Азбель Марк Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Азбель Марк Якович
рос. Марк Азбель
Народився 12 травня 1932(1932-05-12)
Полтава, Харківська область, Українська СРР, СРСР
Помер 31 березня 2020(2020-03-31) (87 років)
Ізраїль
Країна  СРСР
 Ізраїль
Діяльність фізик, біолог, викладач університету
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Галузь еволюційна біологія[1]
Заклад МДУ
Тель-Авівський університет
Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
ННЦ ХФТІ
ХНУ імені В. Н. Каразіна
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Ландау Лев Давидович, Капиця Петро Леонідович і Ліфшиць Ілля Михайлович
Аспіранти, докторанти Er'el Granotd
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Азбель Марк Якович у Вікісховищі

Азбель Марк Якович (12 травня 1932, Полтава — 31 березня 2020, Ізраїль) — радянський та ізраїльський фізик-теоретик, доктор фізико-математичних наук (1959), професор (1990). Лауреат премії ім. Михайла Ломоносова АН СРСР (1966, 1968), премії ім. Льва Ландау АН СРСР (1989), міжнародної літературної премії ім. Кристофера (1982).

Життєпис[ред. | ред. код]

Марк Азбель народився у 1932 році у Полтаві в сім'ї лікарів. З початком Другої світової війни з батьками був евакуйований до Сибіру. У 1944 родина повернулася до Харкова, де у 1947 році Марк закінчив школу № 36[2][3]. У старших класах захоплювався літературою, відвідував літературний гурток при юнацькій філії харківської бібліотеки імені Короленка, брав участь у виданні рукописного альманаху «Кактус»[4].

У 1953 закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету.

У 1953—1955 працював учителем математики вечірньої Школи робітничої молоді в Харкові.

У 1954—1955 працював викладачем теоретичної фізики Харківського педагогічного інституту.

У 1955 захистив кандидатську дисертацію під керівництвом Іллі Ліфшиця та отримав запрошення на роботу в Москву від Ігоря Курчатова, проте дізнавшись, що доведеться займатися створенням озброєнь, відмовився[2].

У 1957 захистив докторську дисертацію (керівники — Лев Ландау, Петро Капиця)[5].

Від 1955 — молодший науковий співробітник, у 1956—1964 роках — старший науковий співробітник теоретичного відділу Українського фізико-технічного інституту. Одночасно в 1957—1964 роках був викладачем Харківського університету.

У 1964—1972 — професор Московського університету та за сумісництвом (1965—1972) — завідувач сектору Інституту теоретичної фізики АН СРСР (Москва).

У 1966 експертна наукова рада по Ленінських преміях зняла зі списку номінантів за вказівкою владних структур роботу «Теоретичні та експериментальні дослідження енергетичного спектру електронів та резонансних явищ в металах» колективу авторів за участю Азбеля. Причиною відповідної вказівки стало товаришування Азбеля з письменником Юлієм Даніелем і допит вченого у процесі Синявського і Даніеля (Азбель відмовився співробітничати зі слідством[3]). Ленінські премії 1966 року з фізики були присуджені двом наступним за списком роботам[6].

У 1972 подав документи на виїзд до Ізраїлю[2]. Після подачі заяви на виїзд Азбеля відразу звільнили з Інституту теоретичної фізики ім. Ландау[6].

З 1 січня 1973 став професором Тель-Авівського університету (Ізраїль), читав лекції телефоном[2].

У 1973 разом з фізиком Олександром Воронелем організував семінар вчених-відмовників, що існував всупереч тиску КДБ[7][8].

У 1977 емігрував до Ізраїлю[2]. Від 1985 р. завідував кафедрою теорії твердого тіла і термодинаміки Тель-Авівського університету.

