Азавад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ⴰⵣⴰⵓⴰⴷ / Azawad
أزواد
Азавад
Невизнана держава
Малі Flag of Mali.svg
2012 Малі Flag of Mali.svg

Прапор Азавад

Прапор

Розташування Азавад
Столиця Тімбукту, Гао
16°16′ пн. ш. 0°03′ зх. д. / 16.267° пн. ш. 0.050° зх. д. / 16.267; -0.050
Мови томашек, арабська, сонгаї, фульфульде, бамбара, французька
Форма правління Тимчасовий уряд
Президент
 - 2012 Білял аг Ашеріф
Історичний період Сучасність
 - Декларація незалежності 6 квітня 2012
 - Битва при Ґао 26 червня 2012


Район основного проживання туарегів

Азавад, Незалежна держава Азавад (бербер. ⴰⵣⴰⵓⴰⴷ, араб. دولة أزواد المستقلة‎, фр. État indépendant de l'Azawad) — самопроголошена, невизнана держава в західній Африці, постала як держава туарегів. Незалежність було проголошено 6 квітня 2012 «Національним рухом за звільнення Азаваду». Заявлений суверенітет над північно-східною частиною Малі: областями Кідаль, Тімбукту, Гао, які є частиною регіону Азавад — історичної батьківщини туарегів[1][2] Населення — до 2 млн осіб, площа — близько 822 тис. км².

Історичний регіон Азавад окрім північно-східної частини Малі охоплює також півдненно-східну частину Алжиру, західну частину Нігеру, північну частину Буркіна-Фасо і західну частину Лівії, проте керівники повстанців оголосили, що будуть дотримуватися наявних кордонів. Таким чином Азавад межує на південному заході з Малі, на заході з Мавританією, на півночі з Алжиром, на сході з Нігером та на півдні з Буркіна-Фасо[1]

Етимологія[ред.ред. код]

«Азавад» абеткою тіфінаг

Згідно з дослідженнями шотландського дослідника XIX сторіччя Роберта Брауна (англ. Robert Brown), слово «Азавад» є арабським перекрученням берберського слова «Азавах». Азавах — це сухий річковий басейн, що вкриває західний Нігер, північносхідне Малі та південний Алжир[3] Саме слово можна перекласти як «земля перегінного скотарства». [4]

Історія[ред.ред. код]

Національно-визвольні рухи[ред.ред. код]

Ситуація станом на 21 січня 2013 року

Після невдалих повстань 1990–1995 і 2007–2009 років в північних районах Нігера і Малі багато туарезьких повстанців емігрували до Лівії, де увійшли до складу лівійської армії. В результаті репресій проти туарегів після повалення режиму Муаммара Каддафі частина туарегів з лівійської армії повернулася в Північний Малі і сприяли створенню єдиної організації туарегів. Національний рух за звільнення Азавада (НРЗА) був створений в жовтні 2011 року в результаті злиття декількох груп туарезьких вояків.

У січні 2012 Національний рух за звільнення підняв повстання у малійському Азаваді і оголосив про намір добиватися незалежності.[5] У північних областях Малі почалися бойові дії між постанцями-туарегами і збройними силами Малі. До зброї, що залишився від колишніх повстань туарегів, озброєнню сприяв приплив зброї з Лівії. Протягом січня-березня повстанці зайняли більшу частину територій трьох областей північного Малі і вивели їх з-під контролю центрального уряду, включаючи ключові міста Менака, Кідаль, Гао і дві військові бази армії Малі зі складами зброї на них.

Нестабільність посилив військовий переворот, що стався в столиці Малі Бамако 22 березня 2012. Нова влада стала рішуче боротися за відновлення єдності країни. Але після військового перевороту і НРЗА ще більше активізував свої дії, взяв історичну столицю Азавада Тімбукту і всю територію малійській Азавада, оголосив про одностороннє припинення вогню в зв'язку з досягненням мети звільнення Азавада. В результаті в статусі біженців опинилися понад 500 тисяч малійців.

6 квітня 2012 НРЗА проголосив Незалежну Державу Азавад. Виконавчий комітет НРЗА звернувся до міжнародного співтовариства з проханням визнати незалежність Азавада.

На контрольованій території, яка складає майже дві третини Мали, туареги ввели закони шаріату.

Влітку 2012 відбулася нарада країн Африканського союзу щодо ситуації в Малі, де африканські країни заявили про свою готовність направити в неспокійну державу війська, проте необхідною умовою для цього була названа санкція з боку ООН.

Резолюція щодо Малі, ініційована Францією, була прийнята 12 жовтня 2012 одноголосно всіма 15 членів Ради безпеки ООН.[6] Наступного дня ООН звернулася із закликом до Африканському союзу, об'єднання західноафриканських держав ЕКОВАС і країнам-учасницям протягом 45 днів розробити план військової інтервенції в Малі. У документі сказано, що ООН має намір піти назустріч проханням малійської влади, котра звернулася в організацію за допомогою в придушенні повстання туарегів. У резолюції висловлюється заклопотаність тим, що на півночі країни з'явилися терористи «Аль-Каїди ісламського Магриба» та інших екстремістських груп.

Європейський Союз протягом 2012 року неодноразово виступав з критикою численних порушень прав людини на півночі Малі, і висловив готовність в рамках міжнародних стабілізаційних заходів у Малі сприяти формуванню дієздатної армії під командуванням легітимного уряду країни. Європейська спільнота планує доправити до Бамако 150 офіцерів, які займатимуться вишколом малійських вояків.[6]

Географія[ред.ред. код]

Північна частина регіону знаходиться у пустелі Сахара, південь — в саванах Сахелю.

Територія[ред.ред. код]

Територія в Малі: Тімбукту, Кідаль та Гао

До Азаваду майже повністю належать три колишні області Малі: Гао, Кідаль, Тімбукту. Також проголошено суверенітет на північною частиною області Мопті, яка проте не контролюється повстанцями.

Населення областей за переписом 2009
Регіон Населення Площа (км²)
Гао 544 120 170 572
Кідаль 67 638 151 430
Тімбукту 681 691 497 926
Мопті* 2 037 330 79 017
* Область Мопті не підконтрольна повстанцям.

Демографія[ред.ред. код]

Територія поширення носіїв туарезьких мов у Західній та Північній Африці

Колишні північні території Малі є слабо заселеними з середньою щільністю 1.5 людини на км². Сукупне населення трьох областей згідно з переписом в Малі від 2009 року становили 1 293 449.

Етно-релігійний розподіл[ред.ред. код]

Ці території традиційно заселяють Туареги, Маври, Сонгаї та Фульбе. Згідно з переписом 1950 року Туареги, Маври та Сонгаї сукупно становили 95 % населення краю. Після здобуття Малі незалежності зросла частка народу Бамбара.

Основні мови в Азаваді томашек, арабська, сонгаї, фульфульде та бамбара частка якої зростала, проте досі не стала головною в регіоні.

Більшість мешканців краю є мусульманами, головно суніти або суфісти.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


MNLA flag.svg Це незавершена стаття про Азавад.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.