозкової речовини надниркових залоз і симпатичної нервової системи, які беруть участь у втечі, боротьбі та реакції на страх.[15] Але мозкова речовина надниркових залоз, на відміну від кори надниркових залоз, не потрібна для виживання. У пацієнтів після адреналектомії гемодинамічні та метаболічні реакції на такі подразники, як гіпоглікемія та фізичні навантаження, залишаються нормальними.[16][17]

Патологія[ред. | ред. код]

Підвищена секреція адреналіну спостерігається при феохромоцитомі, гіпоглікемії, інфаркті міокарда та меншою мірою при есенціальному треморі (також відомому як доброякісний, сімейний або ідіопатичний тремор). Загальне підвищення активності симпатичної нервової системи зазвичай супроводжується підвищеною секрецією адреналіну, але існує вибірковість під час гіпоксії та гіпоглікемії, коли співвідношення адреналіну до норадреналіну значно підвищується.[18][19][20] Таким чином, мозкова речовина надниркових залоз має певну автономність від решти симпатичної системи.

Інфаркт міокарда асоціюється з високим рівнем циркулюючого адреналіну та норадреналіну, особливо при кардіогенному шоці.[21][22]

Доброякісний сімейний тремор (англ. BFT) реагує на периферичні β-адреноблокатори, а β2-стимуляція, як відомо, викликає тремор. Було виявлено, що у пацієнтів з BFT підвищений адреналін у плазмі, але не норадреналін.[23][24]

Низькі або «нульові» концентрації адреналіну можуть спостерігатися при вегетативній нейропатії або після адреналектомії. Відмова кори надниркових залоз, як при хворобі Аддісона, може пригнічувати секрецію адреналіну, оскільки активність синтезувального ферменту фенілетаноламін-N-метилтрансферази, залежить від високої концентрації кортизолу, який стікає з кори в мозкову речовину.[25][26][27]

Вимірювання в біологічних рідинах[ред. | ред. код]

Адреналін може бути кількісно визначений у крові, плазмі або сироватці, як діагностична допомога, для моніторингу терапевтичного введення або для ідентифікації збудника у потенційної жертви отруєння. Концентрації ендогенного адреналіну в плазмі у дорослих людей, які перебувають у стані спокою, зазвичай становлять менше 10 нг/л, але вони можуть збільшуватися в 10 разів під час фізичних вправ і в 50 разів або більше під час стресу. Пацієнти з феохромоцитомою часто мають рівень адреналіну в плазмі 1000–10 000 нг/л. Парентеральне введення адреналіну кардіологічним пацієнтам, що надають невідкладну допомогу, може призвести до концентрації адреналіну в плазмі від 10 000 до 100 000 нг/л.[28][29]

Суспільство і культура[ред. | ред. код]

Адреналіновий наркоман[ред. | ред. код]

Див. також: Пошук новизни[en] Адреналіновий наркоман — це той, хто бере участь у поведінці, пов'язаній із пошуком сенсацій через «гониву за новими та інтенсивними враженнями, не зважаючи на фізичний, соціальний, юридичний чи фінансовий ризик».[30] Такі дії включають екстремальні та ризиковані види спорту, зловживання психоактивними речовинами, незахищений секс і злочини. Цей термін стосується підвищення рівня адреналіну в крові під час фізіологічного стресу.[31] Таке підвищення циркулюючої концентрації адреналіну є вторинним по відношенню до активації симпатичних нервів, що іннервують мозкову речовину надниркових залоз, оскільки воно відбувається швидко і не спостерігається у тварин, у яких надниркова залоза була видалена.[32] Хоча такий стрес викликає викид адреналіну, він також активує багато інших реакцій у системі винагороди центральної нервової системи, яка керує поведінковими реакціями; поки концентрація циркулюючого адреналіну присутня, це може не стимулювати поведінку. Тим не менш, лише вливання адреналіну підвищує пильність[33] і відіграє певну роль у мозку, включаючи посилення консолідації пам'яті[31].

Сила[ред. | ред. код]

Основна стаття: Істерична сила[en]

