Азид свинцю
 | Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. (21 травня 2021) |
| Азид свинцю | |
|---|---|
azide.svg) | |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 13424-46-9 |
| PubChem | 61600 |
| Номер EINECS |
236-542-1  |
| RTECS |
OF8650000 |
| SMILES |
[N-]=[N+]=N[Pb]N=[N+]=[N-][1] |
| InChI |
InChI=1S/2N3.Pb/c2*1-3-2;/q2*-1;+2 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | |
| Молярна маса | 291,24 г/моль |
| Зовнішній вигляд | білий порошок |
| Густина | 4.71 г/см3, твердий |
| Тпл | 350 °C (вибухає) |
| Розчинність (вода) | 2,3 г/100 мл (18 °C) 9,0 г/100 мл (70 °C)[2] |
| Вибухонебезпечність | |
| Ударна чутливість | висока |
| Чутливість до тертя | висока |
| Швидкість детонації | 5180 м/с |
| Небезпеки | |
| Класифікація ЄС |  E  Xn  N |
| Головні небезпеки | шкідливо, вибухає |
| Температура самозаймання | 350 °C; 662 °F; 623 K |
| Пов'язані речовини | |
| Інші катіони | азид калію |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
![{\displaystyle {\mathrm {Pb} (\mathrm {N} {\vphantom {A}}_{\smash[{t}]{3}}){\vphantom {A}}_{\smash[{t}]{2}}}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/657ce49a6b78496cf5856fbb2216bd845082f6dc)
Ази́д сви́нцю — ініціювальна високобризантна вибухова речовина, яка є свинцевою сіллю азотистоводневої кислоти . Вперше синтезований Курціусом в 1891 р. разом із азидами ртуті та срібла[3], застосовується в капсулях-детонаторах і електродетонаторах з 1907 року.
Азид свинцю може бути отриманий у результаті реакції між розчинами солей свинцю й азидів лужних металів, зазвичай азиду натрію і нітрату свинцю:
![{\displaystyle {\mathrm {Pb} (\mathrm {NO} {\vphantom {A}}_{\smash[{t}]{3}}){\vphantom {A}}_{\smash[{t}]{2}}{}+{}2\,\mathrm {NaN} {\vphantom {A}}_{\smash[{t}]{3}}{}\mathrel {\longrightarrow } {}\mathrm {Pb} (\mathrm {N} {\vphantom {A}}_{\smash[{t}]{3}}){\vphantom {A}}_{\smash[{t}]{2}}\downarrow {}{}+{}2\,\mathrm {NaNO} {\vphantom {A}}_{\smash[{t}]{3}}}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/f95c4f4818f71ed2be7e9d92faae75ecd0cc22ae)
В промисловому синтезі використовують водні розчини, в цьому випадку утворюється дрібнокристалічний азид свинцю, відносно крупнокристалічний продукт може бути отриманий із використанням в якості розчинника розплавів сумішей нітратів лужних металів, які утворюють евтектичні суміші із низькими температурами плавлення (129 °C для і 218 °C для )[4].
