Адріанопольська битва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адріанопольська битва
Готська війна (377—382)
Battle of Adrianople 378 en.svg
Схема битви
Координати: 41°48′ пн. ш. 26°36′ сх. д. / 41.800° пн. ш. 26.600° сх. д. / 41.800; 26.600
Дата: 9 серпня 378 року
Місце: Адріанополь
Результат: Повна перемога вестготів
Сторони
Вестготи Східна Римська імперія
Командувачі
Фрітігерн Валент
Військові сили
від 15 000 до 30 000
Втрати
невідомо від 10 000 до 20 000

Адріанопольська битва (9 серпня 378 року) — битва між готами (переважно племенами тервінгів, грейтунгів, про яких повідомляє Амміан Марцеллін, й які, на думку більшості дослідників є вестготами й остготами Йордана), аланами та іншими народами на чолі з вестготським королем Фрітігерном з одного боку й римським військом на чолі з імператором Валентом з іншого, у римській провінції Фракія, за 13 км на північ від Адріанополя.

Римлян була вщент розбито — загинула майже вся армія та сам імператор[1].

Адріанопольська битва вважається однією з поворотних, що змінила баланс сил на користь германців. Вона часто вважається репетицією падіння Римської імперії.[2]

Передумови та хід битви[ред. | ред. код]

Хоч на з'єднання з Валентом йшли війська на чолі з його племінником Граціаном, однак він вирішив не чекати їх, а виступив проти ворога з тим військом, яке мав. Під час одного з переходів військо вийшло назустріч готам. Готська кіннота якраз була відсутня, тож готи сховалися в таборі, оточеному возами. Імператор не хотів, аби його військо, змучене маршем, з ходу вступало в бій, однак солдати, побачивши ворога, почали закликати його розпочати наступ, а передові загони без наказу кинулися на штурм табору. Валент змушений був відправити їм на допомогу все військо. Однак штурм був невдалий, і атаку було відбито, в цей час повернулася готська кіннота.

Переправившись через Дунай на територію Східно-римської імперії, остготські князі Алатей та Сафракс приєдналися до повстання Фрітігерна і разом з ним брали участь в битві при Адріанополі. Кіннота Алатея і Сафрака вдалим маневром вирішила результат цієї битви на користь готів.

Змучені довгим переходом та невдалим штурмом римляни опинилися між ворожим табором та кіннотою. Внаслідок бою римську армію було повністю розгромлено, а сам імператор Валент загинув у бою[3].

Наслідки[ред. | ред. код]

Адріанопольска битва відбулася в той момент, коли в цілому Римській імперії вдалося подолати попередню кризу та реформувати військо. Нищівна поразка в такий момент перервала процес поступового одужання імперії та знову занурила її в хаос.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Це єдиний випадок за усю римську історію, коли імператор загинув в битві.
  2. К.в, Жуков (2013). Американские историки о военных причинах падения Рима. Вестник Новгородского государственного университета им. Ярослава Мудрого 1 (73). ISSN 2076-8052. Процитовано 2019-01-11. 
  3. О.В., Вус; М.В., Фомин (2016-01-01). Сражение при Адрианополе 9 августа 378 г. Триумф германцев и трагедия римлян. Материалы по археологии и истории античного и средневекового Крыма (8). Процитовано 2017-05-08. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961
  • Вус О. В., Фомин М. В. 2016. Сражение при Адрианополе 9 августа 378 г. Триумф германцев и трагедия римлян. МАИАСК 8, 375––390.
  • Макдауэлл С. 2011. Адрианополь 378 г. н. э. Разгром римских легионов. B: Синицина Л. (пер.). Москва: Эксмо.
  • Burns T. S. 1973. The Battle of Adrianople: A Reconsideration. Historia 22, 336—345.
  • Eisenberg R. 2009. The Battle of Adrianople: A Reappraisal. Hirundo 8, 108—120.