Азимутальний рушій
Азимутальний рушій[1], азимутальний підрулювальний пристрій[1] — в суднобудуванні конфігурація лопатевих гвинтів, що розташовані на поворотній гвинтовій базі, яка здатна обертатися на 360 ° відносно своєї осі (по горизонтальному колу, азимутально). Пристрій надає судну максимальної маневровості, що дозволяє швартуватися та проходити складні ділянки шляху без супроводу буксирів.
Англійський винахідник Френсіс Роналдс[en] у 1859 році описував механізм «Propelling Rudder» («рушійне стерно»), що поєднував рушійний і стерновий механізми човна в одному агрегаті. Гвинт був встановлений у рамі зі зовнішніми обрисами як у пера стерна і сполучений з вертикальним валом, який передавав обертальний момент на гвинт, уможливлюючи при цьому і обертання всього пристрою в горизонтальній площині[2].
Сучасний азимутальний рушій із Z-подібною передачею винайшов у 1951 році Йозеф Беккер (Josef Becker), засновник німецької компанії «Шоттель[de]», у продаж він поступив під назвою Ruderpropeller («Стерно-гвинт»). За свій винахід Беккер отримав 2004 року премію Елмера Сперрі[3]. Пристрій, що працює за таким принципом, уперше запатентовано в 1955 р.: стерно Плойгера[4], винайдене Ф. В. Плойгером (F. W. Pleuger).
Конструкція[ред. | ред. код]
- За типом передачі:
- Механічний з L-подібною передачею (англ. L-drive);
- Механічний із Z-подібною передачею (англ. Z-drive);
- Електричний (англ. Azipod).
- За кількістю гвинтів:
- Одногвинтовий;
- Двогвинтовий тандемний (гвинти провертаються в один бік);
- Двогвинтовий опозитний (гвинти провертаються в різні боки).
Гвинти можуть бути як відкритими для зовнішніх чинників, так і мати насадку.
На моторних яхтах азимутальний рушій зазвичай обертається не на 360° навколо осі, а лише у певному секторі.
У деяких видів азимутальних рушіїв нижня частина з гвинтом може пересуватися у вертикальному напрямку і прибиратися в корпус судна в неробоче положення (висувні поворотні колонки)[5].
Застосування[ред. | ред. код]
- Великотоннажні яхти і пасажирські судна — для спрощення маневрів у прибережній зоні.
- Буксири, рятувальні, бурові, науково-дослідні судна — маневрування та точність дрейфу.
- Земснаряди та плавучі крани.
- Криголами.
- Військові кораблі прибережної зони.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Будашко, В. В. (2017). Підвищення ефективності функціонування суднових енергетичних установок комбінованих пропульсивних комплексів (PDF) (докторська). Національний університет «Одеська морська академія». с. 4. Архів оригіналу (PDF) за 21 жовтня 2020. Процитовано 28 березня 2021.
- ↑ Ronalds, B.F. (2016). Sir Francis Ronalds: Father of the Electric Telegraph. London: Imperial College Press. ISBN 978-1-78326-917-4.
- ↑ Presentation of The Elmer A. Sperry Award for 2004 (PDF). Sperryaward.org. Архів оригіналу (PDF) за 23 березня 2014. Процитовано 24 листопада 2014.
- ↑ Patent US2714866 - Device for propelling a ship. Google.com. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 24 листопада 2014.
- ↑ ГОСТ Р ИСО 7255-2007: Судостроение. Средства активного управления судами. Словарь
Посилання[ред. | ред. код]
- Methods of Propulsion: Azimuth Thrusters [Архівовано 18 лютого 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- Thrusters [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] (англ.)