Адріатично-Іонічний нафтогазоносний басейн
| Адріатично-Іонічний нафтогазоносний басейн |
Адріатично-Іонічний нафтогазоносний басейн — займає акваторію однойменних морів, схід. узбережжя Італії та зах. прибережні частини території колишньої Югославії і Албанії. Пл. 339 тис. км². Перше нафт. родов. відкрите у 1889 в Італії. В італійській частині басейну виявлено бл. 130 газових і 15 нафт. родов., в албанській — до 10 газових і 10 нафтових.
Найбільше родов. Малосса (Італія), початкові промислові запаси 40 млн т нафти і 50 млрд м³ газу. Пром. запаси нафти 48 млн т, газу 170 млрд м³.
Адріатично-Іонічний нафтогазоносний басейн приурочений до міжгірської западини між альпійськими складчастими спорудами Апеннін, Альп, Динарід і Елленід. Макс. потужність осадового чохла в півд. частині акваторій Адріатичного моря — 10 км. Нафтогазоносними є териґенні відклади пліоцену та міоцену і карбонатні відклади верх. крейди та тріасу на глиб. 250-6250 м. Поклади пов’язані з антиклінальними складками і лінзовидними прошарками пісковиків, що виклинюються. Густина нафти 755-940 кг/м³. Гази, як правило, сухі.
В італійській частині басейну видобуток і переробка нафти сконцентровані поблизу рр. Мілан і Равенна.
Джерела[ред. | ред. код]
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
Посилання[ред. | ред. код]
- Адріатично-Іонічний нафтогазоносний басейн [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