Адреналін був причетний до подвигів великої сили, які часто відбуваються під час кризи. Наприклад, є історії про те, як батьки піднімають частину автомобіля, коли їхня дитина опинилася під нею.[джерело?][34][35]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Aronson JK (February 2000). "Where name and image meet"—the argument for "adrenaline". BMJ 320 (7233): 506–509. PMC 1127537. PMID 10678871. doi:10.1136/bmj.320.7233.506. 
  2. ↑ European Pharmacopoeia 7.0 07/2008:2303
  3. ↑ Has adrenaline become a generic trademark?. genericides.org. Архів оригіналу за 1 May 2021. 
  4. ↑ Naming human medicines – GOV.UK. www.mhra.gov.uk. 
  5. ↑ Rao Y (June 2019). The First Hormone: Adrenaline. Trends in Endocrinology and Metabolism 30 (6): 331–334. PMID 31064696. doi:10.1016/j.tem.2019.03.005. 
  6. ↑ Rizzo V, Memmi M, Moratti R, Melzi d'Eril G, Perucca E (June 1996). Concentrations of L-dopa in plasma and plasma ultrafiltrates. Journal of Pharmaceutical and Biomedical Analysis 14 (8–10): 1043–1046. PMID 8818013. doi:10.1016/s0731-7085(96)01753-0. 
  7. ↑ Fuller RW (April 1982). Pharmacology of brain epinephrine neurons. Annual Review of Pharmacology and Toxicology 22 (1): 31–55. PMID 6805416. doi:10.1146/annurev.pa.22.040182.000335. 
  8. ↑ Cryer PE (August 1980). Physiology and pathophysiology of the human sympathoadrenal neuroendocrine system. The New England Journal of Medicine 303 (8): 436–444. PMID 6248784. doi:10.1056/nejm198008213030806. 
  9. ↑ Barger G, Dale HH (October 1910). Chemical structure and sympathomimetic action of amines. The Journal of Physiology 41 (1–2): 19–59. PMC 1513032. PMID 16993040. doi:10.1113/jphysiol.1910.sp001392. 
  10. ↑ Von Euler US (1946). A specific sympathomimetic ergone in adrenergic nerve fibres (sympathin) and its relations to adrenaline and nor adrenaline. Acta Physiologica Scandinavica 12: 73–97. doi:10.1111/j.1748-1716.1946.tb00368.x. 
  11. ↑ Von Euler US, Hillarp NA (January 1956). Evidence for the presence of noradrenaline in submicroscopic structures of adrenergic axons. Nature 177 (4497): 44–45. Bibcode:1956Natur.177...44E. PMID 13288591. doi:10.1038/177044b0. 
  12. ↑ Warren J (January 1986). The adrenal medulla and the airway. British Journal of Diseases of the Chest 80 (1): 1–6. PMID 3004549. doi:10.1016/0007-0971(86)90002-1. 
  13. ↑ Twentyman OP, Disley A, Gribbin HR, Alberti KG, Tattersfield AE (October 1981). Effect of beta-adrenergic blockade on respiratory and metabolic responses to exercise. Journal of Applied Physiology 51 (4): 788–793. PMID 6795164. doi:10.1152/jappl.1981.51.4.788. 
  14. ↑ Richter EA, Galbo H, Christensen NJ (January 1981). Control of exercise-induced muscular glycogenolysis by adrenal medullary hormones in rats. Journal of Applied Physiology (American Physiological Society) 50 (1): 21–26. PMID 7009527. doi:10.1152/jappl.1981.50.1.21. 
  15. ↑ Canon WB (1931). Studies on the conditions of activity in endocrine organs xxvii. Evidence that medulliadrenal secretion is not continuous. The American Journal of Physiology 98: 447–453. doi:10.1152/ajplegacy.1931.98.3.447. 
  16. ↑ Cryer PE, Tse TF, Clutter WE, Shah SD (August 1984). Roles of glucagon and epinephrine in hypoglycemic and nonhypoglycemic glucose counterregulation in humans. The American Journal of Physiology 247 (2 Pt 1): E198–E205. PMID 6147094. doi:10.1152/ajpendo.1984.247.2.E198. 
  17. ↑ Hoelzer DR, Dalsky GP, Schwartz NS, Clutter WE, Shah SD, Holloszy JO, Cryer PE (July 1986). Epinephrine is not critical to prevention of hypoglycemia during exercise in humans. The American Journal of Physiology 251 (1 Pt 1): E104–E110. PMID 3524257. doi:10.1152/ajpendo.1986.251.1.E104. 
  18. ↑ Feldberg W, Minz B, Tsudzimura H (June 1934). The mechanism of the nervous discharge of adrenaline. The Journal of Physiology 81 (3): 286–304. PMC 1394156. PMID 16994544. doi:10.1113/jphysiol.1934.sp003136. 
  19. ↑ Burn JH, Hutcheon DE, Parker RH (September 1950). Adrenaline and noradrenaline in the suprarenal medulla after insulin. British Journal of Pharmacology and Chemotherapy 5 (3): 417–423. PMC 1509946. PMID 14777865. doi:10.1111/j.1476-5381.1950.tb00591.x. 
