Айвазовський Іван Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іва́н Костянти́нович Айвазо́вський або Гайвазовський [1]
Հովհաննես Այվազյան
Aivazovsky portrait by Tyranov.jpg
Портрет написаний Олексієм Тирановим
Дата народження 17 (29) липня 1817(1817-07-29)
Місце народження Феодосія, Таврійська губернія, Російська імперія
Дата смерті 19 квітня (2 травня) 1900(1900-05-02) (82 роки)
Місце смерті Феодосія, Таврійська губернія, Російська імперія
Національність вірменин
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Жанр художник-мариніст
Напрямок Романтизм
Твори Дев'ятий вал, Brig "Mercury" Attacked by Two Turkish Ships[d] і Night at the Rodos island[d]
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Меджида 1 ступеня
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Іва́н Костянти́нович Айвазо́вський (рос. Иван Константинович Айвазовский, вірм. Հովհաննես Այվազյան — Ованес Айвазян,17 (29) липня 1817(18170729), Феодосія, Таврійська губернія, Російська імперія — 19 квітня (2 травня) 1900, там же) — український[2] та російський[3] художник-мариніст та баталіст вірменського походження. Брат вірменського історика та архієпископа Вірменської апостольської церкви Гаврила Айвазовського.

Окрім морської тематики працював також і в інших жанрах живопису: від анімалізму та портрету (автопортрету) до релігійного та міфологічного живопису.

Айвазовський є автором понад 6000 різних творів[4] (картин, акварелей, малюнків тощо). Його полотна прикрашають музеї та приватні зібрання по всьому світу[5]. За понад шістдесят років творчої кар'єри Айвазовський брав участь у більш як 120-ти художніх виставках, понад половина з яких були персональними[6].

Окрім слави художника, Айвазовський відомий також як колекціонер, меценат, живописець Головного морського штабу, академік, професор та почесний член Імператорської академії мистецтв, почесний член академій мистецтв в Амстердамі, Римі, Парижі, Флоренції та Штутгарті.

За висловом Івана Крамського «Айвазовський, хто і що б там не казав, є зірка першої величини, у будь-якому разі, і не тільки у нас, а в історії мистецтва взагалі»[7].

Походження Айвазовських[ред.ред. код]

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в сім'ї вірменського крамаря, родина якого переселилася в Крим з Галичини в 1812 році. Сім'я жила бідно і вже в 10 років Іван працював у міській кав'ярні. Він прекрасно грав на скрипці і співав, але найбільшою радістю для нього було малювати самоварним вугіллям на стінах будинків. Цей «настінний живопис» помітив архітектор Яків Християнович Кох, який подарував Івану перші олівці і папір, а потім показав малюнки градоначальнику І. О. Казначеєву. Олександр Іванович, ставши губернатором, забрав підлітка з собою до Сімферополя, поселив у своєму будинку, віддав до гімназії.

1840 р. Іван Айвазовський подорожував за кордоном, працював у Римі, Неаполі, Сорренто, Венеції, Парижі, Лондоні, Амстердамі. 1845 на запрошення турецького султана побував у Стамбулі. Пізніше відвідував це місто ще вісім разів з 1845 по 1890 та писав полотна на замовлення султанів Османської імперії. 30 цих робіт виставлено в музеї імперії у стамбульському палаці Долмабахче.

Після свого повернення назавжди оселився у Феодосії, де збудував будинок та майстерню, влаштовував виставки, грошові надходження від яких передавав на добродійні цілі, а у 1880 заснував картинну галерею. З 1844 — академік Петербурзької академії мистецтв, а з 1887 — її почесний член. З 1894 — член Товариства південноросійських художників в Одесі.[8]

Наприкінці життя передав у дарунок рідному місту будинок і майстерню, картини й скульптурні композиції. Навіть за кілька годин до смерті художник працював над картиною — «Вибух турецького корабля» (1900).

Усього Айвазовський створив понад 6 тисяч картин, які нині прикрашають музеї світу та приватні колекції.

Творчість[ред.ред. код]

Ранні твори, такі як «Морський берег» (1840), «Дев'ятий вал» (1850) та ін., написані Айвазовським під впливом романтизму.

Пізніше у творчості художника оселилися реалістичні мотиви: «Чорне море» (1881), «Серед хвиль» (1898).

  • Особливо відомий як баталіст, картинами:
    • «Чесменський бій» (1848),
    • «Наваринський бій» (1848),
    • «Пожежа Москви в 1812 р.» (1851),
    • «Сінопський бій» (1853),
    • «Облога Севастополя» (1854),
    • «Бій пароплава „Веста“» (1877),
    • «Узяття Карса» (1881),
    • «Чорноморський флот у Феодосії» (1890),
    • «Бій брига „Меркурій“» (1892) та ін.
  • Картини українських пейзажів та на побутові теми:
    • «Чумаки в степу вночі» (1855),
    • «Очерет на Дніпрі» (1857),
    • «Український пейзаж» (1868),
    • «Млин на березі річки. Україна» (1880).
    • «Весілля в Україні» (1891),
    • «Під час жнив» (1891).

Деякі полотна присвятив перебуванню Олександра Пушкіна на берегах Чорного моря.

