Айвазян Петрос Карапетович
| Петрос Карапетович Айвазян | |
|---|---|
| вірм. Պետրոս Այվազյան | |
 | |
| Народився |
31 грудня 1922[1][2] Гянджа, Азербайджанська РСР, Закавказька РФСР, СРСР[1][2] |
| Помер |
3 березня 2009[3] (86 років) Єреван, Вірменія |
| Країна |
 СРСР |
| Національність | вірмени[1] |
| Діяльність | садівник, селекціонер, викладач університету |
| Alma mater | Національний аграрний університет Вірменії (1950)[1] |
| Галузь | виноградарство |
| Заклад | Національний аграрний університет Вірменії[1][2] |
| Вчене звання | професор[1] |
| Науковий ступінь | доктор біологічних наук[1][2] (1960) |
| Партія | ВКП(б)[1] |
| Війна | німецько-радянська війна |
| Діти | Vachagan Ayvazyand |
| Нагороди |
       |
Петрос Карапетович Айваз́ян (вірм. Պետրոս Այվազյան; нар. 31 грудня 1922 Гянджа) — радянський вчений в галузі селекції і агротехніки винограду. Доктор біологічних наук з 1960 року, професор з 1961 року.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 31 грудня 1922 року у місті Гянджі Азербайджанської РСР. Член ВКП(б) з 1942 року. Брав участь у Другій світовій війні. 1950 року закінчив Вірменський сільськогосподарський інститут. У 1950-1964 роках на науково-дослідних і керівній роботі, зокрема у 1952-1962 роках був научним керівником в Таїровському інституті досліджень садівництва в УРСР[4]. З 1964 по 1994 рік завідувач кафедрою виноградарства Вірменського сільськогосподарського інституту[4].
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Створив великий гібридний фонд сіянців, отриманих від схрещування кращих сортів світової селекції; вивів 37 нових сортів винограду; розробив методи: прискорення селекційного процесу, виховання сіянців в умовах рясного харчування, підвищення аффінітету при щепленні, прискореного формування кущів, диференційованої сортової обрізки кущів винограду і ліквідації поріженості виноградних насаджень. Автор понад 240 наукових праць[4], власник 30 авторських свідоцтв на винаходи. Серед робіт:
- Селекція виноградної лози. — Київ, 1960 (у співавторстві).(рос.);
- Виноградарство. — Єреван, 1975.(вірм.);
- Допомога виноградарю. — Єреван, 1983 (у співавторстві).(вірм.).
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Заслужений діяч науки Вірменської РСР (з 1980 року);
- Нагороджений орденом Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни І ступеня, двома орденоми Трудового Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медаллю Ананії Ширакаці, мав 19 бойових медалей[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ а б в г Вірменська коротка енциклопедія — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 1.
- ↑ Գյուղատնտեսական հանրագիտարան, էջ 1044
- ↑ а б в г Державний аграрний університет Вірменії [Архівовано 3 березня 2022 у Wayback Machine.](вірм.)
Література[ред. | ред. код]
- Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
- Народились 31 грудня
- Народились 1922
- Уродженці Гянджі
- Померли 3 березня
- Померли 2009
- Померли в Єревані
- Випускники Державного аграрного університету Вірменії
- Доктори біологічних наук
- Члени КПРС
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені золотою медаллю ВДНГ
- Нагороджені медаллю Ананії Ширакаці
- Заслужені діячі науки Вірменської РСР
- Учасники Другої світової війни з СРСР
- Персоналії:Єреван
- Виноградарі СРСР
- Виноградарі Вірменії
- Виноградарі XX століття
- Доктори біологічних наук СРСР
- Радянські професори
- Радянські винахідники
- Винахідники XX століття