Аета

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жінка з племені аті

Ае́та (тагал. mga Aeta) — група племен, що становлять найдавніше населення Філіппін. Їх загальна чисельність становить близько 33 тис. осіб (2011)[1].

Від більшості населення країни відрізняються за расовим типом та способом життя. Це низькорослі люди, що належать до негритоської раси. Пізніші мігранти, предки сучасних філіппінських народів, відтіснили негритосів у внутрішні лісові райони островів.

Племена[ред. | ред. код]

Аета не утворюють єдиної етнічної спільноти, вони складаються з окремих племінних груп, розкиданих по всій території Філіппінських островів. На острові Лусон живуть ета, атта, агта, балуга, думагат, на острові Панай — аті, на острові Палаван — батак, на острові Мінданао — мамануа, тасадай-манубе.

Мова[ред. | ред. код]

Аета говорять мовами, що, як і решта мов філіппінських народів, належать до західної гілки малайсько-полінезійських мов австронезійської сім'ї.

Вірування[ред. | ред. код]

Аета дотримуються традиційних вірувань і культів, є також християни (католики й протестанти).

Традиційні вірування включають анімізм, культи сил природи, елементи політеїзму, магію, тлумачення сновидінь і прикмет.

Основні заняття[ред. | ред. код]

Аета, малюнок 1885 року

Бродячі мисливці і збирачі. Полюють свиней, оленів, птахів, використовуючи лук та отруйні стріли, різноманітні пастки. Батаки з острова Палаван використовують духові трубки з отруйними дротиками. Рибу добувають за допомогою списів або луків.

Із ремесел поширені плетіння з бамбуку, ротангу, виготовлення традиційного одягу із лубу. Аета не вміли виробляти залізні, гончарні і ткацькі вироби, а купували їх у своїх сусідів. У свою чергу, торгували дарами лісу, пропонуючи мед, камедь, ротанг.

У XX ст. господарська діяльність аета зазнала суттєвих змін. Поряд із традиційними галузями, отримало розвиток підсічно-вогневе землеробство, вирощують рис, овочеві культури. Аета стали виготовляти на продаж сувеніри, наймаються на роботу на фермерських полях. Переходять до напівосілого способу життя, виникають сезонні поселення.

Побут[ред. | ред. код]

Примітивною є матеріальна культура аета. Традиційне житло — двосхилий намет з бамбуку, критий пальмовим листям.

Традиційний чоловічий одяг — вузька пов'язка на стегнах, жіночий — спідниця із лубу. Носять прикраси із рослинних і тваринних матеріалів.

Їдять двічі на день, вранці та ввечері. Основу раціону складають рослинна їжа, м'ясо диких тварин, риба.

Соціальна організація[ред. | ред. код]

Зберегли основи первіснообщинного ладу. Основною соціальною одиницею є локальна група, яка складається із декількох споріднених сімей. Така група спільно володіє певною територією лісів, де здобуває собі засоби до існування.

Аета моногамні, сім'я нуклеарна. Не існує певних правил, де мають жити молоді після вкладання шлюбу.

Джерела інформації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Headland, Thomas N., Janet D. Headland, and Ray T. Uehara. Agta Demographic Database: Chronicle of a Hunter-Gatherer Community in Transition. SIL International. Version 2.0, 2011 ISSN 1939-0785 (англ.)