Галерея робіт[ред.ред. код]

Аукціони. Затребуваність робіт Айвазовського на міжнародному художньому ринку[ред.ред. код]

Картина І. К. Айвазовського «Варязька саґа — шлях з варягів у греки» (1876), продана 1994 року на аукціоні «Сотбіс» в Лондоні за 200 тисяч фунтів

З 1994 року на аукціонах було продано робіт Айвазовського на суму декілька мільйонів доларів. Міжнародний авторитет творчості Айвазовського росте і далі, так 14 червня 2007 на англійському аукціоні було продано полотно Айвазовського за 2,710,000 фунтів — найбільша ціна, що коли-небудь була сплачена за його картину[9]. А 22 квітня 2009 року картину Івана Айвазовського «Відплиття Колумба із Палоса» було продано за 1 млн. 594 тис. доларів на аукціоні «Сотбіс» в Нью Йорку[10].

Пам'ять[ред.ред. код]

Пам'ятник Айвазовському у Феодосії
Будинок, в якому мешкав І. К. Айвазовський

У будинку Айвазовського в Феодосії діє художня галерея його імені, а перед будинком йому встановлено пам'ятник. З галереї у Феодосії 11 липня 2016 року було вивезено до Третьяковської галереї 38 картин художника[11][12].

Іменем художника названі вулиці міст (див. вулиця Айвазовського) і деякі населені пункти.

На його честь названо залізничну станцію та астероїд 3787 Айвазовський[13].

Пам'ятники[ред.ред. код]

Феодосія
  • 1930 року у будинку художника був встановлений пам'ятник роботи скульптора І. Я. Гінцбурга, кам'яний постамент виконав феодосійський майстер Яні Фока. На п'єдесталі лаконічний напис: «Феодосія — Айвазовському». Спочатку відкриття пам'ятника передбачалося приурочити до 1917 року — сторіччя від дня народження Айвазовського, але революційні події відсунули цей термін.
  • Фонтан Айвазовського, виконаний за проектом і на кошти самого художника, був кінцевою точкою водопроводу, який призначався для роздачі води, що надходила до міста з джерел, що належали художнику. Спочатку фонтан думали назвати ім'ям Олександра III і навіть була приготовлена ​​плита з ім'ям імператора, але потім було вирішено дати фонтану ім'я Айвазовського. Місце, де ім'я імператора замінили на Айвазовського, чітко видно.
  • 1890 року на вулиці Італійській (нині вул. Горького), на знак вдячності сім'ї Айвазовського за подаровану городянам воду з Субаських джерел, був побудований фонтан-пам'ятник. На постаменті була встановлена ​​бронзова жіноча фігура, що тримала в руках раковину, з якої стікала вода до кам'яної чаші і, переповняючи її через краї, спадала в басейн, який піднімається над землею. З боку фігури перебувала увінчана лаврами палітра з написом «Доброму генію». У період Другої світової війни пам'ятник був втрачений. 2004 року фонтан був відтворений (скульптор Валерій Замеховський) з новим написом «Великому Айвазовському і учням його вдячна Феодосія» і прізвищами по сторонах: Фесслер, Латрі, Ганзен, Лагоріо.
Кронштадт

15 вересня 2007 року в Кронштадті був пам'ятник Айвазовському. Бюст художника знаходиться на Макарівської набережній неподалік морської фортеці, що прикриває морські підходи до Санкт-Петербурга. Скульптор — Володимир Горевий.

Єреван
Сімферополь

Пам'ятник братам Айвазян (власне Івану і Габріелу) у сквер імені П. Ю. Дибенка встановлений за ініціативою і на кошти вірменського національного товариства Криму «Луїс». Скульптори — Л. Токмаджян з синами, архітектор — В. Кравченко.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ця сторінка має Властивість Вікіданих P910: основна категорія теми сторінки із значенням "Q19955016", але не має назви українською мовою, яку треба додати за посиланням d:Special:SetLabelDescriptionAliases/Q19955016/uk. Це повідомлення можна вимкнути задавши параметр |mcat=- в картці.
  2. див., наприклад: Сто великих українців / Н. В. Астапенко, О. К. Барашкова, А. В. Дарибогова та ін. — К.: Арій, 2011. — 496 с. — (100 великих); Икеда Д., Згуровский М. Япония и Украина — разные судьбы, общие надежды. Диалоги. — К.: Издательский дом «Град», 2011. — 304 с. — С. 16 — 17 та ін.
  3. див., наприклад: Бикова Т. Б. Айвазовський Іван Костянтинович // Енциклопедія історії України. — Т. 1. — К., 2005. — С. 49.
  4. Романенкова Ю. В. Айвазо́вський, Іва́н Костянти́нович // Велика українська енциклопедія. — К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2016. — Т. 1: А — акц. — С. 452.
  5. Романенкова Ю. В. Айвазо́вський, Іва́н Костянти́нович // Велика українська енциклопедія. — К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2016. — Т. 1: А — акц. — С. 452.
  6. Мария Григорьянц. 29 июля 2016 года в Третьяковской галерее на Крымском валу открылась выставка «Иван Айвазовский. К 200-летию со дня рождения» // noev-kovcheg.ru
  7. Скляренко В. М., Рудычева И. А. Иван Айвазовский. — Х.: Folio, 2010. (Серия «Знаменитые украинцы»).
  8. Айвазовский и Одесса. 
  9. [1] Повідомлення про аукціон Christie's від John Varoli на Bloomberg.com
  10. Sotheby's April 2009 Sale of Russian Art
  11. ЕСПРЕСО. Окупанти вивезли з Криму до Росії 38 картин Айвазовського
  12. Українська правда. 38 картин Айвазовського з Криму вивезли до Москви
  13. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред.ред. код]

Довідково-енциклопедична література[ред.ред. код]

Монографічна та інша література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]