Азот (підприємство, Черкаси)
 | |
 Адміністративний корпус | |
| Тип | бізнес і підприємство |
|---|---|
| Форма власності | публічна компанія |
| Галузь | хімічна промисловість |
| Засновано | 1962 (62 роки) |
| Штаб-квартира |
 Україна, Черкаси |
| Ключові особи |
Голова Ради директорів Групи компаній Group DF Дмитро Фірташ, власник підприємства Віталій Скляров, Голова Правління |
| Продукція | азотні добрива |
| Співробітники | понад 6 тисяч осіб |
| Холдингова компанія | OSTCHEM |
| Код ЄДРПОУ | 00203826 |
| www.azot.cherkassy.net | |
ПрАТ «Азот» — флагман хімічної промисловості Черкащини, найбільше в Україні підприємство з виробництва азотних добрив, розташоване в Черкасах.
Загальна інформація та потужності[ред. | ред. код]
Черкаське приватне акціонерне товариство «Азот» — одне з найбільших підприємств в Україні з виробництва мінеральних добрив, іонообмінних смол, капролактаму та іншої хімічної продукції. Його будівництво розпочалось у 1962 році, а 14 березня 1965 року колективом видано перший аміак.
Нині ПрАТ «Азот» — це 43 виробничих структурних підрозділи, що розмістилися на площі 500 га. У товаристві працює 4,5 тисячі осіб.
Виробничі потужності при повному завантаженні можуть давати у рік близько 3 мільйонів тонн мінеральних добрив. Частка українського ринку — 25 %. Постійна активність ПрАТ на світових ринках дозволяє йому також мати стабільний збут добрив у країнах Європи, Азії, Америки. Продукція черкаських хіміків експортується до таких країн «далекого закордоння»: Словаччини, Угорщини, Болгарії, Франції, Ірландії, Німеччини, Китаю тощо[1].
Історія[ред. | ред. код]
У серпні 1962 року Постановою Ради Міністрів Української РСР № 923 затверджено проєктне завдання на будівництво заводу азотних добрив Черкаського раднаргоспу в місті Черкасах.
У вересні 1962 року закладено перший камінь у фундамент майбутнього заводу, і того ж року розпочалося масштабне будівництво аміачного виробництва потужністю 108 тисяч тонн на рік. Тоді ж, у 1962 році прийнято Постанову Ради Міністрів СРСР № 171 «Про розширення виробництва іонообмінних матеріалів в 1962—1965 роках».
У травні 1963 року прийнято Постанову Ради Міністрів УРСР № 559 «Про об'єднання заводу азотних добрив із заводом іонообмінних смол, що будується», і таким чином було визначено повну остаточну назву підприємства — Черкаський хімічний комбінат.
У грудні 1964 року введено в дію відділення з виробництва аміачної води потужністю 432 тисячі тонн на рік, 14 березня 1965 року — здано в експлуатацію першу чергу виробництва аміаку потужністю 108 тисяч тонн щороку й отримано перший аміак.
1967 року введено в дію дослідно-промисловий цех виробництва іонообмінних смол, а в наступному, 1968 році, — головний цех з виробництва катіоніту потужністю 2680 тонн на рік і в грудні цех з виробництва карбаміду потужністю 360 тисяч тонн на рік.
У травні 1970 року введено в дію другу чергу аміачного виробництва потужністю 400 тисяч тонн аміаку на рік, згодом цех слабкої азотної кислоти потужністю 360 тисяч тонн на рік, цех з виробництва аміачної селітри потужністю 450 тисяч тонн у рік.
У 1972 — 1973 роках введено в дію потужності третьої черги виробництва аміаку потужністю 400 тисяч тонн на рік, цех з виробництва аміачної селітри потужністю 900 тисяч тонн на рік, цех з виробництва слабкої азотної кислоти потужністю 720 тисяч тонн на рік, у травні 1973 року була отримана перша мільйонна з початку пуску цеху, тонна карбаміду, а у червні того ж року — перша мільйонна, з початку пуску цеху, тонна аміаку.
