Аетіон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аетіон
Il Sodoma. Villa Farnesina fresco1.jpg
Весілля Олександра Македонського та Роксани. Копія. Фреска
Народився IV ст. до н.е.
Мілет
Помер IV ст. до н.е.
Діяльність художник
Напрямок Hellenistic artd

Аетіон (*Ἀετίων, IV ст. до н. е.) — давньогрецький художник часів правління Олександра Македонського та діадохів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з м. Мілет (Іонія). Про його життя відомо замало. У 340-х роках до н. е. був вже відомим художником. У 334 році до н. е. приєднався до почту Олександра Македонського, який до того переміг перського царя Дарія у битві при Граніку.

З цього моменту супроводжував македонського царя, виконуючи для того замовлення. Відомо, що Аетіон був З Олександром під час походу до Кілікії, Сирії, Палестини, Єгипту, Вавилонії. Також був свідком весілля Олександра Македонського з бактрійською князівною Роксаною у 327 році до н. е. Проте достеменно невідомо, чи брав участь Аетіон в індійському походу. Десь незабаром після цього оженився на доньці Проксеніда, головуючого на Олімпійських іграх. Про діяльність Аетіона після смерті Олександра Македонського мало відомостей. Останньою працею, яку приписують Аетіон, є картина 321 року до н. е., що зображувала весілля Деметрія Поліоркета та Філли, доньки Антіпатра.

Творчість[ред. | ред. код]

«Весілля Олександра Македонського та Сатіри»

Жодна з його робіт не збереглася. Найвідомішею працею Аетіон є картина «Весілля Олександра Македонського та Роксани», що викликала захоплення в учасників Олімпійських ігор. З інших робіт знано про «Весілля Олександра Македонського та Сатіри», «Весілля Семіраміди та Ніна», «Діоніс», «Трагедії», «Комедії». Вони відомі лише за описом наступних письменників чи художників, а також у копіях. Сюжети Аетіона використовували художники Відродження, зокрема Боттічелі, Рафаель.

Став першим, хто став майстерно змішувати кольори та тони, завдяки чому зображення на картинах здавалися більш переконливими та схожими на реальні речі та особи.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Antonio Giuliano, Arte greca: Dall'età classica all'età ellenistica, Milano, Il saggiatore, 1987, pp. 1065–1066.