Айвазов Григорій Калустович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Айвазов Григорій Калустович
CCCP army Rank polkovnik infobox.svg Полковник
Айвазов Григорій Калустович.jpg
Загальна інформація
Народження 28 вересня 1904(1904-09-28)
Армавір
Смерть 18 березня 1998(1998-03-18) (93 роки)
Бердичів
поховання: Бердичів
Військова служба
Приналежність Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСРУкраїна Україна
Війни / битви

Радянсько-японська війна

Нагороди та відзнаки
Орден Червоної Зірки Орден Червоного Прапора Орден Леніна Орден Вітчизняної війни II ступеня Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
OrdenPolStar.png

Григо́рій Калустович Айва́зов (1904—1998) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, почесний громадянин Бердичева.

Життєпис[ред. | ред. код]

Нродився 1904 року у селі Армавір Чорноморської губернії (нині Армавір Краснодарського краю) в багатодітній вірменській родині, з Григорієм виховувалося четверо братів і сестер. Закінчив 2 класи початкової церковно-приходської школи, з 1917 року продовжив подальше навчання. По тому наймався, працював підручним електромонтером на молотарці, котра належала місцевому священику, в 1920—1921 роках — візником на власному коні, 1922-го — пакувальником, агентом на Державній тютюновій фабриці в Армавірі. В 1923—1926 роках займався розповсюдженням літератури — у інспекції праці видавництва газет «Червона Зірка» й «Комуніст».

У листопаді 1926-го мобілізований до лав Червоної Армії, до складу 29-го кавалерійського полку 5-ї кавалерійської дивізії ім. Блінова — дислокувалася у місті Новочеркаськ. У полковій школі пройшов навчання, отримав звання помічника командира взводу. Проходив службу як молодший командир, командир взводу шабельного ескадрону, начальник школи, помічник начальника штабу з розвідки та оперативної роботи, помічник взводу 2-го ескадрону 29-го кавалерійського полку. 1933 року — командир взводу 4-го ескадрону 29-го Сталінградсько-Камишинського Червонопрапорного кавалерійського полку (1933), по тому — начальник зв'язку цього ж полку. У листопаді 1933-го очолив штаб 131-го кавалерійського полку.

1937 року призначений на посаду начальника штабу 28-го кавалерійського полку 5-ї кавалерійської дивізії, 1938-го очолив штаб 26-го кавалерійського полку (цієї ж дивізії).

У липні 1939 року направлений до Монголії, по квітень 1945-го проходив військову службу інструктором при начальнику штабу кавалерійської дивізії; з 1942-го — інструктором при командирі 7-ї кавалерійської дивізії у Монгольській Народній Революційній Армії.

1945 року повертається з Монголії до СРСР, у серпні направлений на посаду заступника командира 13-ї гвардійської кавалерійської дивізії 6-го кавалерійського корпусу, котрий входив до складу кінно-механізованої групи, якою командував генерал Ісси Плієва. У часі радянсько-японської війни його кінно-механізована група брала участь у Хінгано-Мукденській наступальній операції проти Квантунської армії.

Після закічнення війни у 1949—1950 роках — слухач академічних курсів удосконалення офіцерського складу при Військовій академії бронетанкових та механізованих військ ім. Й. І. Сталіна. По навчанні призначений командиром 40-го гвардійського механізованого полку 11-ї гвардійської механізованої дивізії. У Новограді-Волинському він проходив службу до 1951 року, того часу обирався депутатом Новоград-Волинської міської ради.

1951 року переїздить до Бердичева, призначений на посаду начальника штабу 32-ї гвардійської механізованої дивізії. Обирався депутатом Бердичівської міської ради. 1954 року звільнився з лав РА, вийшов на пенсію за віком, проживав у Бердичеві.

Довший час очолював штаб Цивільної оборони при Бердичівському міському виконавчому комітеті, до 1975 року очолював раду ветеранів партії. Активно займався громадськими справами, проводив виховну роботу серед молоді.

Похований у Бердичеві, сектор почесних поховань міського кладовища.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • почесний громадянин Бердичева (1994)
  • Орден Полярної Зірки (МНР) (1941),
  • орден Червоної Зірки (1944),
  • орден Червоного Прапора (1946),
  • орден Леніна (1952)
  • орден Вітчизняної війни 2 ступеня (1985)
  • медаль «За перемогу над Німеччиною» (1945)
  • медаль «30 років Радянської Армії і Флоту» (1948)
  • інші медалі.

Джерела[ред. | ред. код]