  20. ↑ Outschoorn AS (December 1952). The hormones of the adrenal medulla and their release. British Journal of Pharmacology and Chemotherapy 7 (4): 605–615. PMC 1509311. PMID 13019029. doi:10.1111/j.1476-5381.1952.tb00728.x. 
  21. ↑ Benedict CR, Grahame-Smith DG (August 1979). Plasma adrenaline and noradrenaline concentrations and dopamine-beta-hydroxylase activity in myocardial infarction with and without cardiogenic shock. British Heart Journal 42 (2): 214–220. PMC 482137. PMID 486283. doi:10.1136/hrt.42.2.214. 
  22. ↑ Nadeau RA, de Champlain J (November 1979). Plasma catecholamines in acute myocardial infarction. American Heart Journal 98 (5): 548–554. PMID 495400. doi:10.1016/0002-8703(79)90278-3. 
  23. ↑ Larsson S, Svedmyr N (1977). Tremor caused by sympathomimetics is mediated by beta 2-adrenoceptors. Scandinavian Journal of Respiratory Diseases 58 (1): 5–10. PMID 190674. 
  24. ↑ Warren JB, O'Brien M, Dalton N, Turner CT (February 1984). Sympathetic activity in benign familial tremor. Lancet 1 (8374): 461–462. PMID 6142198. doi:10.1016/S0140-6736(84)91804-X. 
  25. ↑ Wurtman RJ, Pohorecky LA, Baliga BS (June 1972). Adrenocortical control of the biosynthesis of epinephrine and proteins in the adrenal medulla. Pharmacological Reviews 24 (2): 411–426. PMID 4117970. 
  26. ↑ Wright A, Jones IC (June 1955). Chromaffin tissue in the lizard adrenal gland. Nature 175 (4466): 1001–1002. Bibcode:1955Natur.175.1001W. PMID 14394091. doi:10.1038/1751001b0. 
  27. ↑ Coupland RE (April 1953). On the morphology and adrenaline-nor-adrenaline content of chromaffin tissue. The Journal of Endocrinology 9 (2): 194–203. PMID 13052791. doi:10.1677/joe.0.0090194. 
  28. ↑ Raymondos K, Panning B, Leuwer M, Brechelt G, Korte T, Niehaus M, Tebbenjohanns J, Piepenbrock S (May 2000). Absorption and hemodynamic effects of airway administration of adrenaline in patients with severe cardiac disease. Annals of Internal Medicine 132 (10): 800–803. PMID 10819703. doi:10.7326/0003-4819-132-10-200005160-00007. 
  29. ↑ Baselt R (2008). Disposition of Toxic Drugs and Chemicals in Man (вид. 8th). Foster City, CA: Biomedical Publications. с. 545–547. ISBN 978-0-9626523-7-0. 
  30. ↑ Zuckerman M (2007). Sensation seeking and risky behavior. Washington, DC: American Psychological Association. ISBN 9781591477389. doi:10.1016/0191-8869(93)90173-Z. 
  31. ↑ а б Jänig W (6 липня 2006). The integrative action of the autonomic nervous system: neurobiology of homeostasis. England: Cambridge University Press. с. 143–146. ISBN 9780521845182. 
  32. ↑ Deane WH, Rubin BL (1964). Absence of adrenal meduallary secretions. The Adrenocortical Hormones Their Origin – Chemistry Physiology and Pharmacology. Berlin, Heidelberg: Springer Berlin Heidelberg. с. 105. ISBN 9783662131329. 
  33. ↑ Frankenhaeuser M, Jarpe G, Matell G (February 1961). Effects of intravenous infusions of adrenaline and noradrenaline on certain psychological and physiological functions. Acta Physiologica Scandinavica 51 (2–3): 175–186. PMID 13701421. doi:10.1111/j.1748-1716.1961.tb02126.x. 
  34. ↑ Wise J (28 грудня 2009). When Fear Makes Us Superhuman. Scientific American. Процитовано 25 серпня 2015. 
  35. ↑ Wise J (8 грудня 2009). Extreme Fear: The Science of Your Mind in Danger (вид. 1st). New York: Palgrave Macmillan. ISBN 9780230101807. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Фармацевтична хімія : [арх. 11 березня 2021] : підручник / ред. П. О. Безуглий. — Вінниця : Нова Книга, 2008. — 560 с. — ISBN 978-966-382-113-9. - С.30,440,492-498

Література[ред. | ред. код]

  • Гонський Я., Максимчук Т., Калинський М. Біохімія людини. — Тернопіль : Укрмедкнига, 2002. — 744 с. — ISBN 966-7364-17-8. [сторінка?]
  • Фармакологія: підручник / І.В. Нековаль, Т.В. Казанюк. — 4-е вид., виправл. — К.: ВСВ «Медицина», 2011.— 520 с. ISBN 978-617-505-147-4. - С.46,83,117,161, 194,196-198,204,268,287,380,422,434,437

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Альфа-спіраль аланіну Це незавершена стаття з біохімії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Адреналін&oldid=40626837