1975 року введено в дію виробничі потужності з виробництва аніоніту, а Черкаський хімічний комбінат перетворено на Черкаське виробниче об'єднання «Азот».
1976 року підприємство нагороджено Орденом «Знак Пошани», а 1979 року — виробничому об'єднанню присвоєно ім'я Комсомолу України[2].
1979 року введено в дію цех з виробництва аміаку потужністю 450 тисяч тонн на рік, а 1980 року введено в дію цех з виробництва карбаміду потужністю 330 тисяч тонн на рік.
У 1984 — 1985 роках введено в дію виробництво капролактаму потужністю 50 тисяч тонн на рік.
У 1987 — 1988 роках введено в дію цех з виробництва карбаміду потужністю 330 тисяч тонн на рік, а 1988 року — цех побутової хімії.
1990-ті роки стали найважчими в історії підприємства. Руйнувалися усталені економічні зв'язки, змінювався підхід до ведення бізнесу. В період, коли вся країна переживала кризу, Черкаський «Азот» зумів зберегти кваліфіковані кадри та не допустити падіння обсягів виробництва. В цьому велика заслуга тодішнього Генерального директора об'єднання Бориса Райкова.
Вже за часи незалежності України, у липні 1993 року було введено в експлуатацію виробництво карбамідо-аміачної суміші КАС-32 потужністю 180 тисяч тонн на рік. У грудні 1995 року Черкаське виробниче об'єднання «Азот» перетворено у Приватне Акціонерне Товариство «Азот» (ПрАТ «Азот») міста Черкас.
На початку 2000-х років введено в експлуатацію лінію з кристалізації капролактаму.
Наприкінці 2000-х років ПрАТ «Азот» серед перших серед підприємств хімічної галузі України долучився у підготовчий процес щодо виконання умов нового європейського законодавства REACH (реєстрація, оцінка, дозвіл на виробництво і використання хімічних речовин), який набрав чинності з 1 червня 2007 року, що є необхідною умовою для експорту продукції за кордон, зокрема до країн ЄС[3].
На початку 2011 року Голова Ради директорів Групи компаній Group DF, власник холдингу OSTCHEM Дмитро Фірташ придбав ПрАТ «Азот» у харківського олігарха Олександра Ярославського. Вартість заводу не розголошується, однак відомо, що Ярославський прагнув отримати за «Азот» USD800 млн і залишився задоволений результатом угоди[4].
Соціальна відповідальність[ред. | ред. код]
В рамках програми «Збережи своє місто»[5] підприємство провело ремонт будинку культури «Дружба народів», площі та фонтану перед ним[6]. Надано 500 тис. грн місцевій школі-інтернату[7].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Про підприємство [Архівовано 27 липня 2009 у Wayback Machine.] на Офіційна вебсторінка ВАТ «Азот»[Архівовано 14 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- ↑ Воловиков О. М. Черкаське виробниче об'єднання «Азот» // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 12., К., 1985, стор. 275
- ↑ Офіційна вебсторінка ВАТ «Азот». Архів оригіналу за 14 вересня 2017. Процитовано 6 серпня 2009.
- ↑ «Олігарх всея селітри». «Український тиждень», № 9 (174) 4-10 березня 2011, стор. 7
- ↑ Програма "Збережи своэ місто". Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 20 червня 2014.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 вересня 2014. Процитовано 19 червня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 вересня 2014. Процитовано 19 червня 2014.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела та посилання[ред. | ред. код]
- Воловиков О. М. Черкаське виробниче об'єднання «Азот» // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 12., К., 1985, стор. 275
- Офіційна вебсторінка ПрАТ «Азот»
- Історія ПрАТ «Азот» на Офіційна вебсторінка ПрАТ «Азот»