Помер 31 березня 2020 р., похований на кладовищі в Рамат-га-Шароні[9].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Передбачив ріст високочастотного магнітоопору (1953), у співавторстві з Іллєю Ліфшицем та Мойсеєм Кагановим створив канонічну теорію гальваномагнітних явищ (1953—1955), спільно з Еммануїлом Канером передбачив циклотронний резонанс у металах (Циклотронный резонанс в металах. Диплом No 45, пріоритет відкриття: 31 січня 1956 р.)[10]. Експериментальне спостереження та теоретичне пояснення ефекту виникнення сплесків електромагнітного поля в металі в умовах аномального скін-ефекту в магнітному полі, що паралельно поверхні зразка, було зареєстровано, як відкриття СРСР «Электромагнитные всплески в проводящей среде», диплом No 80, пріоритет відкриття: 24 жовтня 1962 р. (автори М. Я. Азбель, В. Ф. Гантмахер, Е. А. Канер)[10]. Передбачив статичний скін-ефект (1963)[11] (теорія статичного ефекту разом з В. Г. Піщанським[12]), вивчав (разом з Іллєю Ліфшицем і В. Герасименком) нелінійний парамагнітний резонанс, передбачив перший фрактальний енергетичний спектр і динамічні періодичні структури, збудував теорію плавлення ДНК. Останні роки вивчає квантову турбулентність, передбачив квантовий ефект Холла у тримірних об'єктах.

Автор близько 200 наукових статей[13], близько 150 публіцистичних статей і книги «Відмовники в радянському капкані» (перекладена багатьма мовами, нагороджена літературної премії ім. Крістофера). Член Американського фізичного товариства. Співавтор монографії «Електронна теорія металів»[14]

Ім'ям вченого названий резонанс Азбеля — Канера та проблема Азбеля — Хофштандера[15].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Czech National Authority Database
  2. ↑ а б в г д 'Академические' беседы Марк Азбель. www.peoples.ru (рос.). Архів оригіналу за 13 квітня 2013. Процитовано 9 лютого 2020.
  3. ↑ а б 7. Марк Азбель и Воронели (Феликс Рахлин) / Проза.ру. www.proza.ru. Архів оригіналу за 23 березня 2018. Процитовано 9 лютого 2020.
  4. ↑ Повторение пройденного. Воспоминания. Части 2, 3 / Ф. Д. Рахлин. — Харьков: ООО «Издательство права человека», 2015. — С. 6 —10 (PDF) (рос.). ISBN 978-617-7266-24-1. Архів оригіналу (PDF) за 5 липня 2016. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  5. ↑ Фізичний факультет. physics.karazin.ua. Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 9 лютого 2020.
  6. ↑ а б События в научном сообществе – Kaner.org (амер.). Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 9 лютого 2020.
  7. ↑ Центр документации еврейского национального движения в Советском Союзе. Архів оригіналу за 30 березня 2018.
  8. ↑ Kremer1. berkovich-zametki.com. Архів оригіналу за 24 лютого 2020. Процитовано 9 лютого 2020.
  9. ↑ В Израиле умер известный физик Марк Азбель. NEWSru.co.il (рос.). Архів оригіналу за 6 квітня 2020. Процитовано 22 квітня 2020.
  10. ↑ а б НАУКОВІ ВІДКРИТТЯ УЧЕНИХ УКРАЇНИ, ЗРОБЛЕНІ ЗА ПЕРІОД 1938—1990 рр. (державна реєстрація). Наука та інновації. 2008. Т 4. No 5. С. 39—62. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020.
  11. ↑ Азбель М. Я., «Статический скин-эффект» для токов в сильном магнитном поле и сопротивление металлов, ЖЭТФ, 44 (3), 983—998 (1963)
  12. ↑ Азбель М. Я., Песчанский В. Г. Сопротивление тонких пластин и проволок в сильном магнитном поле. ЖЭТФ 1965, т. 49, вып. 2(8), с. 572—585.
  13. ↑ Марк Яковлевич Азбель. Институт теоретической физики имени Л.Д. Ландау (рос.). Архів оригіналу за 28 січня 2021.
  14. ↑ И. М. Лифшиц, М. Я. Азбель, М. И. Каганов (1971). Электронная теория металлов. Москва: Издательство «Наука». с. 416.
  15. ↑ Вкарбовані в літопис науки, 2020, с. 13.

Джерела[ред. | ред. код]

Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Азбель_Марк_Якович&oldid=37540294