![{\displaystyle {\mathrm {LiNO} {\vphantom {A}}_{\smash[{t}]{3}}~/~\mathrm {KNO} {\vphantom {A}}_{\smash[{t}]{3}}}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/b0c3d9ab092bbf93f81332634c8e4dca1d098052)
![{\displaystyle {\mathrm {NaNO} {\vphantom {A}}_{\smash[{t}]{3}}~/~\mathrm {KNO} {\vphantom {A}}_{\smash[{t}]{3}}}}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/497f61ad29ecc9739bfeb72615b36324dd84d045)
Отриманий такими методами азид свинцю забруднений катіонами (натрій) і аніонами (нітрат) вихідних солей, для синтезу азиду свинцю, вільного від таких забруднень використовують взаємодію розчинів нітриту свинцю і азотистоводневої кислоти[5]:
![{\displaystyle {{\mathchoice {\textstyle {\frac {1}{2}}}{\frac {1}{2}}{\frac {1}{2}}{\frac {1}{2}}}\,\mathrm {Pb} (\mathrm {NO} {\vphantom {A}}_{\smash[{t}]{2}}){\vphantom {A}}_{\smash[{t}]{2}}{}+{}2\,\mathrm {HN} {\vphantom {A}}_{\smash[{t}]{3}}{}\mathrel {\longrightarrow } {}{\mathchoice {\textstyle {\frac {1}{2}}}{\frac {1}{2}}{\frac {1}{2}}{\frac {1}{2}}}\,\mathrm {Pb} (\mathrm {N} {\vphantom {A}}_{\smash[{t}]{3}}){\vphantom {A}}_{\smash[{t}]{2}}\downarrow {}{}+{}\mathrm {N} {\vphantom {A}}_{\smash[{t}]{2}}\uparrow {}{}+{}\mathrm {N} {\vphantom {A}}_{\smash[{t}]{2}}\mathrm {O} \uparrow {}{}+{}\mathrm {H} {\vphantom {A}}_{\smash[{t}]{2}}\mathrm {O} }}](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/986284068aa785fe1954f420886abd0e4bfd16a6)
Азид свинцю — дрібний кристалічний порошок білого або світло-рожевого кольору з густиною 4,71-4,93 г/см³, практично нерозчинний у холодній воді і малорозчинний у гарячій, здатний у присутності вологи і за підвищеної температури реагувати з деякими металами. Азид свинцю і продукти його вибуху токсичні.
Застосовується як первинна ініціювальна вибухова речовина в детонаторах (капсулях-детонаторах, електродетонаторах). До удару, тертя, наколювання і дії вогню азид свинцю менш чутливий, ніж гримуча ртуть, але має більшу ініціюючу здатність. Для забезпечення надійності збудження детонації від полум’я покривають шаром стифнату свинцю. Для збудження детонації шляхом наколювання покривають шаром спеціального наколювального складу.
| Густина | 4,71-4,93 г/см³ |
| Температура спалахування | 325–350 °С |
| Температура вибуху | 4300 °С |
| Швидкість детонації | 3500 м/с |
| Тротиловий еквівалент | 0,36 |
При виготовленні капсулів-детонаторів споряджається в гільзи з алюмінію, з яким не реагує (але активно взаємодіє з міддю та її сполуками). Низька температура помітно не впливає на його чутливість, яка залежить від розміру та форми кристалів. Вода практично не змінює здатності азиду свинцю до вибуху.[7]
- ↑ Lead diazide
- ↑ Pradyot Patnaik. Handbook of Inorganic Chemicals. McGraw-Hill, 2002, ISBN 0-07-049439-8
- ↑ Curtius, Th. (1891). Neues vom Stickstoffwasserstoff. Berichte der deutschen chemischen Gesellschaft. 24 (2): 3341—3349. doi:10.1002/cber.189102402192. ISSN 1099-0682. Процитовано 26 березня 2025.
- ↑ Egghart, Heinrich C. (1 листопада 1967). Properties of lead azide prepared in molten salt media. Inorganic Chemistry. 6 (11). doi:10.1021/ic50057a048. Процитовано 26 березня 2025.
- ↑ Reitzner, Bruno; Manno, Ralph P. (1963–06). A New Synthesis of Lead Azide. Nature. 198 (4884): 991—991. doi:10.1038/198991a0. ISSN 1476-4687. Процитовано 26 березня 2025.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) - ↑ О.О.Швець, Ю.О.Фтемов, Р.Л.Колос. I // Вибухова справа. Основи ведення підривних робіт: Навчальний посібник. — Львів : Національна академія сухопутних військ, 2016. — С. 32—33. — 352 с.
- ↑ Інженерна підготовка: навчальний посібник. — Львів : Національна академія сухопутних військ, 2016. — С. 356—357. — 552 с.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |