Азид свинцю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Азид свинцю
Lead(II)azide.svg
Ідентифікатори
Номер CAS 13424-46-9
PubChem 61600
Номер EINECS 236-542-1
RTECS OF8650000
SMILES
[N-]=[N+]=N[Pb]N=[N+]=[N-][1]
InChI
InChI=1S/2N3.Pb/c2*1-3-2;/q2*-1;+2
Властивості
Молекулярна формула
Молярна маса 291,24 г/моль
Зовнішній вигляд білий порошок
Густина 4.71 г/см3, твердий
Тпл 350 °C (вибухає)
Розчинність (вода) 2,3 г/100 мл (18 °C)
9,0 г/100 мл (70 °C)[2]
Вибухонебезпечність
Ударна чутливість висока
Чутливість до тертя висока
Швидкість детонації 5180 м/с
Небезпеки
Класифікація ЄС Вибухова речовина E Шкідливо Xn Небезпечно для навколишнього середовища N
Головні небезпеки шкідливо, вибухає
Температура самозаймання 350 °C; 662 °F; 623 K
Пов'язані речовини
Інші катіони азид калію
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Ази́д сви́нцю — ініціювальна високобризантна вибухова речовина, яка є свинцевою сіллю азотистоводневої кислоти (). Відомий з 1891 року, застосовується в капсулах-детонаторах і електродетонаторах з 1907 року.

Може бути отриманий у результаті реакції між розчинними солями свинцю й азидами лужних металів. Приклад реакції:

Характеристики[ред. | ред. код]

Азид свинцю — дрібний кристалічний порошок білого кольору з густиною4,71-4,93, практично нерозчинний у холодній воді і малорозчинний у гарячій, здатний у присутності вологи і за підвищеної температури реагувати з деякими металами. При виготовленні капсулів-детонаторів споряджається в гільзи з алюмінію, з яким не реагує. Низька температура помітно не впливає на його чутливість, яка залежить від розміру та форми кристалів. Вода практично не змінює здатності азиду свинцю до вибуху.

Азид свинцю і продукти його вибуху токсичні.

Застосовується як первинна ініціювальна вибухова речовина в детонаторах (капсулях-детонаторах, електродетонаторах).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Lead diazide
  2. Pradyot Patnaik. Handbook of Inorganic Chemicals. McGraw-Hill, 2002, ISBN 0-07-049439-8

Джерела[ред. | ред. код]